Pro Art відкрив нові імена віолончелістів

У Хмельницькій обласній філармонії відбувся Перший міжнародний конкурс Pro Art. Змагалися 40 молодих віолончелістів із 16 країн  віком від 12 до 23-х років.

Конкурс відкрився концертом за участю членів журі — Рафаеля Піду (Франція), Дениса Северина (Швейцарія), Катажини Полонек (Польща), Шу I-Бінга (Китай), Артема Полуденного (Україна). Також у  суддівській команді були голова Національної спілки композиторів України Ігор Щербаков та відомий композитор, віолончеліст Юрій Ланюк.

Треба зазначити, що у світі  міжнародних змагань  віолончелістів проводиться небагато. Про свої враження від

Pro Art-2017 «Дню» розповіли організатори й члени журі.

«ФОРМАТ ТРІЄНАЛЕ»

Олександр ДРАГАН,  генеральний директор Хмельницької обласної філармонії, голова оргкомітету конкурсу:

— Добра будівля тримається на фундаменті. Так само і в організаційних, творчих проектах. Напевно музиканти всі знають, що в часи  колишнього СРСР Хмельницька філармонія була центром підсумкових відборів-прослуховувань на міжнародні конкурси. Членами журі були світила виконавської школи, зокрема, Богодар Которович. Багато музикантів, які зараз є зірками, розпочинали тут свій шлях. Потім ця традиція перервалася. Минулого року ми спробували її відродити. Провели Всеукраїнський конкурс молодих виконавців Pro Art у трьох номінаціях — скрипка, віолончель і фортепіано (у чотирьох вікових групах). Головою журі був відомий композитор Ігор Щербаков. Важливою умовою стало те, що старші учасники останній тур мали грати з оркестром. Але це виявилося надзавданням для оркестру, бо підготувати таку кількість акомпанементів у трьох номінаціях було дуже важко. Тому ми вирішили надалі обрати формат трієнале: цьогоріч — конкурс віолончелі, наступного — скрипки, а потім фортепіано. В результаті тепер маємо п’ять обов’язкових концертів, які грає оркестр, а вікових категорій — три.

Завдяки нашим європейським партнерам конкурс набув статусу міжнародного. Ми віднайшли дуже пристойне матеріальне забезпечення в плані премій, що дає підстави говорити про конкурс як один із провідних в Україні. Звичайно, є недоліки. Моє особисте розчарування, — що до фіналу не дійшло більше українських дітей, хоча учасників з України було дуже багато.

У СТАРШІЙ ГРУПІ ПЕРШУ ПРЕМІЮ ОТРИМАВ КАРІБАЄВ САЛАВАТ (КАЗАХСТАН)

Маю зазначити: всі конкурсанти пройшли попередній відбір — їх прослуховували члени журі на YouTube. Кількість охочих узяти участь у змаганні була неймовірною. Діти, які приїхали до Хмельницького, — дуже сильні.

— 16 країн-учасниць: Україна, Швейцарія, Франція, Німеччина, Китай, Польща, Румунія, Болгарія, Грузія, Казахстан, Вірменія, Австрія, Австралія, Латвія, США, Білорусь. Це — дуже поважне міжнародне представництво!

— Було добре зроблено рекламу через інтернет. Члени журі здебільшого є і концертуючими музикантами, і педагогами. Десь за півроку до конкурсу було розроблено інформаційний флаєр, і вони його як через інтернет, так і безпосередньо контактуючи з колегами, учнями, пропагували. Тому ми й маємо таке вагоме міжнародне представництво.

Важливим є також фактор особистості — Дениса Северина,  який опікується підопічними. До нього їздять діти з різних куточків  України. Найкращих він рекомендує на навчання за кордоном у Берні й Женеві, де сам викладає, і не тільки туди. Він навіть уболіває за працевлаштування молодих музикантів…

ПРО ПРОГРАМНІ ТВОРИ ТА КОНКУРСАНТІВ

Тарас МАЛИК, художній керівник Хмельницької обласної філармонії, член оргкомітету:

– Які програми грали діти на конкурсі? Я помітила, що в молодшій і середній групах були обов’язкові твори, а у старшій — ні...

— У старшій групі ми запропонували на вибір твори Баха, бо вони є показовими для віолончелі.

Денис СЕВЕРИН, професор Женевського університету музики:

— До того ж, у старшій групі було запропоновано класику ХХ ст. для віолончелі соло — це свідомий вибір?

— Так! Насамперед, обираючи позицію «віолончель-соло», я хотів уникнути проблем з акомпаніаторами у старшій групі. Це — дуже делікатний момент. Буває так, що музикант прибуває останньої миті, а йому піаніст не підходить, або піаністові кандидат не подобається, — і ми вирішили, що цього не допустимо. Так, для інших випадків залишився концертмейстер один на всіх — Роман Лопатинський (для тих, із ким концертмейстер не приїхав). Ми цей принцип залишимо й надалі.

— У програмах виконувалося щось українське?

— Епізодично. Може наступного разу ми зробимо так, щоб обов’язковим був якийсь невеликий український твір. Обов’язкові твори мають бути все ж на вибір, щоб учасник міг себе показати в тому, що у нього виходить найкраще. Це така дипломатична, делікатна форма.

— Як ви поясните той факт, що до фіналу у старшій групі не потрапив жоден український учасник?

— Чесно кажучи, на жаль, таким був рівень українських конкурсантів. Журі діяло максимально об’єктивно. Сподіваюся, що це стане темою для роздумів педагогів. Проте в молодшій і середній групах є проблиски, що надихає.

— Чи відбулися на конкурсі відкриття молодих талантів?

— Безперечно! Достатньо згадати самих лише юних румунів!

Олександр ДРАГАН додає:

— Зачаровує, що це — діти. От маленький вірменин Мікаель Караханян — у нього така харизма, енергія, що я вже зараз уявляю собі його як зрілого музиканта на сцені. Він піде далі. Сам каже: «Я йтиму вперед, займатимуся, працюватиму над собою».

— Отже, найбільшим відкриттям конкурсу стала румунська школа?

Денис СЕВЕРИН:

— Ні! Просто їхній рівень сумірний із Німеччиною, Швейцарією. Там чудові, фантастичні педагоги...

Олександр ДРАГАН:

— Денисе! Відзнач якийсь позитив!

Денис СЕВЕРИН:

— Та увесь цей конкурс — суцільний позитив від А до Я! Купа дітей, студентів, усі задоволені, хочуть приїхати наступного разу, їм подобається організація, вони вдячні, отримали путівку на майбутнє...

— Якщо ваш наступний конкурс скрипковий, то яке там буде журі? Уже відомо?

Олександр ДРАГАН:

— Насамперед робитимемо акцент на тих людей, яким не байдуже місто Хмельницький. Тут народився всесвітньо відомий скрипаль Андрій Бєлов. Хмельницьке училище закінчив Тарас Яропуд. Тощо... Ми просто із завтрашнього дня розпочинаємо роботу над наступним конкурсом. Він відбудеться, навіть якщо не буде таких великих премій. Мотивація, можливо, стане іншою, але в будь-якому разі ми це робитимемо на організаційному, творчому рівні... Запросити представницьке журі — не є проблемою. Якщо буде хороше журі та пристойні премії, то конкурсанти приїдуть.

Переможцями Pro Art-2017 стали:

Молодша група — перша премія — Ценц Тобіас (Німеччина);

друга премія — Караханян Мікаель (Вірменія), Мухтарули Азамат (Казахстан);

третя премія — Бланду Софія-Іоана (Румунія), Рашвал Флавія (Україна);

Середня група — перша премія — Cекачі Ян (Румунія);

друга премія — Габрієль Бернес (Франція), Петер Сокач (Україна);

третя премія — Саламатова Жанель (Казахстан).

Старша група — перша премія — Карібаєв Салават (Казахстан);

друга премія — Зірбо Корнеліус (Румунія);

третя премія — Ванг Гійоме (Австралія).

Окрім звання лауреата, вони отримали грошові премії у розмірі від 10 до 30 тисяч гривень.