Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Сад скульптур

22 червня, 1999 - 00:00

Дерев'яні шедеври Івана Мердака чекають на свою виставку.
Його роботи важко сплутати з іншими, а ще важче — не запам'ятати. У майстерні,
що заховалася серед новобудов Нового світу в Тернополі, здається, назавжди
оселився дух тисячолітньої давнини — світу старого. Під одним дахом для
спільного життя зійшлися різні епохи, втілені в скульптурних образах не
лише відомих історичних осіб чи літературних героїв, а й простих людей,
що жили й живуть на цій землі.

Іван Мердак йде від форми дерева, кожна тріщинка, заглибина,
примхливий природний вигин диктують образи його композицій, серед яких
одне з чільних місць займає лемківський цикл «Наші предки».

Відомий бельгійський скульптор Тьєрі Вергелєн, відвідавши
майстерню Мердака, констатував: «Мердак — це відкриття! Щоб зробити скульптуру,
він зміщує природні форми. І цим надає їй руху. Маємо цілу науку. Я такого
дива, таких речей не бачив».

У радянській Україні скульптору вдалося уникнути переслідувань
і репресій. Колишня комуністична влада насолоджувалася, коли в неї просили
допомоги, але йшла назустріч. Від теперішніх перелицьованих комуністів
при владі митець уже не чекає якогось сприяння. Зараз його твори можна
побачити хіба що на подвір'ї його старенької хати — тут зібрано близько
500 робіт. Сюди може прийти кожен, щоб подивитися, як дерево трансформується
в образ, навіть повчитися цього мистецтва. Приїжджаючи до Тернополя, зарубіжні
туристи неодмінно відвідують майстерню Івана Мердака, бували тут і відомі
митці й політики України. Високі чини згодні, що музей унікальний і що
треба господареві допомогти. І все! Обіцянки-цяцянки...

Застиг на подвір'ї хати- майстерні Мердака «сад нетанучих
скульптур». Ніби з-під землі ростуть дерева-люди...

Роман ЯНКЕЛЬ, Тернопіль. Фото автора 
Газета: 
Рубрика: