Як крапля довбе камінь не дворазовим, а багаторазовим падінням, так і людина стає мудрою не від дворазового, а від багаторазового читання.
Джордано Бруно, італійський філософ епохи Відродження, поет, представник пантеїзму

Оригінальне трактування Кобзаря

Про Шевченківський вечір на Першому Національному
16 березня, 2012 - 00:00
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ВЕЧІР КНУКіМ ОБ’ЄДНАВ УСІ ПОКОЛІННЯ / ФОТО ОЛЕГА ГАЙВОРОНА

Цими днями Перший Національний транслював у прямому ефірі Шевченківський вечір «Ми — діти твої, Україно!». Подія відбулася з ініціативи та силами «творчого десанту» Київського національного університету культури і мистецтв.

Якось моя приятелька з Італії розповіла цікаву історію. Кілька років тому в римському Колізеї відбулося велелюдне читання Біблії. В ньому взяли участь, зрозуміло, духовенство Римо-католицької церкви, екс-президент країни Чампі, відомі італійські актори, університетська професура, навіть звичайні перехожі. Вийшло оригінальне і незабутнє прочитання Книги Книг.

Це я до того, що постать Кобзаря і його творчість теж потребують живого незамуленого погляду. Так вважає і ректор КНУКіМ Михайло Поплавський. Адже згаданий Шевченківський вечір був організований у формі концерту.

— Ми добре пам’ятаємо, який фурор здійняла «Червона рута-89», — говорить Михайло Михайлович — зокрема, Жданкін, Драч, «Кому Вниз» та інші, які виконували пісні на слова Тараса Григоровича. Просто за радянських часів на поета наліпили ярлик кріпака і революціонера. Певною мірою, він і був революціонером — він випереджав час. Однак ніхто не говорив, що Шевченко — неймовірно сучасний. Він — аристократ духу. Фантастичний лірик. Оптиміст. І, як тепер модно казати, інтелектуал. Тож, хотілося його присутність серед нас, про яку вже стільки говорено, передати через академічну пісню, співану поезію, сучасну музику, врешті, танець.

У програмі прозвучала вже, можна сказати, титульна пісня багатьох Шевченкових заходів — «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні Українського народного хору імені Станіслава Павлюченка КНУКіМ. А також «Не тополю високу вітер нагинає», що її заспівали Тетяна Назарко і Віктор Павлік. А Ірина Шинкарук — «Б’ють пороги, місяць сходить» (на основі славнозвісного вірша «До Основ’яненка»). Крім того, композиції на слова сучасних поетів від Ніни Матвієнко, Алли Кудлай, Алли Попової, Катерини Бужинської, Анатолія Матвійчука, Івана Поповича, Тараса Постнікова. Виступав і Михайло Поплавський. Розпочав патріотичною піснею «Я — українець», що стала назвою одного з його масштабних шоу. Продовжив популярною «Червоною Рутою» і вже знаним «Києвом».

А ще концерт був «оздоблений» поетичними рядками з «Кобзаря», які давно стали афоризмами: «І кращого нема нічого в Бога, як те Дніпро» чи «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». Або ж «Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине, от де люде, наша слава, слава України».

Безперечно, феномен Михайла Поплавського заслуговує окремої дискусії. Однак принагідно варто згадати про одну з рис його характеру — він сміливий у своїх експериментах. А це приводить до того, що люди із задоволенням приходять на Шевченківський вечір та інші заходи, організовані Київським національним університетом культури і мистецтв.

Антоніна КРУШЕЛЬНИЦЬКА
Газета: 
Рубрика: