Поліфонія почуттів

Ці одноактні балети є спільним творчим проектом Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва і «Київ модерну-балету». «Видіння Рози»  поставив талановитий танцівник і молодий хореограф Олексій Бусько на оригінальну музику відомого київського композитора Олександра Родіна (це вже другий балет творчого дуету  — торік у листопаді відбулася прем’єра «Пори року. Любов, як вона є», про яку «День» писав у № 218).

«Жінки в ре мінорі» на музику Баха — новинка від Раду Поклітару — одного з найуспішніших балетмейстерів у нашій країні, творця єдиного в Україні театру сучасного балету «Київ Модерн-балет». До речі, торік через відсутність фінансування Р.Поклітару планував закривати театр, та попри складнощі «Київ Модерн-балет» сьогодні живе і радує шанувальників Терпсихори оригінальним виставами.

«День» зазирнув за лаштунки і підгледів, як же народжуються нові постановки. Обидва балети об’єднує ціла поліфонія почуттів. У Поклітару це трагічна історія про жіночу дружбу, піднесена до масштабу біблійної трагедії. А Бусько переосмислив відомий сюжет Михайла Фокіна на музику Карла Марії фон Вебера, поставлений 1911 р. за мотивами поеми Т. Готье «Видіння рози», і замість романтичної історії про дівчину, яка заснула після свого першого балу (їй сниться, що у вікні з’являється примара троянди, яка, пройшовши напівпорожньою кімнатою, запрошує її в танок. Їх танок уривається з першим промінням сонця. Примара троянди починає танути, і дівчина прокидається...), кияни побачать соціальну драму.

«ВИДІННЯ РОЗИ» НА МУЗИКУ ОЛЕКСАНДРА РОДІНА (ХОРЕОГРАФІЯ ОЛЕКСІЯ БУСЬКА) — ЦЕ ІСТОРІЯ ПРО НЕВИЛІКОВНО ХВОРУ ДІВЧИНУ РОЗУ (ОЛЕНА ДОЛГІХ), МАТИ (АНАСТАСІЯ ХАРЧЕНКО) ЯКОЇ ЩОДНЯ СТАВИТЬ ДАВНЮ ПЛАТІВКУ — ЦЕ ЄДИНИЙ ЗАСІБ, ЯКИЙ ЗАСПОКОЮЄ ДОНЬКУ... / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Як зізнався Олексій Бусько, його надихнув легендарний балет «Російських сезонів Дягілєва» «Видіння Рози», який він побачив, перебуваючи на Міжнародному конкурсі хореографічного мистецтва імені С. Дягілєва у Польщі. Своїм задумом він поділився з композитором Олександром Родіним, і народився абсолютно новий балет. Це історія про невиліковно хвору дівчину Розу, мати якої щодня ставить стару платівку — це єдиний засіб, що заспокоює доньку... Під час звучання цієї музики дівчина згадує колись щасливий час. А третій персонаж балету — Злодій (цю роль виконує О. Бусько). Він під покривом ночі пробирається до помешкання, де живуть мати й донька, і зустрічається з Розою, яка, наче лунатик, ходить уві сні по кімнаті. Існує і четвертий «образ» — промінь світла на авансцені, який то з’являється, то зникає. Як певний зв’язок із чимось вищим... На самому початку історії, потрапивши у цей промінь, Роза захворює. Мати лає промінь і молиться йому, просить у нього зцілення доньки, а Злодій, вступивши в нього, сліпне, аби разом із Розою перетворитися на безтілесні душі.

БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю

«МЕНІ, НАЧЕ СКУЛЬПТОРОВІ, ДОВЕЛОСЯ ВІДСІКАТИ ВСЕ ЗАЙВЕ Й ЗАЛИШИТИ ЛИШЕ «ЗЕРНО»

Композитор Олександр РОДІН розкрив «Дню» таємниці народження музики.

— У легендарного Фокіна романтична історія на музику Вебера вийшла як мініатюра (до 10 хвилин), а у вас одноактний балет. Розкажіть, як створювали свою музику і чи будуть у балеті цитати класика?

— У нас із Олексієм Буськом абсолютно інша інтерпретація «Видіння Рози», ніж у Фокіна. У виставі порушується не лише соціальна, а духовно-етичні теми з вкрапленими елементами фантастики. Головна героїня — Роза чахне від синдрому Гентінгтона (хвороба, що порушує зв’язки в мозку, унаслідок чого людина втрачає контроль над тілом і пам’яттю). Мати Рози присвятила своє життя догляду за єдиною донькою. Щодня вона заводить грамплатівку із записом «Запрошення до танцю» Карла Марії фон Вебера (цей твір став основою для створення всесвітньо відомого балету «Видіння Рози». — Т.П.). Тема хворої дівчини, яка бореться зі своєю недугою, мене захопила, і тому музика народжувалася легко, фантазія і натхнення не залишали. Написав швидко (за 1,5 місяця), але виявилося, що назбиралося дуже багато музичного матеріалу, тож мені довелася, наче скульпторові, відсікати все зайве і залишити лише «зерно». У балеті є цитати з веберівського «Видіння Рози» і кілька музичних вкраплень, які під час дії звучать в аудіозапису (коли мати дівчини ставить її улюблену платівку), а також сама тема Вебера проходить кілька разів в оркестрі. Вся середня частина балету — моя оригінальна музика, що розкриває сюжет. Вистава вийшла на 27—30 хвилин.

— Бусько не лише хореограф, а й виконавець ролі Злодія. Нинішній балет вже другий у вашій спільній роботі з Олексієм. На репетиції ви сперечалися, щось доводилося дописувати чи переписувати?

— Олексій чітко розповів, що хоче створити на сцені і передати мовою пластики і танцю, а переді мною стояло завдання озвучити в музиці лібрето. Спочатку був хронометраж одноактної дії, але строгими рамками мене не зв’язував. Ми разом накидали схему, і кожен узявся за свою частину роботи. У процесі створення музики дещо я коригував, а деякі моменти збільшив. Коли показав остаточну версію, виконану оркестром Муніципального театру під керівництвом диригента Сергія Голубничого і ми зробили запис, то Олексія він влаштував.

— На прем’єрі артисти виступатимуть під фонограму чи під живий оркестр?

— Це буде жива музика у виконанні Симфонічного оркестру, а диригуватиме С. Голубничий. Просто під час вистави кілька разів Мама Рози вмикає платівку з улюбленою веберівською мелодією.

— Фокінське «Видіння Рози» в різних версіях відомі танцівники — Вацлав Ніжінський, Михайло Баришников, Маріс Лієпа, Микола Цискарідзе з партнерками танцювали як лірико-романтичний класичний балет. У вас нове прочитання — сучасні ритми і хореографія, яка дає змогу артистам мовою пластики і танцю «говорити» зрозумілішою мовою для глядачів?

— Я люблю балет, і «мова», якою висловлюється на сцені Олексій Бусько, мені зрозуміла і дуже цікава. Взагалі сучасна хореографія мені дуже близька. На цьому ґрунті ми з Олексієм познайомилися.

— Ваш балет «Пори року. Любов, як вона є» вже живе своїм творчим життям, у середу театральна афіша поповниться «Видінням Рози», а чи буде наступна вистава, так би мовити, триптих вашої спільної творчості з О.Буськом?

— Вже ідея і намітки є! Назву не скажу, аби не зурочити успіху.

— Сцена Київського театру опери і балету для дітей та юнацтва принесла вам успіх, чи не спадало на думку запропонувати свої твори дирекції Національної опери?

— Звичайно, хотілося б співпрацювати, але це має бути взаємним бажанням. Кілька років тому я написав великий (триактний) балет. Сам придумав лібрето і написав музику, але й досі він так і не запитаний. Називається «Маркіза де Мертей» за сюжетом роману Шодерло де Лакло «Небезпечні зв’язки». Це Франція, XVIII століття, любовні інтриги, пристрасть, спокуси... (на цей сюжет Мілош Форман відзняв свій відомий фільм «Вальмон»). Хотів я написати й оперу, але за таку велику роботу братися, не знаючи, хто її поставить, сьогодні не реально. Адже це величезний пласт роботи. Тому поки що прагматично ставлюся до цього питання. Пишу музику до фільмів, серіалів, постановок.