Світла печаль…
Стас Жирков випустив у столичному Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра прем’єру вистави «Батько»
Постановка здійснена за однойменною п’єсою француза Флоріана Зеллера. Жанр у програмці визначено як «Спроба згадати життя на 2 дії». Український переклад зробив Іван Рябчій.
Стас Жирков належить до того енергійного покоління молодих людей, які хочуть усе й одразу, багато і негайно. Деяка частина театрального істеблішменту навіть дещо демонізує Жиркова. Мовляв, він поводиться так, ніби історія починається з нього, і тим самим поглиблює прірву між поколіннями, прірву, що й без нього надто глибока нині в нашому суспільстві. Якщо беззастережно прийняти це на віру, то постає ось який парадокс. Чомусь Жиркова, принаймні в знакових його виставах, магнетично притягують якраз люди старшого покоління, люди, так би мовити, «з того берега прірви». Так воно і в жирковських «Сталкерах», і в «Героям слава», й у «Тату, ти мене любив?».
Вистава «Батько» - саме з цієї низки. Тут центральний персонаж належить тій історії, якої режисер, з огляду на свій вік, сам не пережив.
Головний герой, Андре, має діагноз – деменція. По-простому – це коли в очах людини світ перестає впізнаватися й триматися купи. Через те дехто з глядачів вважає, що вистава чудова – але тяжка. З погляду автора цих рядків – навпаки: тут є героїзм, це історія старого чоловіка, який зазнав чесної поразки в протистоянні з жорстоким світом, але так і не капітулював. Як той Старий, що в Гемінґвея.
У ролі Андре – Олег Стефан. Було б цілком справедливо сказати, що він великий артист. Але слова «великий», видатний» і тому подібні здаються якимись незручно-зайвими поряд із цим дивом – коли в тебе перед очима актор перетворює фізіологію на поезію, коли пацієнт із діагнозом «деменція» непомітно переходить на рівень шекспірівського Короля Ліра, і все це – легко, а часом навіть і весело…
Ще одна роль, про яку гріх не згадати – Анна, дочка Андре. На перший погляд – звичайна собі сучасна «піджачно-брючна» роль, одначе, в актриси Ірини Мак ця Анна несе в собі прихований вулкан античної трагедії.
Так, у цій виставі є печаль. Але це світла печаль...
Наступні покази вистави «Батько» відбудуться 12 і 20 жовтня.
