Пристрасть до перемоги палає в кожному з нас. Воля до перемоги — питання тренування. Спосіб перемоги — питання честі.
Маргарет Тетчер, прем'єр-міністр Великої Британії (від Консервативної партії) у 1979–1990 роках

Великий інформаційний смітник

Чому більшість науковців та меценатів не поспішають його збільшувати?
23 грудня, 2020 - 14:28

Нещодавно широкому загалу було представлено два томи, що завершили літеру «А», нового енциклопедичного видання, яке назвали «Великою українською енциклопедією» (ВУЕ). Директорка «Енциклопедичного видавництва»  Алла Киридон намагається надати своєму проєкту великої державної ваги, яку, буцімто, ніяк не можуть зрозуміти поважні академіки й інші науковці і відмовляються писати для ВУЕ на безгонорарній основі. Чи насправді лише це є причиною відмови?

Почалася ця історія з того, що горезвісно відомий  «професор» В. Янукович, на посаді президента, підписав указ від 2 січня 2013 року про створення ВУЕ. Ще тоді  це починання не викликало підтримки у середовищі передової інтелігенції. Зауважили, що не варто витрачати державні гроші на паперовий друк, адже можна отримувати знання в електронному виданні  через Інтернет. Однак їх не послухали і почали друкувати, лише на перший том  пішло  452 000 гривень  (джерело). Фінансова підтримка цього проєкту з’явилася після підписання П. Порошенком  указу про підготовку й видання ВУЕ  від 12 січня 2015 року. Сьогодні ж триває масована атака суспільної свідомості, яка б натиснула на свого вірного слугу, президента пана  В. Зеленського, підписати ще один указ, якого не вистачає, щоб надрукувати заплановані 30 томів ВУЕ. Очільниця видання виступає в пресі з агітацією допомагати цій справі,  вдаючись до маніпуляцій і замовчувань фактів, запевняючи що  після УРЕ (Української радянської енциклопедії)  виник вакуум в енциклопедичній справі, який спроможне заповнити лише ВУЕ. Насправді це не так.

Незалежна Україна заснувала свою універсальну  енциклопедію за ініціативи, розпочатої ще в 1990-х роках групою української інтелігенції на чолі з академіком Іваном Михайловичем Дзюбою, відомим шістдесятником, поборником нашої національної ідеї. Енциклопедія сучасної України — це спільний проєкт Національної академії наук України та Наукового товариства ім. Шевченка. Специфіка ЕСУ полягає в тому, що, охоплюючи термінологію в усіх галузях науки й мистецтва, виробництва й господарства , в персоналіях та інституціях,  відображає сучасні погляди на історичні події та зв’язок України із світом. Для підготовки та опублікування томів  спеціально створений Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ.  Із запланованих 30 томів  на сьогоднішній день вийшов 21 том (починаючи з  2001) , де  опубліковано  59 225 статей (гасел) з ілюстраціями, всі оцифровані й доступні в Інтернеті (джерело). Енциклопедію створюють відомі академіки, члени-кореспонденти, доктори наук та інші науковці, вітчизняні вчені й представники української діаспори за кордоном.  Останніми роками доводиться писати й  без гонорару, щоб завершити ще 9 томів, але автори вважають за честь  підтримати дійсно важливу справу. В наші нелегкі часи державного фінансування потребують не тільки енциклопедії, а, в першу чергу, справи обороноздатності й підтримання економіки, проте  їх вирішення певним чином пов’язане з інформаційними процесами.   

Тож не годиться дорікати науковців за нерозуміння  ситуації й звинувачувати  в корисливості,  як це робить  А. Киридон  (джерело).  Дбаючи про свою  репутацію, автори придивляються до запропонованого видання, щоб не опинитись в руслі несприйтятної стратегії. А вона не  викликає довіри.    Читаємо визначення: «Радянська влада» –  політичний режим, який виник в Росії після більшовицького перевороту 1917 і проіснував у незмінному вигляді до 1991»(джерело: vue.gov.ua).  В Україні, як відомо,  існувала радянська влада . Отже, виходячи з визначення, якщо вона виникла в Росії, то  Україна тут ні до чого, хіба що її вважати частиною Росії. Як поставитись до наведеного з ВУЕ визначення – як до маленької неточності в датах  чи  як до частини цілеспрямованої політичної стратегії дискредитації нашої держави? Адже всім відомо з дитинства, що більшовицький переворот відбувся у Петрограді 7 жовтня 1917 року, а от в Україні радянська влада з’явилася з 6 січня 1919, після тривалої боротьби сил Української Народної Республіки із збройною агресією більшовицької Росії.

Знаходимо на сторінці ВУЕ визначення ім’я «Анна  (від івр. חַנָּה‏‎‎ – прихильність, благодать, милість; грец. Ἄννα) – біблійне ім’я, під яким відомі кілька постатей, важливих для юдейської та християнської традицій.»  Майже вичерпно надано інформацію, і з івріту, і з грецької мови, от тільки немає українською –  Ганна, що було б не зайве як для україноцентричного видання.  Чимало статей посилаються на російські, без перекладу, джерела.   Для того, щоб замаскувати прихований росієцентризм, видавці енциклопедії використовують  справжні   перлини  україністики. Знаходимо, поміж  усього, грунтовну статтю «Шевченко, Тарас Григорович» відомого автора  М. Г. Жулинського, яка насичена  детально вивченими  фактами біографії, аналізом творчості  великого українського поета. Але така вичерпність, схоже, виняток,   взагалі ж наповненість статей вражає нерівністю. Про інших діячів культури є лише маленькі речення. Звертає на себе увагу унифікація написання  імен,  яку запозичено з російської Вікіпедії:  там   після прізвища стоїть кома, а потім пишеться ім’я і по батькові. В українській Вікіпедії коми немає.

По всьому видно, що більшість  інформації  скопійовано із старих видань, зокрема з бази УРЕ. Не викликає бажання у серйозних дослідників потрапити у сусідство з сумнівними розвідками, текстами низького фахового рівня. Якби було опитування громадської думки, чи підтримали б друк  на папері ще таких 27 томів?  Адже, якщо обрати  більш дешеву Інтернет-версію, в ній було б простіше виправляти помилки.

Олена ГОЛУБ
Рубрика: