Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Талант, відлитий у бронзі

Невдовзі київський урбаністичний ансамбль поповнить ще одна українська мистецька історія — скульптура художника Григорія Честахівського
10 січня, 2020 - 12:05

«Вона формується кусками. А це буде зварка з бронзи. Тоді ще зачищати... Аж після цього кінцевий варіант.... До нього ще декілька етапів, відлив із воску», — торкаючись крижаної застиглої глини, розповідає скульптор Володимир ЩУР про свій майбутній витвір.

ЕТАП ДОСЛІДЖЕННЯ

Володимир Щур — один із найвідоміших скульпторів в Україні, автор знакових фігур. Саме він створив пам’ятники Проні Прокопівні та Голохвастову, Леоніду Бикову, Владиславу Городецькому, Олені Телізі. А ще — меморіальні дошки митрополиту Липківському, Патріарху Мстиславові, Володимиру Маяковському та Шевченкові.

І тепер,  упродовж року, скульптор творить нову людську форму — зі зморшками, непрочитаним поглядом  й особистою трагедією. Григорію Честахівському цьогоріч — 30 січня виповнюється 200 років. І, ймовірно, мало кому це прізвище, польського походження, про щось мовить. Гриць Честахівський більше відомий хіба у зв’язку з національним корифеєм  — Тарасом Шевченком. Адже Честахівський, про що раніше йшлося у публікації «Дня» — «Скорботна Богородиця» (№ 212 від 22 листопада 2018 року), — був ініціатором поховання Шевченка у Каневі, опікуном праху поета.

Найголовнішою реліквією, яку зберіг Честахівський, є оригінальна посмертна маска Шевченка. Її копія також перебуває у майстерні скульптора Володимира Щура.

Володимир Щур, аби збагнути об’єкт творення, досліджував біографію Честахівського. Скульптор каже, що художник Честахівський в українській культурі залишається в тіні і досі не прочитаний як індивідуальна постать. Його особистий внесок полягає у документальному докладному засвідченні кожної деталі із часу поховання Шевченка: побут селян, їхні співи і мовлення, їхній рівень життя та мислення: «Честахівський був, по суті, репортажистом, журналістом того часу, якщо говорити про його внесок в українську історію».

«Але він досі не розкритий як людина, окрема, дуже цікава і трагічна іпостась, — доводить скульптор. — Він ще один «продукт» того часу. Честахівський жив у військовому поселенні в Новій Празі, потім його талант помітили високі особи Російської імперії. Грицькові пощастило. Він закінчив Петербурзьку академію мистецтв, вчився у Брюллова, став чи не найкращим другом Шевченка, його особистим літописцем, отримав посаду в Петербурзі. Але виконуючи вказівки, йдучи завжди за обставинами, під тиском долі, влади — Честахівський втратив себе як митець, художник», — розповідає Володимир Щур.


НАЙГОЛОВНІШОЮ РЕЛІКВІЄЮ, ЯКУ ЗБЕРІГ ЧЕСТАХІВСЬКИЙ, Є ОРИГІНАЛЬНА ПОСМЕРТНА МАСКА ШЕВЧЕНКА. ЇЇ КОПІЯ ТАКОЖ ПЕРЕБУВАЄ В МАЙСТЕРНІ СКУЛЬПТОРА ВОЛОДИМИРА ЩУРА

Отримавши звання некласного художника історичного та портретного живопису, Честахівський пішов на службу до Капітулу російських імператорських і царських орденів. Як художник він виконував особисті замовлення — копії портретів членів царської родини, генералів, а також копії ікон. Але великим художником він так і не став. «Я бачив ті початкові роботи Честахівського, його рисунки і замальовки під час навчання, під час подорожі у Канів, репортажні зарисовки з місця поховання Шевченка. У нього був талант неабиякий. Але він зупинився на певному етапі. І так вже ніколи і не зміг сповна відкрити себе», — упевнений скульптор.

ЕТАП СТВОРЕННЯ

Чи можна, не маючи живої натури, схопити людину з обривків історії, висмикнути із позаминулого століття? Світлини, архівні матеріали? «Я створюю людину у своїй голові, — відкриває творчу завісу Володимир Щур. — Так, я веду пошукові роботи, вивчаю матеріали. Але — найважливіше — пропускаю життя людини, навіть якщо це хтось далекий, із минулого, крізь себе, я намагаюся зрозуміти, ким вона була, її біль, трагедію чи щастя. І я завжди повинен вхопити те, що ця людина хотіла би сказати. Що вона у скульптурі говорила б іншим, тим, хто її споглядатиме».

«Де-факто робота починається з ескізу, — продовжує скульптор. — Потім створюється каркас. Адже глина і всі елементи виробу, створені з неї, тримаються на каркасі — пальці, голова, тулуб. Глина, як матеріал, дуже «примхлива», за нею треба догляд. Вона міняє форму. Але вона жива. Саме у ній ти втілюєш задум, вкладаєш сенс».

Судячи зі світлин, віднайдених у фондах Національного музею Шевченка, на яких зображений Честахівський, у нього був свій шарм, неповторна харизма. Виразні риси обличчя, стиль денді, відкритість і розкутість. Те, що було внутрішнього його, але що не дозволялося у буденні. «Так, він, очевидно, любив фотографуватися. І на фото представляв себе як художник. Те, що сиділо глибоко у ньому нерозкрите. Отож і я представив його як художника. Як він малює — з натури, мабуть, — коментує скульптор. — Він досить елегантний чоловік був. Пропорційно складений. На скульптурі я його зобразив у віці орієнтовно тридцяти років. Глядач побачить його обличчя, характерне для чоловіка польського походження, глибоко посаджені очі, левина шевелюра».

Для скульптури важливі деталі й атмосфера. І одяг тут не просто зовнішній атрибут. Аби відтворити одяг із тогочасних світлин, Володимир Щур скористався із зразків костюмерного цеху Кіностудії імені Довженка: «Цікавою родзинкою скульптури є метелик. Адже важливо його було показати саме таким, яким він був тоді. Не готовий метелик, а правильно і педантично зав’язана хустинка. Метелик тоді мав свою форму. Такої форми, як зараз, він ще не набув на той час».

ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

У творенні скульптури не останнє слово за замовником, у його затвердженні ескізного варіанта. Юрісу ПІСКОВОМУ, меценату, латвійському підприємцеві, постать Честахівського близька через особисту історію. Про це раніше йшлося у вже згаданій публікації «Дня» «Скорботна Богородиця». Адже саме він допоміг відшукати одну із рідкісних ікон авторства Честахівського, а також став одним із організаторів виставлення ікони в Національному музеї Тараса Шевченка.

І, можливо, саме на території музею і буде урочисто встановлено скульптуру — неподалік пам’ятника молодому митцеві Шевченкові.

А поки пошукові роботи над виявленням творчих набутків Честахівського тривають. Юріс Пісковий каже, що «безглуздо замикатися на певному колі постійно повторюваних діячів, адже є сенс відкривати для теперішнього суспільного поля різних людей, показувати через них різні аспекти життя, історичного періоду, не ділити на менше чи більше, а розширювати, навпаки, культурний діапазон».

Андріана БІЛА. Фото надані автором
Газета: 
Рубрика: