Вдосконалюватися - значить змінюватися, бути досконалим - означає змінюватися часто
Вінстон Черчилль, державний діяч Великої Британії, письменник, найбільше відомий як прем'єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни, лауреат Нобелівської премії з літератури 1953

Театр у палаці

Фестиваль «Боспорські агони-2009» — із минулого в сучасність
25 липня, 2009 - 00:00
У СУЧАСНІЙ КОМЕДІЇ «АФІНСЬКІ ВЕЧОРИ» (СІМФЕРОПОЛЬСЬКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ДРАМТЕАТР ІМ. М.ГОРЬКОГО) ПОСТАВЛЕНО ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМИН У РОДИНІ, ВИЗНАЧЕННЯ ЖИТТЄВИХ ПРІОРИТЕТІВ / ФОТО СВІТЛАНИ БОРОЗЕНЦЕВОЇ

У Міжнародному зоряному каталозі «Космос —Земля» в сузір’ї «Велика Ведмедиця» зареєстровано зірку «Боспорські агони». Лише допитливі астрономи знають, що це — Міжнародний фестиваль античного мистецтва. Проходить він щорічно в Криму. І якщо одинадцять років тому його організатори — Фонд «Боспор», зробили місцем його народження своє рідне місто Керч, то згодом сучасний творчий «античний рух» охопив увесь півострів. Культурні заходи «Боспорських агонів» (що в перекладі з грецької — змагання) проходять у декількох кримських містах. Статус нинішнього Фестивалю автор його ідеї Тетяна Умрихіна, заступник голови Ради міністрів АР Крим, визначила як «палацовий фестиваль». У цьому жарті є частка жарту, все інше — правда. Адже саме в головних кримських палацах-музеях — Воронцовському та Лівадійському — проходили прес-конференції, творче спілкування учасників, відбулися церемонії відкриття та закриття форуму.

На сходинках Алупкинського Воронцовського палацу, в його знаменитій альгамбрі, яка охороняється мовчазними левами, феєрверками почалося барвисте шоу «Боги Олімпу». Прийнявши жертвоприносини від організаторів і почесних гостей у вигляді кримського вина (узливання якого з кубка відбулося на головних сходах), «Боги» зволили зійти на землю й привітати присутніх. До речі, на античному фестивалі глядачі не дивуються, побачивши поруч із собою Зевса і Посейдона, Діоніса, Афродіту, Аполлона чи Деметру — покровительку форуму.

Не менш масштабною була й церемонія закриття в Лівадійському палаці. Насичений енергетикою життя своїх колишніх мешканців і знаменних віх історії, цей палац велично й великодушно дозволив у своїх володіннях зустрітися античності та сучасності. І тут кращі з кращих отримали свої нагороди. Але між цими подіями був насичений тиждень творчих заходів Фестивалю. Вже досить давно він перестав бути лишень театральним, у його рамках успішно функціонує музейна сторінка, літературний конкурс «Ліра Боспору», творчі зустрічі й майстер-класи. Відбулися творчі вечори улюбленців кримчан, акторів Московського театру ім. Вахтангова — Василя Ланового та Олексія Кузнецова. Не менший інтерес викликали вечори письменника-киянина Андрія Куркова, білоруської акторки Галини Дягілевої. Отримали нагороди переможці літературного конкурсу, який має дві вікові категорії, до 16 і старші за 16 років. У рамках музейної сторінки пройшли виставки — «Крим, Харківщина і Греція кінця ХІХ — першої половини ХХ сторіччя в художніх творах Олексія Бекетова» в Алуштинському будинку-музеї академіка архітектури Бекетова, фотовиставка Ставроса Андріотіса «Відсутність і присутність» і скульптури Олексія Леонова «Молитва в камені» в Лівадійському палаці.

Уперше за роки свого існування «Боспорські агони» вирішив не кривдити кримські театри і зробити їх усіх учасниками фестивальної програми. «Порушив» чистоту задуму лише один приїжджий колектив — турецький театр «Ankara Sanat Evi», який показав виставу «Karagoz ile Hasivat», створену на основі традиційного національного театру з використанням ляльок-маріонеток і побудований на характерних сюжетних мініатюрах майданних вистав турецького епосу.

Глядачі познайомилися з мистецтвом Сімферопольського театру ляльок. У сюжет вистави театру «Бик, Осел і Зірка» покладено власну версію різдвяного вертепу. Завдяки поєднанню ляльководження та живого плану, а також сучасної інтерпретації творців вистави історія народження Ісуса тут є тонким і трепетним дійством. До зали для глядачів передається радість усього живого від того, що на небі запалюється зірка, яка сповіщає про таке важливе народження...

Подібно до лялькового театру, інші учасники Фестивалю прагнули продемонструвати кожен своє творче самобутнє обличчя. Сучасну комедію за п’єсою російського драматурга П. Гладиліна «Афінські вечори» показав Сімферопольський російський драмтеатр ім. М. Горького. Проблеми взаємовідносин у родині, визначення життєвих пріоритетів, так званий конфлікт поколінь у виставі розв’язується прогресивною бабусею, справжньою петербурзькою аристократкою, несподівано сміливо й зовсім не ретроградним чином, що дуже подобається її внучці. (Бабусю — акторку Ларису Бойко — було нагороджено призом за кращу жіночу роль).

У мюзиклі «Зоряний час» К. Лудвіга Сімферопольського українського театру було більш ніж достатньо комедійних моментів. Екстравагантність сюжету з підміною головного героя, який ховається під гримом мавра Отелло, схожа на класичну комедію становищ, де все неймовірне, неправдоподібне, а фінал — щасливий!

Провідний театр республіки — Севастопольський російський драмтеатр ім. Луначарського — показав свою останню прем’єру «Одруження». Доповнивши гоголівську п’єсу фрагментами першої версії за назвою «Женихи» і листами самого автора, режисер В. Магар розширив поле відомого сюжету. Більшу увагу приділено розробці характерів претендентів на руку перезрілої Агаф’ї Тихонівни. Та й головному жіночому образові дано більше сміливості й свободи в демонстрації свого бажання що б то не було одружитися. У виставі — просто-таки череда гоголівських творів, здається, режисер все, що знає про Гоголя, бажає повідомити глядачеві. Одним словом, всі ми вийшли з гоголівської «Шинелі»...

Гран-прі Фестивалю було розділено між двома театрами. Кримськотатарський муздрамтеатр показав сценічну версію поеми «Аслихан» класика Ешрефа Шем’ї-заде. Викладено її надзвичайно емоційно, трепетно. Цікаво виявлено в персонажах риси національної вдачі, перекладені театральною мовою. Історія звучить притчею про вічний поєдинок добра зі злом. Легенда про прекрасну й вірну дівчину образна й поетична, що властиво будь-якій із легенд Криму.

Кожна вистава Севастопольського театру танцю під керівництвом В. Елізарова вражає глядачів можливостями хореографічного прочитання драматургічного матеріалу. У виставі «Собор Паризької богоматері» за мотивами відомого мюзиклу Р. Каччіанте уміння це виявилося в повній мірі. Ланцюг танцювальних номерів, талановито вибудуваних у сюжетну канву, емоційно-запалювально оповідає про долю Есмеральди. Актори, що демонструють бездоганну хореографічну підготовку і володіють драматичним обдаруванням, так яскраво проживають своє сценічне життя, що залишається дивуватися майстерності невербального, пластичного мистецтва, здатного так впливати на глядачів...

Алла ПІДЛУЖНА
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments