«Про час і про себе»

З Києвом артиста пов'язують найтепліші спогади. Саме тут, на зйомках фільму режисера Марка Донського «Мати» за однойменним романом М. Горького, Олексій Баталов уперше зіграв драматичну роль Павла, з якою блискуче справився. Ця творча робота відкрила йому дорогу в кіно зі складними психологічними ролями.

На початку вечора, який називався «Про час і про себе», на екрані показали кадри з фільмів за участі Баталова: «Мати», «Справа Румянцева», «Летять журавлі», «Дорога моя людина», «Сім'я Журбіних», «Три товстуни», «Пані з собачкою», «Москва сльозам не вірить». Після цього актор під бурхливі аплодисменти пройшов через зал і піднявся на сцену. Глядачі встали з місць і довго вітали улюбленого артиста. Олексій Володимирович був схвильований: «Господи, я й не думав, що ви мене ще пам'ятаєте». А у відповідь — новий шквал аплодисментів...

У залі не було вiльних мiсць. Важко пригадати, на якому вечорі з присутністю 800 глядачів (саме стільки вміщає зал Театру оперети) глядачі сиділи б три години, боячись поворухнутися; дуже уважно, з цікавістю слухали оповідача, жадібно ловлячи кожне слово та інтонацію. Не дивлячись на те, що Олексію Володимировичу Баталову скоро виповниться 80 років, актор, незважаючи на солідний вік, працював у повну силу. За весь вечір він ні разу не сів за приготований на сцені столик, а, володіючи прекрасною театральною школою (актор говорив неголосно, неквапливо і виразно), робив атмосферу вечора якоюсь особливо відвертою і по- домашньому затишною. Баталов щедро ділився з глядачами спогадами про тих людей, з якими йому довелося працювати і товаришувати. Він розказав про легендарні особистості: поетесу Анну Ахматову, актрису Віру Марецьку, кінорежисерів Йосипа Хейфіца і Марка Донського...

Олексій Володимирович для багатьох своїх шанувальників відкрився не тільки як відомий актор, але і як дивовижний оповідач: м'який тембр голосу, інтелігентність, почуття гумору і, звичайно ж, багатющі життєві історії — все це надовго запам'ятається публіці. Багато Баталов розповідав про свою сім'ю, яка працювала в Московському художньому академічному театрі — мама, тато, дядьки, тітки (всього дев'ятеро). Олексій Володимирович пожартував, що вже з дитинства йому був визначений шлях в артисти. Свої перші роки життя він провів у крихітній кімнатці, яку дали батькам на виробничому дворі МХАТу. Там сушилися костюми, перуки, декорації. Двір закривався і за ворота він виходив рідко — сторож без дорослих дітей не випускав. Тому маленький Альоша твердо був переконаний, що всі люди на землі працюють у МХАТі зі Станіславським разом. А коли вперше його вивели за ворота, то був дуже здивований, що навколо є ще стільки всього цікавого!

Важко повірити, але вже 26 років Олексій Баталов не знімається в кіно. Фільм «Москва сльозам не вірить» він вважає чудом, останнім подарунком у кіно. Актор не перестає дивуватися, що через 25 років після виходу на екрани ця картина ще користується успіхом у глядачів і вона не забута. Нині Олексій Володимирович повністю присвятив себе викладацькій діяльності у ВДІКу. Студентам Баталова можна лише позаздрити. Адже мати такого талановитого, ерудованого вчителя величезне щастя і везіння. Хоча актор не без суму повідомив, що цьогоріч не набиратиме курс — йому вже важко працювати...

На запитання: «Як вчили вас і як ви вчите нинішню молодь»? Олексій Володимирович відповів: «Мене ніхто не вчив. Мене оточували такі люди, які просто були! Я вважаю, що навчити нічому не можна, треба просто бути! Як сказано — «хто має вуха, той почує». Наприклад, Ахматова ніколи мене не вчила, вона просто говорила «Ви так думаєте?..». Або та ж Ольга Леонардівна Кніппер-Чехова, яка у мене викладала в театральному інституті — вона також просто була... Те, що я маю право стояти зараз на сцені і виступати перед вами, підтверджене в моєму дипломі підписом… дружини Чехова. Бачте, який я древній»... Київські глядачі подарували улюбленому актору не лише безліч квітів і аплодисментів, але й щиро дякували за ту радість, яку вони отримують від перегляду фільмів з участю Олексія Баталова.