Свідоцтво про життя

Робоча назва наступної прем’єри в Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» — «Схоже на щастя». В оригіналі п’єса П’єра Пальмада та Крістофа Дютюрона називається «Втікачкі».

Досвідчена й мудра жінка (репетирує А. Роговцева) та молода й  експансивна (роль готує С.Орліченко) кидають трясивину нормального, розміреного, гарантованого існування і вирушають на пошуки незвіданого, не сформульованого щастя.

Кажуть, немає жодних логічно обґрунтованих цілей людського існування. Життя триватиме без будь-кого з нас. Ми просто несемо собою функцію виживання біоформи.

Проте персональну прописку у житті дають хай придумані, але єднаючи з світами, часами, людством цілі. А без них особистість засмоктує дрібне й безлике, риси індивідуальності запорошуються загально важливим і вседоступним, голос розсипається на зойки. Власне про це майбутня вистава і все досягодняшне життя великої актриси. Наша газета анонсувала книгу А.Роговцевої, присвячену її, чоловікові, конгеніальному актору Кость Петровичу Степанкову —  «Мій Костя». Сторінки їх спільного життя долучають до невпинної роботи над розумінням свого приходу в цей світ, розшифровуванням його сенсу, усвідомленням відповідальності перед цим величним божим даром.

Вечір — презентацію другої книги «Свідоцтво про життя» Ада Роговцева почала сумною констатацією: «Я була мамою двох дітей, а нині стала мамою однієї».

Втрата сина стала ще одним життєвим випробуванням, силами подалання якого актриса, мати ділиться з читачами і глядачами. «Між мною і Костею не перерізали пуповину. Найбільше моє здивування в житті є те, що я живу після нього» — зізналася Ада Миколаївна і прочитала свій вірш:

Я хожу по саду на світанні.

Тихо. Тільки півні будять ранок.

Хто поможе моїм стражданні?

Як підняти жалобний серпанок?

Впало яблуко, скотилось

у травицю,

із роси, як вогник, визирає.

Впало серце в тризну,

як в криницю.

Як дістати? Тільки Бог не знає.

Огорнуло горе.

Наче гора впала.

Сину! Моя зоре!

Що це нас спіткало?

Де не додивилась?

Що не зупинила?

В Господа просилась

дати тобі силу,

дати тобі долю,

з ніжністю, з любов’ю...

Але ти від болю

Захлинувся кровю.

Крок ступить несила.

Серце в прірву впало.

Обгоріли крила,

і мене не стало.

Як відповідь з небес пролунав вірш Кості Степанкова:

— Хто це співає?

— То спомин ховає

Мелодію щастя в скарбницю бажань.

— Хто се стріляє?

— Мисливець гуляє,

Боронить од круків беззахисну лань.

— Що се за стогін?

— То материн спомин,

То мати шукає дитинство дітей.

— Чому в душі мука?

— То просто розлука

Розтягує час для щасливих людей.

Роговцева все життя біжить від пізнаного, досягнутого, гіркого й солодкого, пафосного і буденного. І це не біг заради життя, це життя без впину.

Коли вона виходила на сцену Майдану, її попросили про заспокоюючий виступ. Не змогла. Виступила як відчувала, сказала що думала, і як стало ясно пізніше, була права — коли акторський апарат працює на повну силу він здатен передбачати і не може збрехати.

Трирічний Костик якось попросив маму почитати йому. «Що саме»? — спитала Ада. — «Молись і кайся», — відповів син.

— У нас немає такої книжки. Тоді Костик зняв книжку з полички і дав мамі.

Ось — «Малиш и Карлсон». І так далі по життю водночас в цих іпостасях і координатах існує фантастична Ада.

А ми запрошуємо прихильників таланту А.Роговцевої на прем’єру «Схоже на щастя» за П’єром Пальмадом та Крістофом Дютюроном, яка відбудеться в Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» 5 та 6 вересня. Режисер — постановник — дочка Катерина Степанкова, яка після навчання в Київському університеті театру, кіно і телебаченні ім. І.К.Карпека-Карого була актрисою Театру Романа Віктюка, режисерський вишкіл здобула на Вищих режисерських курсах Петра Тодоровського, поставила в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра вистави: «Рожевий міст», «Обман довжиною у життя», «Вася має подзвонити», в Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» «Будьте як вдома».

Успіх попередніх вистав дає надію на радість нової зустрічі з новим свідоцтвом мистецького життя.