Назва експозиції — Homo/Animalis («Людина/Тварина»). Автор — Катерина Єрмолаєва — 29-річна художниця, що переїхала до Києва з Донецька.
Виставка влаштована просто й виразно, відповідно до дуального принципу, закладеного у назві. У першому залі — фронтально до вхідних дверей, — викроєні з паперу дерева й тварини. Всі необхідні деталі промальовані на білих силуетах з гравірувальною точністю.
Тварини в цьому лісі — знайомі нам зайці, лисиці, косулі — поводяться дивно. Вони б’ються; але не зайці з лисицями або лисиці з косулями, а кожен — всередині свого виду. Косулі б’ють косуль, лиси рвуть одна одну, розлютовані зайці вгризаються в слабшого побратима. А в другому залі, сполученому з першим прямокутною аркою, — нічого, окрім розсипаних по підлозі аркушів з текстом Декларації прав людини офіційними мовами ООН — французькою, англійською, російською, китайською та іспанською.
Катерина Єрмолаєва — стріт-артистка, що працює в поки що рідкісному у нас жанрі розклеювання авторських малюнків (прийом, що англійською називається wheatpasting); деякі її роботи можна було побачити на стінах прилеглих до Майдану будівель під час революції. Homo/
Animalis — її перша персональна виставка, безсумнівно — вдала.
Послання тут дуже чітко читається навіть поза українським контекстом. Битва тварин, яка виглядає настільки дико, — те, чим люди займаються щодня: вбивають собі подібних. А в другому залі глядачі змушені топтати документ, котрий було написано після страшної війни й якраз визначає правила, при дотриманні яких воєн взагалі не повинно бути. Через те, що вся експозиція продумана колористично — аркуші Декларації вторують білому лісу битви — ефект тільки посилюється. Homo/Animalis — яскрава й гірка метафора людської агресії. Художниця дивиться на вид Homo sapiens поглядом, сповненим відчаю.
У чому ж надія? У самому факті існування цієї інсталяції. У тому, що ми здатні все-таки жахнутися від того, що з нами відбувається, і що завжди знаходяться представники нашого виду, здатні з одного боку, показати цей жах досить переконливо, а з іншого — відчути й зрозуміти це.
Катерина ЄРМОЛАЄВА:
— Ідея Homo/Animalis прийшла з самого поняття агресії. Людина у своїх агресивних проявах завжди посилається на тваринні інстинкти. Але якраз у цьому тварини й люди різняться. Внутрішньовидова агресія у тварин дуже рідко закінчується кров’ю і ніколи — вбивством, вона має ритуальний характер, є певні правила, яким кожна тварина слідує. У людей все навпаки, все неконтрольовано. Боротьба за територію у людини, на відміну від тварин, ніколи не обходиться без жертв. Доходить до випаленої землі. Я й хотіла це показати на контрасті. Коли хтось виправдовує себе інстинктами, то це сприймається нормально. А ось якщо показати тварин, які дійсно вбивають одна одну, — це виглядає дуже неприродно.
Коли я дивлюся на масові прояви насильства, розумію, що це неконтрольовано й глобально. В конфлікті, який зараз відбувається у мене на батьківщині, немає сенсу апелювати до чиєїсь совісті або розуму. Через війну я зрозуміла, що не можу ігнорувати це.
У людство я не вірю. Надія є лише на окремих людей.
