Я знаю, що багато людей розчаровані тим, що Майдан не приніс швидких змін. Але питання, швидко або повільно ми рухаємося, набагато менш важливе, ніж питання, рухаємося ми або стоїмо на місці.
Любомир Гузар, український релігійний діяч, патріарх-предстоятель УГКЦ

У клітці корупції

«Сірий куб» представили у київському Центрі візуальної культури
14 вересня, 2017 - 10:14
ВІДВІДУВАЧІ ВИСТАВКИ «СІРИЙ КУБ»

Вернісаж відбувається у рамках міжнародного фестивалю «Мистецтво проти корупції». Акції тривають у 9 містах України та Кишиневі (Республіка Молдова) під егідою Goethe-Institut в Україні.

«Корупція — проблема інтернаціональна, — наголосила організатор фестивалю, асистент відділу спеціальних культурних програм Goethe-Institut в Україні Ілона ДЕМЧЕНКО. — Вона є і у самій Німеччині. І там із нею борються за допомогою економічних і політичних реформ, а також культури. У червні у Берліні під егідою Федерального центру Політичної освіти проходив міжнародний симпозіум «IRRESISTIBLE?». Він став першим «модулем» проекту, в завдання якого входить всебічне дослідження феномену корупції, зокрема методами мистецтва...»

Виставка «Сірий куб» — це роботи українських, німецьких та одного молдовського автора. Одним з найяскравіших (і складних у виконанні) проектів «колективки» можна назвати мультимедійну інсталяцію «Вежа» відомої німецької художниці, режисера, професора Берлінського університету мистецтв Гіто Штеєрл. Трьохканальне 3D-відео, створене у колаборації з Олексієм Радинським (Київ) та Олегом Фонарьовим (Харків) з використанням сцен з відеоігор, присвячене історії України від початку Незалежності до Майдану і наступних подій. Основною темою роботи Штеєрл стала гібридна війна (художниця проводить паралелі з відеоіграми). Основне питання «Вежі» — це тривалість військового конфлікту... Війна — це корупція, впевнена Гіто Штеєрл.

Решта проектів «куба» («Лівобережна» і «Троєщина Два» Олексія Радінського, «Потрібна людина» Станіслава Мензелевського, Анни Онуфрієнко, Олександра Телюка, «Ріка Чорна» Геннадія Попеску та «Люстрація» Дано Косміни), відверто кажучи, зливаються в один. Може, з тієї причини, що всі автори представили відео. Гарне, до речі, але... На загальному тлі дуже виділяється цикл фото Олександра Бурлаки. За словами художника і архітектора, знімки Межигір’я він зробив 22 лютого 2014 р. у перші ж години після втечі В.Януковича, коли люди тільки-но потрапили до його резиденції. Розкіш і водночас незграбний несмак інтер’єрів, в яких ще за кілька годин до того вельми комфортно себе почував дуже багатий хазяїн маєтку у надто злиденній країні, викликають почуття відторгнення.


ТРИКАНАЛЬНА НD-ВІДЕОІНСТАЛЯЦІЯ «ВЕЖА» НІМЕЦЬКОЇ ХУДОЖНИЦІ ГІТО ШТЕЄРЛ

Але настільки сильний ефект на глядача «фотошпалери» пана Бурлаки (включно зі світлиною позолоченого унітазу, який 3 лютого 2014 р. активісти встановили на постаменті скинутого пам’ятника Леніну на київській Бессарабці) теж не справили би, якби не на диво вдала кураторська концепція виставки. І не «архітектурне» її рішення Дани Косміни. Аби експозиція не виглядала плакатною агіткою, куратор Катерина Міщенко придумала нетривіальний хід: соціум вона запропонувала розглядати як «тіло», як корпус — в буквальному сенсі слова. Відповідно корупція трансформувалася у «проблему тілесності», це вже не просто «хибний» колообіг грошей у суспільній природі. Але будь-яке тіло має свою архітектоніку. Тому виставка в цілому перетворилася ще й на чисто архітектурний проект, дуже цілісний. Іронічно обіграючи концепцію «білого куба» (з 1920-х мистецтво у сучасних галереях виставлялося на тлі білих стін, мовляв, завдяки цьому архітектура самих приміщень не відволікатиме уваги), Дана Косміна «вибудувала» експозицію у формі кубів. Відео, яке демонструється в окремих кубах-павільйонах, викликає асоціації з поодинокими клітинами спільного організму. Але якщо вже куб тут «сірий» замість білого — йдеться, швидше за все, про ракові клітинах. Корупція — це злоякісна пухлина.

Щодо фото Олександра Бурлаки (договоримо про них, адже разом із відео Гіто Штеєрл це, безсумнівно, титульний проект виставки), то тут кітч і пиху Межигір’я Косміна разом із куратором Міщенко обіграли окремо. І то дуже витончено. Приблизно половину від загального числа знімків вони запропонували роздивлятися крізь «паркан» з напівпрозорого пластика. Глядачі туляться до маленьких дірочок, схожих на отвори від куль, аби хоч через ці шпарини побачити, що ж там, за парканом. «Ми хочемо підняти проблему дієвості «громадської думки». А ще поговорити про те, що ось ми побачили і назвали корупцію — а що далі? — пояснює К.Міщенко. — А зелений колір стіни, на якій розвішані фото Бурлаки, нагадують зелені паркани казенних дач наших чиновників. Як і синтетична завіса — «паркан», що відокремлює другу частину фото Межигір’я від глядачів». 

Про українську корупцію ми всі знаємо дуже добре. Питання в тому, що маємо з цим знанням робити?

Ганна ПАРОВАТКІНА, фото надані організаторами виставки
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments