Нас послано тільки пророкувати воскресення мертвих і будить сонних. Се наше діло.
Пантелеймон Куліш, український письменник і громадський діяч

Про сухий академізм і демократичність

З 11 до 18 вересня в Криму пройде Міжнародний фестиваль «Театр. Чехов. Ялта»
8 вересня, 2010 - 00:00
ВІДКРИЮТЬ ФЕСТИВАЛЬ КИЯНИ — ТЕАТР ІМ. І. ФРАНКА ПОКАЖЕ ВИСТАВУ «ОДРУЖЕННЯ». НА ФОТО: ІРИНА ДОРОШЕНКО (АГАФІЯ ТИХОНІВНА), БОГДАН БЕНЮК (КОЧКАРЬОВ) ТА АНЖЕЛІКА САВЧЕНКО (АРІНА ПАНТЕЛЕЙМОНІВНА) / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

За три роки існування цього форуму про нього дізналися в багатьох країнах світу, а географія його учасників значно розширилася. З’явилися шанувальники фестивалю, які спеціально приїжджають на Кримське узбережжя саме в «оксамитовий сезон», щоб не лише відпочити, позасмагати та покупатися в морі, а й познайомитися з театральними новинками і тенденціями сучасного мистецтва. Цього року на сцені Ялтинського театру виступлять відомі колективи з України, Росії, Азербайджану, Німеччини, Молдови, Литви, Ізраїлю, Італії, Іспанії та Сінгапуру. Відкриють форум кияни: Театр ім. І. Франка представить виставу «Одруження» Гоголя (режисер Валентин Козьменко-Делінде, у головних ролях виступатимуть Олексій Богданович, Богдан Бенюк, Ірина Дорошенко, Василь Мазур та інші актори). А закриють фестиваль москвичі комедією «Дуель для слабких створінь», у основу якої лягли розповіді Антона Чехова. У цьому спектаклі глядачі побачать зірок МХАТ: Аристарха Ліванова, Катерину Васильєву, Євгена Кіндінова та інших зірок.

Про програму фестивалю, його «родзинки», зародження традицій і перспективи «Дню» розповів директор Ялтинського театру ім. А. Чехова Микола РУДНИК.

— Відкриваючи перший фестиваль, ви назвали ялтинську сцену «виставковим залом кращих театральних зразків». Розкажіть, як формувалася нинішня програма, хто входив до складу експертів, які відбирали вистави та колективи учасників?

— Нас радує, що фестиваль не просто прописався в Ялті, а поступово набирає обертів. Складали програму члени оргкомітету й журі, головою суддівської команди фестивалю є Неллі Корнієнко, директор Національного центру театрального мистецтва ім. Л. Курбаса, доктор мистецтвознавства, — які дивилися записи версії вистав, надані театрами. Нашим завданням було показати широкий аспект, у якому нині працюють колективи, їхні творчі пошуки й знахідки, представити різні сценічні школи, національні культури. Глядачі зможуть познайомитися не лише з провідними театрами України й Росії, а й далекого Сінгапуру. Чекаємо в гості артистів із Молдови, Азербайджану, Литви, Ізраїлю, Іспанії, Італії та Німеччини.

— Миколо Семеновичу, судячи з програми, ви вирішили об’єднати високе мистецтво й комерцію. З одного боку, екзотика — китайська опера «Інтриги імператорського двору Циндао» (Сінгапур), а з іншого — нехитра комедія Задорнова «Хочу купити чоловіка» (Азербайджан), студентський експеримент — спектакль «Емігранти» (Німеччина — Україна) і чеховська «Наречена» (Іспанія). Своє завдання вбачаєте в тому, щоб залучити якнайбільше глядачів або мета все ж таки порадувати театральних гурманів?

— Ми не позиціонуємо себе як академічний та естетський фестиваль, коли з’їжджаються театрознавці й «по кісточках» розбирають побачене на сцені. Ми хочемо подарувати учасникам, гостям і публіці яскраве свято під назвою «театр». Наш форум досить демократичний, а сама аура Ялти, сонця й моря нерозривна з посмішкою, гарним настроєм і радістю. Ми не назвали наш фестиваль конкурсом — у нас форум-фієста, тобто свято. Тому програму добирали з огляду на різні смаки глядачів. Упевнений, що викличе резонанс «Вишневий сад» Львівського духовного театру «Воскресіння», «Наречена» Мадридського камерного театру ім. А. Чехова, нашій публіці буде цікаво познайомитися з кантонською (китайською) оперою, яка зарахована ЮНЕСКО до світової культурної спадщини. Другий рік поспіль ми запрошуємо Державний молодіжний драматичний театр «З вулиці Роз» із Молдови. Торік нагороди фестивалю отримали: акторка Ольга Софрикова за виконання ролі Едіт Піаф у виставі «Падам.... Падам...» та Юрій Хармелін за підтримку високої етики в театрі. Цього разу колектив представить постановку «Тройкасемеркатуз», в якій сюжет «Пікової дами» О.С. Пушкіна драматург Микола Коляда переказує по-новому. Молдавські артисти стали нашими друзями, тому ми зробили виняток, повторно запросили на форум, так би мовити, лобіюємо цей самобутній театр. Я впевнений, що глядачі високо оцінять їхню творчість. Стосовно ж спектаклю «Хочу купити чоловіка», то нам видалося цікавим, як п’єсу сучасного російського письменника (Михайла Задорнова) інтерпретують артисти Азербайджану, а саме російський драмтеатр ім. Самеда Вургуна. Кожен колектив привезе на фестиваль свої кращі постановки, і в цьому переконаються ті, хто прийде на вистави. Назвати наш фестиваль комерційним я не можу, оскільки його доводиться дотувати — за рахунок продажу квитків ми не можемо оплатити гонорари артистам, їхнє проживання й харчування, а тому звернулися до спонсорів. Найдорожчий квиток коштує 150 грн., а витрати з організації фестивалю дуже великі.

— Хто ваші головні глядачі: ялтинці чи відпочиваючі й туристи?

— Просто публіка, яка любить театр, і не так важливо, чи це корінний кримчанин, чи приїжджий. За статистикою лише чотири відсотки людей ходять у театр і цікавляться сценічним мистецтвом.

— А в нас, у Києві, нині спостерігається театральний бум...

— Київ — столиця, й там вирує життя, та коли підрахувати, що в місті живуть шість мільйонів людей, то лише 240 тисяч регулярно ходять у театр — це ті самі чотири відсотки. Я вважаю, що не можна порівнювати бурхливе театрально-концертне життя столиці й міста-курорту. Київ — як великий мегаполіс, усе «пережує» — ринок величезний. У нас — своя специфіка, й добре, що наше місто має Ялтинський театр, відремонтований за останнім словом техніки. Тут слід особливо подякувати бізнесменові Олександру Лебедєву, який допоміг фактично з руїн підняти театр, будівля якого десять років не ремонтувалася й не функціонувала. Наша публіка різна, але більшою мірою середнього достатку. Хоч нині в Ялті живуть чимало забезпечених людей, власників розкішних особняків, але якщо в людини немає інтересу до театру, то вона не піде на виставу, і проблема тут не в грошах. Від початку регулярної роботи театру в нас створюється якесь електоральне поле, з’явилися постійні глядачі, але вони не на все ходять, а вибирають те, що їм цікаво, і наше завдання — скласти репертуар таким чином, щоб заінтригувати публіку — як місцевих жителів, так і приїжджих, а одним з ефективних методів є різноманітна фестивальна програма. Театри-учасники не змагаються, а спілкуються, знайомляться один з одним, і обговорення вистав у нас відбуваються неформально.

— За підсумками другого фестивалю Неллі Корнієнко сказала в інтерв’ю «Дню», що високої планки, піднятої на першому фестивалі, 2009 року не було досягнуто, також голова журі розкритикувала різношерсту програму й випадкові колективи, представлені на Ялтинському форумі. Які висновки з цього ви зробили?

— Я дуже поважаю Неллі Миколаївну як мистецтвознавця й театрознавця, але погодитися з її думкою, що наш фестиваль був слабким, — не можу. У Корнієнко — одна думка, а в її колег із суддівської бригади — інша. Ми не ставили собі завдання естетствувати, і зазначу ще раз, що в нас не конкурс, а фестиваль, взяти участь у якому запрошені колективи з різних країн, і вони не змагаються, хто кращий, а знайомлять журі й публіку з резонансними постановками. Для нас важливо створити теплу, дружню атмосферу, підготувати для гостей розважальну програму, екскурсії. Ми — не сухий, академічний конкурс, а яскравий, міжнародний фестиваль, на якому публіка має можливість познайомитися з мистецтвом різних країн і регіонів України. Так, цього року схід нашої країни представить Донецький обласний російський театр юного глядача (Макіївка), центральну частину — Театр ім. І. Франка (Київ), захід — Духовний театр «Воскресіння» (Львів), південь — Театр Одеського розливу «Ланжерон». У нашій афіші заявлені й відомі російські колективи: Московський театр «Ермітаж» покаже «Таємні записки таємного радника» (у головній ролі виступить Михайло Філіппов), продюсерська компанія «Аметист» — спектакль «Дуель для слабких створінь», у якому грають зірки Московського художнього театру, а Санкт-Петербурзький драматичний театр «Остров» представить постановку «Як сонце у вечірню годину...», в основу якої покладено листування Кніппер і Чехова.

— У «Рік Чехова» у вашій афіші представлено сім вистав, поставлених за творами класика і про нього самого. Може, варто було б у ювілей письменника весь фестиваль «Театр. Чехов. Ялта» присвятити його творчості?

— Ми не замикаємося лише спадщиною Антона Павловича. Для нас утішно, що Чехов є популярним драматургом, його твори не застарівають і різні режисери по-своєму намагаються розгадати його творчість. Якщо якийсь театр пропонує чеховську постановку, то ми «за», але не ставимо жорстких умов — тільки вистави зі спадщини класика. Так, Академія Армата Бранкалеоне (Італія, м. Маса) проведе майстер-клас «Репетируємо Чехова». Нас зацікавили мадридці: як іспанці поставили «Наречену»? Чехов проходить у нас на форумі «червоною ниткою», але це не обов’язкова програма, а ми хочемо показати постановки й інших авторів, виконаних у сучасній оригінальній манері. Тому дуже зраділи, що бажання виступити на Ялтинській сцені виявили колективи Італії, Німеччини, Ізраїлю, Сінгапуру, Литви, Молдови та інших країн. Міжнародний фестиваль театрального мистецтва «Театр. Чехов. Ялта-2010» — це сучасний парад театрів, яскраві гала-вистави, творчі зустрічі й дискусії з відомими акторами, діячами театрального мистецтва й критиками — авторські творчі майстерні, прес-конференції, майстер-класи оригінальних сучасних методик акторської майстерності, а у фіналі відбудеться театральний капусник, що став уже традиційним.

— Три роки — строк невеликий, але фестивальний будинок ви вже зуміли побудувати. Що вдалося здійснити, а що — поки тільки в мріях?

— Нам удалося об’єднати професійні театри з країн близького й далекого зарубіжжя в міжнародну театральну співдружність, розширити географію фестивалю, привернути увагу міжнародної театральної громадськості до України, і це, безумовно, робить внесок у зміцнення інтелектуального іміджу України та Криму як центру культури й мистецтв. Але є й проблема. Ми розіслали листи всім найбагатшим людям України з пропозицією про співробітництво, але жоден із них не виявив бажання стати спонсором або меценатом фестивалю. Сучасних Морозових, Ханенків і Терещенків щось не видно. Нас дуже підтримує російський бізнесмен Олександр Лебедєв, який став нашим шановним меценатом, і «повпред» в Україні В’ячеслав Юткін, і ми цінуємо їхню увагу, підтримку, турботу й дієву допомогу. Завдяки цій фінансовій підтримці Ялтинський форум не просто живе, а може собі дозволити запрошувати провідні театральні колективи, зірок сцени й кіноекрану, театрознавців, драматургів, представників політичних і громадських організацій. Фестиваль завершиться 18 вересня, а 20 вересня на нашій сцені виступить Санкт-Петербурзький малий драматичний театр («Театр Європи»), який покаже «Дядю Ваню» в постановці Лева Додіна, а це означає, що форум «Театр. Чехов. Ялта» поставив не крапку, а три крапки.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments