Найбільше лихо, що його може заподіяти нам ворог, - це привчити наше серце до ненависті.
Франсуа де Ларошфуко, герцог, принц де Марсіяк, видатний французький письменник-мораліст

Переродження душі

У Києві відбувся знаковий проект американки українського походження Олі Рондяк «Метемпсихоз»
4 березня, 2020 - 10:21

Після тріумфу в МВЦ Музею історії міста Києва (15.01.2020—6.02.2020) він досі викликає значне обговорення та інтерес. Частину творів наразі можна побачити в межах артфесту «Точка G» за участю мистецької агенції Art Soul та Chameleon Art Space із 14 лютого до 1 березня. Артфестиваль відбувається одночасно на двох локаціях: у просторі VeSpace (вул. Богдана Хмельницького, 16/22) і в культурному центрі «Жити легко» (вул. Михайлівська, 24).

Мистецький проект Олі Рондяк «Метемпсихоз» здіймає кілька тем, об’єднаних ідеєю переродження душі. Художниця народилася в США, але свідомо вирішила повернутись на Батьківщину. У кожному творі вона немов намагається віднайти свою ідентичність і осмислити власну «українськість». Серйозно займатися живописом почала під час Помаранчевої революції. Авторка пригадує: «Це стало моєю розрядкою, вираженням почуттів». Надалі тема пошуку ідентичності стала дуже важливою для художниці. В одному інтерв’ю вона висловилась так: «Відновлюючи цей зв’язок між минулим і сьогоденням, Україна перегляне свою ідентичність. Я вважаю це критичним для побудови та формування нової, незалежної нації, оскільки без культури ідентичність нації буде втрачена і та буде порожньою».

Проєкт Олі Рондяк є міжнародним і містить умовні три дії, які об’єднує єдиний задум та сучасні засоби комунікації. Так, 11 січня 2020 року о 19.00 за київським часом наживо транслювалася групова дискусія з авторкою та громадськими діячами Києва і Нью-Йорка.

Поняття «метемпсихоз» буквально означає «переселення душ», реінкарнацію. Віра в безсмертя душі та її перевтілення у нові форми після смерті присутня в багатьох релігійних вченнях світу. Наріжним каменем таких переконань є те, що під час переселення душа втрачає пам’ять про свій попередній досвід, повністю очищується, починає нове життя. Проте в трьох темах проекту Олі Рондяк історична пам’ять і традиційні вірування є структуротворчими. Можливо, тим самим авторка хоче підкреслити, що це настільки важливо, що не може бути стертим і забутим навіть при найбільш кардинальних змінах у часі, просторі та свідомості. Вивчаючи історичні місця країни, проживаючи загострені соціально-політичні обставини зі своїм народом, майстриня втілює враження й емоції від цього у приголомшливі зображення. Часто вона звертається до теми української нації XVIII століття, коли Україна вкотре зазнала поразки від трьох імперій і відтоді боролась за самовизначення.

Експозиція в МВЦ Музею історії міста Києва представила дві складові з трьох. «Дія-1» присвячена українській народній ляльці-мотанці, яка постала з талісманних, традиційних ляльок, які захищають перед злими духами й оздоровлюють. Поштовхом для цієї частини проекту стала мотанка бабусі Олі Рондяк, створена в концтаборі. Матеріалів там бракувало, тож лялька-оберіг була зроблена з висмикнутих із ковдри ниток. Ця лялька, за словами мисткині, вселила в Ольгу прив’язаність до цього духовного мистецтва. Експозиція демонструвала кілька великих скульптур на тему українських мотанок. Мисткиня використовує різні прийоми для оздоблення своїх скульптур: фарбу, тканину, мотузки ба навіть металеві елементи. «Мотанка не лише оберігає Україну, а й об’єднує українців для зцілення від ран минулого. Тому я створила мотанки з гіпсу — матеріалу, який застосовують для зцілення зламаних кісток», — каже художниця. Деякі мотанки містять у собі вербальні послання двома мовами, одна з них буквально «сплетена» зі слів вірша Тараса Шевченка «Мені однаково». Мотанки Олі Рондяк, відтак, це не просто варіація на тему народних вірувань та оберегів — це наші втілені історія та культура, трансформовані крізь призму творчої свідомості. Безумовно, маленька лялька не може захистити від зла, але незламна сила духу, віра і надія дозволяють пережити найбільш темні часи. Сама ця ідея знайшла відображення у скульптурі Олі Рондяк.

«Народне мистецтво Рондяк занурює в роздуми. Рафіноване глобальне відчуття навіює нам, що, щоб бути сучасною, людина має покинути минуле. Проте соціальний особистісно-значущий досвід часто стверджує протилежне. Роботи Рондяк стають для глядача заспокійливою пігулкою від цього історичного дискомфорту, перетворюючи минуле на сучасну впливову образність. Візуальні прийоми Рондяк дарують глядачу рідкісне мистецтво з історичною свідомістю», — ділиться враженнями нью-йоркський галерист Хуан ПУНТЕС.

Окреслена як «Дія-3» частина проекту — це станкове мистецтво, живопис. Дві головні теми: узагальнені, силуетні чи контурні тіла й жіночі голівки у віночках. Мисткиня свідчить, що вони відображають місцеву символіку, одухотворену історією та опрацьовану в сучасному стилі з використанням мінімальних постмодерністських технік. У роботах цього циклу також відчутне відлуння жорстких обставин і негараздів, яких український народ зазнавав за часів радянщини та російської ідеологізації. Символічно трактуються чорні цифри внизу кожного «портрета» — немов серійний номер несправедливо ув’язненого.

Київська експозиція знайшла відгук — виставка в Art Space WhiteBox у США (29.12.2019—19.01.2020), окреслена як «Дія-2. Нью-Йорк». У ній глядачам було представлено нео-поп-скульптури, зроблені зі старого, дитячого одягу мисткині. «Конденсують у собі дитячі враження — перші малюнки, ранні роботи, казки дитинства та перший лист. Маніфестують, що настали кращі часи, нове розуміння часу, що минув», — сказано про цю частину проекту.

Оля Рондяк так говорить про свою творчість: «Як художниця роздивляюсь у підсвідомості внутрішні почуття тих, кого малюю. Малюю, доки не викристалізується особистість, і через поєднання колажу, монтажу та малярства налаштовую зв’язок зі своїм внутрішнім світом і тоді дозволяю цим образам побачити світ». Традиція і новація, пошуки власного шляху, переживання гіркого досвіду — все це у «переселенні душ», у вдалій спробі знайти себе на роздоріжжі.

ДОВІДКА «Дня»

Ольга Рондяк народилася у штаті Огайо 1966 року. Мистецтвознавиця, бакалавр психології та педагогіки, магістр клінічної психології та консультування спільнот. Працювала психотерапевтом, дизайнером одягу.

Художниця разом із чоловіком Петром повернулася до України 1995 року, відтоді вона працює у своїх студіях у Києві та Нью-Йорку. Із 2013 року створює жіночі портрети, робить колажі та скульптури-мотанки, її роботи називають фольклором і поп-артом. Роботи Олі Рондяк демонструвалися на багатьох персональних виставках в Україні, США та містах Європи: Римі, Парижі, Лондоні, Берліні, Мюнхені, Львові, Києві, Каневі. Декілька робіт мисткині придбав Музей Революції гідності.

Надія ПАВЛІЧЕНКО, кандидат культурології. Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
Газета: 
Рубрика: