Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів.
В'ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, теоретик українського консерватизму

Вітаємо!

Національна оперета України святкує 85-річний ювілей
18 грудня, 2019 - 19:30
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Про сьогодення, виклики й майбутнє театру «Дню» розповідає Богдан Струтинський, генеральний директор-художній керівник НАТО (так із гумором колеги називають Національний академічний театр оперети). Нині це дуже популярний колектив, який не просто посів свою нішу в театральній афіші нашої столиці, а диктує моду, багато експериментує, дивує й інтригує. Кожна прем’єра викликає резонанс. А ще Б.Струтинський очолює Національну спілку театральних діячів, яка нині переживає не простий період — про це наша бесіда.

РЕПЕРТУАР

— Богдане Дмитровичу, 85 років — поважна дата для театру. Нині квитки в Оперету розкуплять за місяць-два. Як вдалося зробити так, що глядачі штурмують каси?

— Просто кожного дня йду до театру і вкладаю свою душу і серце до справи свого життя. Знаєте, коли є бажання змінюватися та змінювати, і навіть коли мало чи бракує фінансів, то якось так складається, що на шляху до мети зустрічаються люди, які допомагають у реалізації різних планів. Також має бути чітка художня позиція — що ти хочеш, як це бачиш, як це формуєш і створюєш «обличчя» театру. Ми розширили можливості і високо підняли творчу планку. Нині ми не зациклюємося на одному жанрі оперети, а в репертуарі є також оперні, драматичні, камерні та монопостановки, мюзикли, шоу, започаткували салонні концерти. І глядачі зрозуміли, що в Києві є таке місце, така лабораторія, де можна почути і побачити вистави різних напрямів. Хоча через ліцензійні мюзикли, які прикрашають нашу афішу, все дуже не просто вирішувалося. Це й клопіт із ліцензуванням, й авторськими правами, але ми першими в країні демонструємо найкращі світові театральні хіти. У нас багато якісних програм, які вже стали брендами, зокрема, це вечори мюзиклів, «Штраус в Опереті», «Різдвяні зустрічі», новорічні концерти, на які потягнулися глядачі, бо це завжди цікаво, оригінально. На аншлагах відбувається започаткований нами міжнародний проєкт «10 тенорів», який з успіхом ми презентуємо не лише по Україні, а й за кордоном: Польща, Німеччина, Грузія, Португалія, Словаччина, Угорщина, Франція... Наші успіхи це й хороша робота маркетингу театру. Крім художньої складової, ми естетично змінюємо Національну оперету. Публіка приходить і, крім вистав і концертів, отримує насолоду, а око радує ошатне приміщення, якісний сервіс і тут можна чудово відпочити родиною чи компанією. Чинників успіху багато. Глядач чує прекрасні голоси, бачить хороших акторів і танцівників, і йому захочеться ще раз прийти до нашого театру.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ЕКСПЕРИМЕНТИ

— Розкажіть про свою творчу команду? У вас універсальні артисти, які класно співають, танцюють, грають...

— У нас невеликий театр і в цьому проблема. Зараз працює майже 400 чоловік. Ми найменший національний театр. Тому, по договору, за свої кошти запрошуємо спеціалістів, зокрема, обслуговуючий персонал. Бо не вистачає людей. Отака палиця на два кінці... Нині Національна оперета        — єдиний театр у нашій країні, де вистави демонструються на п’яти сценах! Кожний майданчик має своїх шанувальників. Крім Головної сцени, ми спочатку відкрити Театр у фоє, де ставили невеличкі постановки на музику Баха, Оффенбаха, Доніцетті, Моцарта, потім з’явилася експериментальна Сцена «77» де йдуть драматичні          вистави, а на Stage_Lab актори демонструють монороботи. Активно запрацював й «АРТ-Центр ім.І.Козловського» (за рік на 30% збільшилася дохідна частина), на сцені якого відбуваються найрізноманітніші мистецькі події: драматичні та музичні вистави, концерти класичної та сучасної музики, творчі вечори та зустрічі з відомими митцями, реалізуються міжнародні арт-проєкти та відбуваються виставки. Як бачите публіка може вибрати те, що їй найбільш цікаво подивитися.

Які виклики сьогодні стоять перед вашим колективом?

— Її багато...Треба урівноважити штатний розклад, бо в нас фізично не вистачає людей. Кошти, які ми заробляємо вкладаємо в зарплату, а треба було б у нові проєкти. Багато років не вирішується питання реконструкції, не просто естетизації, а розширення приміщень будівлі для виробництва і складування декорацій (бо це катастрофічна ситуація — маємо тимчасові ангари позаду театру)      — і це одне з найважливіших питань. Хоча є розпорядження і маємо всі документи, готовий проєкт, але потрібні для реалізації великі кошти, а тому проблема не вирішується...

КО-ПРОДУКЦІЯ

— Ви є лідерами з кількості прем’єр. Коли дивишся на афішу — очі розбігаються!

— Прем’єри приваблюють глядачів. Їх багато... На Великій сцені остання новинка — «Баядера» Імре Кальмана. Ми залучаємо до співпраці різних режисерів. Так, відомий бродвейський мюзикл «Сімейка Аддамсів» поставив литовський постановник Кестутіс Стасіс Якштас, а Іраклій Гогія (Грузія) — «Хануму», які відбуваються з аншлагами. А коли робимо спільні проєкти з угорцями (оперета «Графиня Маріца», шість вечорів угорської музики) або вісім концертів «Штраус в Опереті» спільно з Австрійським культурним форумом та ін., то нам допомагають дипломати посольств Угорщини, Австрії...

У межах Міжнародного музичного форуму Operetta grand music з 16 по 18 грудня в Опереті тривав Міжнародний семінар з театральної ко-продукції (Theatre coproduction workshop). Про що ви домовилися на перспективу?

— Міжнародний семінар з театральної ко-продукції — це налагодження тісних стосунків з країнами-учасницями та наведення культурних мостів між державами. Відбулося обговорення важливості розвитку міжнародних зв’язків та пошук партнерів для спільних проєктів... Зараз ще тривають переговори з французами з «Опера Комік» (Париж) про те, щоб їхня команда поставила в нас оперу «Гамлет» Шарля Луї Амбруаза Тома. Це дуже дорогий проєкт. Побачимо до чого дійдемо. Є згода на цю роботу з їхньої і нашої сторони, але домовленість відбудеться коли вдаримо по руках та підпишемо угоду. Наприклад, на прем’єру містичного мюзиклу «Доріан Грей» Матіаса Варконі запросимо публіку 19—20 березня. Переговори про цю вистави тривали теж довго, але робота вже розпочалася.

ФЕСТИВАЛЬ

— Вас можна привітати з успішним проведенням Другого міжнародного театрального фестивалю-премії «ГРА» і зокрема й тим, що ваша постановка «Скрипаль на даху» отримала нагороду як найкраща музична вистава. Чи будуть зміни в команді міжнародного журі? Може, до списку іноземних фахівців час додати українського театрознавця?

— Зміни серед судейської команди будуть. Цьогорічна «ГРА» для мене зробила чимало відкриттів. Хоча слід зазначити, що журі під орудою Дітера Топпа — відомого німецького журналіста, музикознавця, культурного менеджера працювало злагоджено. Я не втручався в їхню роботу. Максимально відсторонився і нікому не нав’язував свою думку. Їхній вердикт — це інший погляд на театральний процес в Україні. А ротація в складі міжнародного журі і серед експертів обов’язково буде. Фестиваль має розвиватися і видозмінюватися. Ми це обговорювали з експертами. Можливо, до складу суддів треба ввести українського театрознавця, але куратором він не буде, а кожен має свій голос, який віддає за ту чи ту виставу, за того чи того митця. Є різні думки. Хтось за новації, а інші вважають, що запропонована схема роботи журі хороша і її не варто змінювати... Для мене важливо, що «ГРА» має резонанс, про неї говорять, результати активно обговорюють. А в кожного є свої упередження, уподобання...

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ ТВОРЧИМ СПІЛКАМ?

— Хочу поставити вам болюче питання: бути чи не бути творчим спілкам? І, зокрема, Національній спілці театральних діячів України, яку ви очолюєте, бо чиновники вважають, що держава не повинна їх фінансувати. Вже віднайдено рішення?

— Питання зависло. Воно складне... Контакту немає, нас не чують, і діалогу немає. На жаль. Наша Спілка переживала багато різних періодів і часів. Останні роки НСТДУ пішла вгору через зміну стилю роботи. Маємо досягнення і це неможна не помітити. Бо коли чиновники кажуть, що спілки — баласт і нічого не роблять, то це не правда. Ми свої позиції будемо відстоювати. На жаль, наше суспільство дуже аморфне, а театральна спільнота ще більш аморфна. От і виходить, що самому треба закочати рукави, брати щит і відстоювати інтереси Спілки. В нас чимало людей працюють на волонтерських засадах і не хочеться їх розчаровувати. Маємо багато планів, які хочемо реалізувати... Але як казав наш класик Тарас Шевченко: «Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!»...

Татьяна ПОЛИЩУК, «День»
Газета: 
Рубрика: