Розум не знає меж.
Джанні Родарі, італійський письменник, журналіст

«Відстоювання правди у добу пропаганди»

У Львові урочисто відкрили 83-й Міжнародний конгрес PEN і показали «Номери» Олега Сенцова
21 вересня, 2017 - 09:38

Серед зіркових гостей — нобелівська лауреатка Герта Мюллер (Румунія-Німеччина), неодноразовий номінант Адам Загаєвський (Польща), Пітер Померанцев (Великобританія), Людмила Уліцька (Росія), Пол Остер (США), українські письменники Юрій Андрухович, Андрій Курков, Сергій Жадан, Олена Стяжкіна і ще 200 найяскравіших літераторів із усього світу. Тема поважного зібрання — «Відстоювання правди у добу пропаганди».

Конгрес проводиться у закритому форматі: поети, драматурги, есеїсти, романісти, історики, видавці й журналісти  збираються на засіданнях, де обговорюють важливі питання в галузі літератури. Водночас передбачена й публічні програма, до якої можуть долучитися всі охочі.

Зокрема, у старому трамвайному депо вже відбувся вечір на честь Олега Сенцова та ув’язнених письменників. У програмі під назвою «Порожні стільці» була представлена театральна постановка першої дії п’єси Олега Сенцова «Номери». Поетичний гостем вечора став Сергій Жадан. А музикою публіку тішив етно-гурт DakhaBrakha.

ВИСТУП ЕТНО-ГУРТУ DAKHABRAKHA

Режисер «Номерів» —  керівник Львівського театру естрадних мініатюр «І люди, і ляльки» Олексій Кравчук (художник — Олексій Хорошко, переклад українською — Надія Крат). У постановці задіяні актори львівського Театру ім. Лесі Українки, також — студенти  Національного університету ім. Франка (кафедра театрознавства та акторської майстерності).

— Тема ув’язнених інтелектуалів дуже важлива у моєму житті, — розповів «Дню» Олексій Кравчук. — Мені дуже близький, як людина, професор  Ігор Анатолійович Козловський, котрий зараз ув’язнений у так званій ДНР. З ним товаришував і у нього вчився не тільки я, а     й чи не весь Театр ім.  Леся Курбаса. Коли інтелект за ґратами, країна втрачає вміння мислити. А після того втрачається вміння творити і народ перетворюється на рабів. Щодо Сенцова, то скажу відверто: спочатку я ставився до нього просто як до людини, котра незаконно засуджена у Криму. Коли ж прочитав його п’єсу, то зрозумів, що він неймовірно талановитий драматург. Те, про що Олег пише, його болить, і цей зв’язок — дуже важливий. У «Номерах» — люди, котрі не мають імен. Парні номери — це жінки, непарні  — чоловіки, і всі вони живуть поза правилами. Тобто ця п’єса про модель нашого суспільства — дуже фарсового і лялькового.  На мою думку, «Номери» актуальні у будь-якій країні, де ставка робиться не на людину, а на механізми! Станом на сьогодні, коли в українському суспільстві, на жаль, існує дуже сильний раціоналізм, який тупо ділить людей на рабів і на якісь вищі касти, що абсолютно нівелює нас усіх, це і є лакмусовим папірцем, котрий робить п’єсу актуальною.

— Після того як відбувся перший показ першої дії виставки спеціально у рамках конгресу PEN у Львові, ви, Олексію, плануєте поставити повну версію «Номерів» у Львівському Театрі ім. Лесі Українки?

— Так, хочу запропонувати таку роботу новому керівництву театру — як спільний задум театрів Лесі Українки та «І люди, і ляльки». На мою думку, цей проект обов’язково треба втілити, бо дуже багато у сучасній драматургії матеріалу, котрий віддзеркалює сьогоднішній стан в Україні — чи про біженців, чи про війну. А от щодо п’єси Олега Сенцова, то це ще й філософська річ, бо драматург показує, куди людям іти не треба...

Театр має наштовхувати на процес мислення. Ми зараз всі страждаємо від того, що рефлексуємо. У теперішній час багато хто з людей мислячих виїжджає з країни, але до тих, що залишилися, треба дослухавати, треба вступати з ними у діалог...

— Ви маєте багатий акторський і режисерський досвід. Щодо «Номерів» — що тут вийшло на перший план?

— Варто говорити про триптих. Зараз у театрі «І люди, і ляльки» ми працюємо над «Гамлетом» (прем’єра — 27 жовтня). До речі: є «Гамлет» в Івано-Франківську, а скоро буде в ляльках у Києві, також — у Харкові. Наш «Гамлет» — про людину, котра потрапляє під пристрасті (влада, гроші, секс) і перетворюється на... ляльку. Паралельно разом із Хорошком я ставлю  «Калігулу» Камю у Театрі ім. Лесі Українки — бавимося з манекенами, себто показуємо, як штучне видається за справжнє, а справжнє — за штучне. Третя складова — п’єса Олега  Сенцова, котрий показує знеособлювання людини. Отже, потрібно вчити людей мислити, вступати у діалог, говорити, розмірковувати, не ображати одне одного,  поважати погляди іншого.  На мою думку, власне п’єса Сенцова і дає цю мотивацію...

Про інші відкриті заходи 83-го Міжнародного конгресу PEN, а це — дискусії, презентації, прес-конференції, літмайданчики, поетичні вечори,  екскурсії, вечори пам’яті, виставки тощо, які триватимуть до кінця поточного тижня, — читайте  у наступних числах «Дня».

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів. Фото Романа БАЛУКА
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments