Свобода не може бути частковою.
Нельсон Мандела, південноафриканський державний і політичний діяч

Як народилася легенда?

Відома постановка Анатолія Шекери «Болеро» прикрашає афішу Національної опери вже понад півстоліття!
8 травня, 2019 - 10:40
ПРИМА НАЦІОНАЛЬНОЇ ОПЕРИ ОЛЬГА ГОЛИЦЯ В ПАРТІЇ ДІВЧИНИ В БІЛОМУ В БАЛЕТІ «БОЛЕРО» / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ПУТРОВА

Нагадаємо, прем’єра балету на музику Моріса Равеля на київській сцені відбулася 16 травня 1968 року і відтоді кожного разу покази відбуваються з аншлагами. Про історію народження цієї хореографічної перлини Анатолія Шекери, перших виконавців і чому до нині провідні танцівники столичної сцени «змагаються», щоб продемонструвати в «Болеро» свою майстерність глядачам «Дня» розповіла вдова відомого балетмейстера, екс-балерина, педагог-репетитор Національної опери Елеонора Стебляк. До речі, 17 травня — день народження Анатолія Федоровича, якому виповнилося б 84... і вже 19 років, як Шекера пішов у Вічність, але чотири його знамениті постановки — «Ромео і Джульєтта», «Спартак», «Лебедине озеро» і «Болеро» досі лишаються виставами-візитівками столичної Опери.

— Анатолію Федорову давно подобалась музика Равеля «Болеро» й особливо інтерпретація цього твору у виконанні відомого австрійського диригента Герберта фон Караяна, але різні постановки заважали йому здійснити цю мрію... Шекера народився у Владивостоці (Росія), в родині українських переселенців. Навесні 1968-го він провідував захворілого батька, повертаючись до Києва, Анатолій Федорович у літаку придумав, яким буде його балет «Болеро», — розповіла Е.М.СТЕБЛЯК. — Версія фон Караяна — гімн життю! В Шекери — це історія про горду, вільну дівчину, символ чистого кохання, яка підноситься на олтарі... Першою виконавицею партії Дівчини в білому стала відома київська характерна танцівниця Наталя Уманова, яка досягла великої драматичної виразності, а ця роль стала знаковою в її творчій долі. Вистава подобається всім — публіці, музикантам і танцівникам. На «Болеро» відточували свою майстерність кілька поколінь артистів! Солісти зізнаються, що їх приваблює вистава, яка підіймає тему кохання, коли складно дівчині зробити вибір, зрозуміти чи це дійсно любов, як пережити зраду коханого і не зламатися у вирі відчаю, знайти життєвий стрижень, стати, незважаючи ні на що, сильною особистістю. В кожної людини бувають важкі миті і не завжди любов закінчується хепі-ендом... Ця вистава про сильні пристрасті, але дуже цнотлива і тонка психологічна постановка, яка покладена на іспанську основу в сюжеті. Балет — темпераментний і  приваблює глядачів своєю образністю та пластичністю.

До цієї надзвичайної музики Равеля, сповненої протиріч між звабливою мелодикою в дусі іспанської пісенності та безпристрасним ритмом ледве чутного барабана, в різні часи зверталися такі відомі балетмейстери як Володимир Бурмейстер, Леонід Лавровський, Моріс Бежар, Анатолій Шекера... До речі, багато українських диригентів бралися до цього твору і я завжди їм підказую, щоб послухали запис Караяна, бо цей маестро надихнув Анатолія Федоровича на постановку. Нині за диригентським пультом виступить Аллін Власенко, а головні ролі виконає зірковий склад — видатна лірико-драматична балерина Ольга Голиця (Дівчина у білому) та Дмитро Чоботар (Юнак) — обидвоє лауреати Премії А.Шекери й чудова танцівниця Ксенія Новікова (Дама в чорному). У версії Анатолія Федоровича Дама у чорному не негативний персонаж, а Кармен. Їй сподобався Юнак, а любов його до Дівчини викликала в неї заздрість і вона вирішує, розірвати цей союз. Недосвідчений у коханні Юнак піддається спокусі легкої перемоги, залишає Дівчину та очолює нескінченний «шлейф» поклонників Дами, а Дівчина переживає гіркі миті, бо розтоптано її перше почуття...

Вистави Шекери не старіють із часом, а навпаки, як гарне вино, стають ще кращими, вони збагатили українське балетне мистецтво і розширили стилістичні й естетичні межі. Чимало балетів майстра стали етапними в світовому хореографічному мистецтві. Нагадаємо, в 1991 р. Всесвітня Рада танцю ЮНЕСКО визнала його виставу «Ромео і Джульєтта» видатним досягненням європейської хореографічної культури і відзначила медаллю до 110-річчя від дня народження С.Прокоф’єва. Нині «Спартак» на музику А.Хачатуряна — лідер афіші! Хоча був поставлений ще в 1977 році. Цю постановку можна назвати чоловічим спектаклем, у якому складні партії для солістів й кордебалету. Дуже динамічна вистава, яка вимагає від усіх виконавців самовіддачі, але артисти стають у чергу, аби мати можливість станцювати цей хореографічний шедевр. Із 1980-го репертуар Опери прикрашає «Лебедине озеро» на музику П.Чайковського, в 1995 р. Анатолій Федорович зробив оновлену версію своєї інтерпретації класичного сюжету. Шекера ставив балети не лише в Україні (Львові, Києві), а в Анкарі (Туреччина), Скоп’є (Югославія), Загребі (Хорватія), вистави в його хореографії були показані в багатьох країнах світу, зокрема й у Франції, Швейцарії, Німеччині, Голландії, Італії, Іспанії, Греції, Японії та ін. Як вважає Елеонора Михайлівна, секрет довголіття балетів Анатолія Федоровича в тому, що всі вони підіймають важливі теми життя, а тому нікого не залишають байдужими!

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments