«Що таке єврейська музика»

Світова культура сказала достатньо про Голокост та антисемітизм, але потреба говорити про них на зникла, а способи вичерпались. Особливо — в Україні, де цей процес такого говоріння (досі) розпочинався дуже умовно. Ця вистава — пошук такого способу говоріння у 5 сценах.

Текст та музика у виставі «Що таке єврейська музика» створені на основі документальних свідчень українських свідків Голокосту, що проживали у Новозлатополі, Запоріжжі, Києві, Томашові та інших українських та не-українських містах і селищах.

Драматургиня та режисерка вистави — Анастасія Косодій, композитор — Юрій Гуржи, акторка — Аліна Костюкова, відеохудожник — Микола Карабінович.

П’єса «Що таке єврейська музика» є переможцем драматургічного конкурсу Українського інституту «Transmission.ua: drama on the move. Germany» у 2020 році.

— Для мене ця історія розпочалась в 2018 році, — каже Анастасія КОСОДІЙ. — Я поїхала на місяць в Польшу, щоб зібрати документальні історії про так званий Обмін Народами та Операцію Вісла (1946—1947 рр.); моя сім’я по батькові постраждала від цих подій — і на той момент мені здавалось гарною ідеєю написати про це драматургічний текст. Я їздила містами і селами, зустрічалась з 70-річними жінками, які говорили на суміші української та польською, і слухала однакові історії — ми були в полі, прийшов солдат, сказав збиратись, маємо годину; нас посадили в вагон для худоби, ми їхали багато тижнів, багато хто помер; а коли ми приїхали, то зовсім не знали нових земель. Тоді я подумала — звучить так, ніби це все одна історія, яка повторюється знов і знов. І ще я подумала, що не зроблю з цього вистав. Тоді я спитала — а хто жив у вашому селі до війни? Так, я знаю, що на 90% це були українські села у Польщі, але ж були ще 10%, хто були ці люди? Поляки. Хто ще? Євреї. А що стало з євреями? Я спитала — і 70-річні жінки, яких переселили з їхніх сіл на північ Польщі, відповіли. Вистава звісно не про це...

— Писати пісні до цієї вистави було непросто, оскільки вся п’єса — це дійсно пошук нової мови, — зазначає Юрій ГУРЖИ. — Досить часто розповіді про події минулого сприймаються абстрактно, як глави з підручника. Можна вивчити дати подій та запам’ятати кількість загиблих, набагато складніше задуматись та відчути ці факти. Але насправді ж — без цього не можна. Тому музика до вистави — це пісні про складне, які, я сподіваюсь, підсилюють ефект від тексту.

Прем’єра вистави є частиною заключного сезону PostPlayТеатру.

Вікові обмеження — 18+.