Хоч як це дивно, але сплескові зацікавленості в Польщі
українською тематикою посприяв сенсаційний фільм Єжи Гофмана «Вогнем і
мечем», знятий за романом Генріка Сенкевича. Поставлений із голлівудським
розмахом, фільм викликав ажіотаж ще до виходу на екрани (не в останню чергу
завдяки професійно організованому промоушену).
Після появи картини в прокаті українська тема стала настільки
популярною, що мало яке видання зігнорувало її. Навіть культовий молодіжний
журнал «Machina» репрезентував компакт альтернативної української музики
(до речі, її відданим популяризатором у Польщі є Володимир Наконечний,
колишній редактор легендарного журналу «Відрижка», а нині шеф студії звукозапису
«Кока»).
На цій хвилі зацікавлення у Варшаві відбулася мистецька
акція із трохи дивною назвою «Січ Уяздовська». «Січ», очевидно, тому, що
це була чергова презентація української культури, а «Уяздовська», бо відбувалася
вона в Замку Уяздовському, більше відомому нині як Центр сучасного мистецтва.
Імпреза розпочалася виставкою відомих, і не лише в Польщі, художників Петра
Гуменюка, Володимира Костирка та Юрка Коха. Річ ясна, здивувати чимось
варшавську артистичну публіку непросто, тому здивовані були самі художники
— і кількістю глядачів, і зацікавленням, яке викликала виставка. А мені
особисто було приємно вкотре помилуватися портретом, на якому Володимир
Костирко прилаштував мою голову до торсу Шварценеггера (кому ж не хочеться
побачити себе — як не в дзеркалі, то бодай на полотні — могутнім Арнольдом?).
До поетичної частини акції було запрошено п'ятеро поетів
— Галина Петросаняк з Івано-Франківська, Мар'яна Савка та Маріанна Кіяновська
зі Львова, киянин Андрій Бондар і харків'янин Сергій Жадан. Читання відбувалися
в затишній замковій пивниці і скидалися чи то на домашню виставу, чи то
на декадентську вечірку — театральне світло, інтригуючий конферанс Юрія
Андруховича, ненав'язливий музичний супровід і проектовані на екран переклади
віршів створювали незвичну для поетичного вечора атмосферу. Рафінована
й вишукана поезія Галини Петросаняк, потужний драйв особистості Андрія
Бондаря, дещо втомлена епатажність Сергія Жадана, романтичність тендітної
Мар'яни Савки, розхристаний блюз Маріанни Кіяновської — все це разом складало
доволі оригінальний ансамбль образних систем. Виступи були сприйняті публікою
з ентузіазмом.
По закінченні вечора учасники в стані легкої ейфорії відзначили
успіх і вирішили, що наступну таку імпрезу непогано було б організувати,
ну, скажімо, в Парижі, а назвати її просто — «Січ запаризька».
Варшава






