Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

УКРАЇНСЬКА КОЛЕКЦІЯ

21 листопада, 2008 - 00:00

«Пісні козаків»



Невмирущий козацький дух, незнищенні гени волелюбства продовжують і сьогодні інспірувати яскраві артефакти. До них можна зарахувати фестивалі: «Молода гвардія», заснований Олегом Скрипкою в Києві, «Мазепа-фест» у Полтаві, «День незалежності з Махном» у Гуляй-Полі, «Уніж» на Івано-Франківщині та багато інших імпрез, які базуються на героїчному фольклорі, зокрема, — на козацьких, гайдамацьких, стрілецьких, повстанських піснях і думах. Як правило, після акцій виходять друком аудіозбірки, які надихають творити нових адептів несправедливо призабутого жанру. Героїчна пісня окриляє людину, загартовує її дух, плекає мужність і відданість. Один із найяскравіших лідерів цього напряму — Тарас Житинський, свіжий альбом якого «Пісні козаків» має нині великий попит. Тарас — з родини репресованих галичан, народився у Карагандинській області у Казахстані. В Україну переїхав у 1981-му. На початку 90-х виборов лауреатство на фестивалях «Червона рута», «Слов’янський базар», «Тарас Бульба», «Оберіг». Від 1996 р. Тарас мешкає у Великій Британії. У Лондоні він створив групу «Земляки», записує альбоми та інколи відвідує Україну (у 2007-му на фестивалі «Повстанським плаєм» отримав Гран-прі). Нещодавно на запрошення директора аудіокомпанії «Наш формат» Влада Кириченка виступив на фестивалі «Уніж» з новою програмою. Тоді ж компанія видала записаний у Лондоні диск «Пісні козаків, Тарас Житинський». До цього альбому увійшли гайдамацькі, стрілецькі та козацькі пісні різних часів і теренів України. Пісні «Ой у 1791-му році» та «Любо, братці, любо» записані на півдні Олександром Грибом десять років тому. Старші люди не забувають ті мелодії, які співали їхні прадіди.


«В країні ілюзій»

Група «Димна суміш» — це, напевно, найпослідовніші у нас адепти знаменитої сіетлівської хвилі гранджу початку 1990-х. Взагалі-то епігонів «Нірвани» повно по цілому світі, але команд, які органічно продовжують лінію бунтівної нон-конформістської музики, — одиниці. «Димна суміш», на щастя, знайшла свою інтонацію, має власне обличчя і чітко артикульовану творчу позицію. І, як наслідок, має своїх палких прихильників. Утворили формацію у другій половині 1990-х учасники двох чернігівських груп — «Тілт» і «Вігілія». Перші грали хеві-метал, другі — хард-рок. Зцементував новий проект лідер-вокаліст і автор пісень Саша Чемеров. Зцементував енергією й вірою в успіх. А ще (і це, напевно, головне) — піснями, які містили невигадані біль, епатаж, ядучий сарказм, гротеск і... ніжну лірику. Тихий і ввічливий у повсякденному житті, на сцені Чемеров перетворювався на фонтануючий пристрастями вулкан. Справами групи у Києві опікувався Євген Ступка — відомий звукорежисер і аранжувальник. Дебютний диск «Ти живий» став справді революційним. Це — живий запис виступу під час помаранчевої революції, який організовував тоді Олег Скрипка. «Димна суміш» вдало вписується у різноманітні рок-тусовки, грає на найкрупніших імпрезах, успішно виступає на польському мега-фесті «Зупинка Вудсток». Скрізь вони уважно слідкують за реакцією публіки на нові пісні й до наступного диску відбирають тільки ті, які з ентузіазмом сприймалися на концертах. Альбом «В країні ілюзій» оформлено у хіповій естетиці бітловського анімаційного фільму «Жовта субмарина», але, попри постмодерну гру символами, це міцний, чесний, добротний альбом. Саме розташування пісень за темпоритмом нагадує біг з перешкодами. Біг до омріяного ідеалу очима «Димної суміші». «Листи», «В країні ілюзій», «Школа», «Психоделічні краї», «Вкрай втомлений» — незаперечні хіти у категорії «справжній альтернативний рок».


Олександр ЄВТУШЕНКО

Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments