Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Повернення Антона Шароєва

У Національній філармонії України відбувся концерт, присвячений 50-річчю Київського камерного оркестру, за пультом виступив засновник колективу і правнук легендарного А. Рубінштейна
17 жовтня, 2013 - 10:15
АНТОН ШАРОЄВ: «ЗАРАЗ МЕНІ МАЙЖЕ 85 РОКІВ, АЛЕ Я ХОЧУ ВСТИГНУТИ ВІДРОДИТИ ЗАБУТІ ТВОРИ ПРАДІДА — АНТОНА РУБІНШТЕЙНА» / ФОТО З САЙТА T-I.RU

Ім’я Антона Георгійовича Шароєва внесено до найбільших енциклопедичних словників, зокрема й до міжнародної енциклопедії Who is who. Заслужений діяч мистецтв України і Росії заснував Київський камерний оркестр далекого 1963-го... Шароєв відомий багатьом меломанам нашої столиці, які відвідували вечори у філармонії. Так, у 1980-ті були абонементи, за якими упродовж сезону приходити на всі концерти того чи іншого колективу! Головним героєм тих років був диригент і скрипаль Антон Шароєв, який виходив на сцену разом з музикантами Київського камерного оркестру під його управлінням. Емоційний і безпосередній маестро любив розмовляти із залом. Так сталось і на нинішньому концерті.

Перше відділення було віддано твору Євгена Станковича Opera rustica («Сільська опера») в семи частинах для сопрано, баса і камерного оркестру на слова Бориса Олійника. Цей твір обрав сам диригент. По суті, це вокальний цикл, що складається із семи частин. Солістами виступили Ольга Чубарєва і Роман Смоляр. Особливою музичністю відзначалося виконання Чубарєвої — її piano буквально зачаровувало зал. Прекрасний тембр у поєднанні з майстерністю і щирим «проживанням» кожного слова дав свої результати. Друге відділення було віддано музиці Баха і Чайковського. Після концерту маестро погодився відповісти на кілька запитань «Дня».

— Антоне Георгійовичу, чому для ювілейного концерту ви обрали саме цей твір Станковича?

— Свого часу автор написав його на моє прохання. Я хотів, щоб ця музика була щирою, душевною і зрозумілою всім. Так і сталось. Євген Станкович — дуже плідний композитор. Але на цей концерт він не зміг приїхати, оскільки за три дні до того пішла із життя його мати...

— Які відчуття ви переживаєте, виходячи на сцену Київської філармонії після стількох років?

— Пригадую, як непросто створював цей оркестр і дуже радий, що тепер це він став одним із значних камерних колективів Європи. Та й твори багатьох українських композиторів було вперше виконано саме цим оркестром.

— Розкажіть про свої гастрольні маршрути.

— Наразі всі мої основні «маршрути» пов’язані з відродженням духовної опери «Христос», написаної моїм знаменитим прадідом Антоном Рубінштейном. Її партитуру я виявив в одній із бібліотек у Німеччині. До речі, мене назвали Антоном на його честь. Зараз мені майже 85 років, але я хочу встигнути відродити забуті твори прадіда. Нагадаю, оперу «Христос» Рубінштейн написав 1893 року. У травні 1894-го її поставили один раз у Штутгарті в концертному виконанні під управлінням автора. Після цього опера ніде не лунала. Довгі роки партитура вважалася загубленою. Це майже детективна історія. Керівник Пермського оперного театру Георгій Ісаакян загорівся ідеєю поставити оперу. Співробітник Гете-Інституту допоміг мені зв’язатися з двома співробітницями головної бібліотеки Берліна. Вони повідомили, що в їхній картотеці  є мікроплівка з оперою Рубінштейна. Щоб отримати копію треба було подолати безліч перешкод. У цій складній ситуації прийшли на допомогу люди з команди канцлера Німеччини Ангели Меркель. У результаті багатоходової «операції» оперу вдалося врятувати і повернути на сцену! Пермський театр опери та балету першим здійснив постановку опери після понад 100 років її забуття! Це сталося в середині грудня 2008 року. Вистава ішла п’ятьма мовами. Здебільшого російською, частково німецькою, староєврейською, вірменською і латиною. Чому? Тому що Христос належить усьому людству!

Невдовзі відбудеться низка концертів, у яких ця опера знову лунатиме у концертному виконанні. Окрім Москви, Санкт-Петербурга та інших міст, цю оперу буде виконано в Ризі, Таллінні і, можливо, у Вільнюсі. У Петербурзі вона відбудеться у залі Дворянських зборів (теперішньому Великому залі філармонії). Дуже хочу, щоб її почули й кияни.

Олександр МОСКАЛЕЦЬ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ