З неба звалилася

Услід за «Зоряним пилом» на екрани вийде «Лак для волосся», а у грудні — «Я ніколи не буду твоєю». 30 років тому Пфайффер вимовила в серіалі «Острів фантазій» єдину фразу, 20 років тому прославилася в ролі «іствікської відьми», а в 1990-му зіграла російську журналістку Катю Орлову в фільмі «Російський будинок». У реальному житті Пфайффер також мріяла стати журналісткою, але кинула коледж на першому курсі, пишуть izvestia ru. Незважаючи на «небезпечні зв’язки» з Джоном Малковичем, Велом Кілмером і Майклом Кітоном, вона вдало вийшла заміж за телепродюсера Девіда Келлі. І, щоб зберегти сім’ю, поїхала з Голлівуду (їхньому сину зараз 13 років, прийомній дочці — 14)...

Нині у прокаті демонструється екранізація графічної новели Ніла Геймана «Зоряний пил». Творці стрічки запевняють, що це казка, яку не можна розповідати на ніч. Лукавлять. Фільм Метью Вона найкраще дивитися якраз близько півночі: розсіяна увага упустить певну недбалість «Зоряного пилу», зате влаштована її авторами чехарда точно не дасть заснути.

У тридесятому королівстві під назвою Стормхолд умирав король. Четверо його синів, стоячи біля батьківського ложа, готові були землю їсти, аби швидше дізнатися, кого з них призначать спадкоємцем престолу. Але правитель, який помирав, вирішив учинити екстравагантно: знявши з шиї величезний рубін, він запустив його у хмари зі словами: «Хто першим знайде камінь, стане королем»...

Мода на фентезі все не вщухає, і творці «Зоряного пилу» чудово про це знають. Інше питання, що після божевільного успіху «Володаря кілець» жодного справжнього успіху в цьому жанрі так і не було. «Хроніки Нарнії» здалися дуже дитячими, «Ерагон» — дуже епігонським. Фільм Меттью Вона в перші хвилини також скидається на пишномовний колаж з відомих казок: починаючи від «Царівни-жаби» і закінчуючи «Піди туди — не знаю куди». Але для малят «Зоряний пил» може виявитися дуже суворим видовищем.

Герої фільму гуманністю, прямо скажемо, не відрізняються. Старий король Стормхолду перебив дюжину своїх братів ще до того, як у його батька похитнулося здоров’я. На початку фільму з семи його синів у живих лишаються четверо. Ні, троє. Ще одного брати викидають з вікна під регіт напівмертвого батечка.

Найбільш кровожерлива роль у «Зоряному пилі» дісталася красуні Мішель Пфайффер. Точніше, зів’ялій красуні. Її героїня ось уже триста років живе з сестрами в замку, тому достатньо «потріпалася». Єдиний спосіб повернути втрачену молодість — вирізати серце з упалої зірки і з’їсти його. Але зірку треба знайти, тому відьма, доївши залишки попередньої кривавої трапези, на деякий час перетворюється на найзвабливішу особу в усьому Стормхолді.

Страшними казками відлякати дітей неможливо. Але є у «Зоряного пилу» інша, значно небезпечніша для юних глядачів риса — автори фільму дуже люблять жартувати, причому бажано на гомосексуальні теми. Невідомо, яка частина $65-мільйонного бюджету пішла Роберту Де Ніро, але він у Меттью Вона танцює фламенко в корсеті й рожевих перах. Власне, заради Пфайффер і Де Ніро й варто йти на «Зоряний пил». Грати їм тут особливо нічого, але виглядають вони значно ліпше за незрозумілих головних героїв. «Зоряний пил» не має наміру плювати у вічність. Його мета значно скромніша: зібрати з молоді, котра збожеволіла від спеки, необхідні мільйони і тихо піти в небуття...

— Мішель, після фільму «Білий Олеандр», що вийшов п’ять років тому, ви зникли з Голівуду. Куди і чому?

— Ми вирішили змінити стиль життя і купили сільський будинок у Північній Каліфорнії. Спершу я постійно губилася в околицях, а діти жартували, «де мама блукає сьогодні».

— Вам там не нудно?

— Ні, з нами живе три собаки, три кішки і три жаби, а також кінь і два мініатюрні віслюки. Розумієте, віслюк не може жити сам — він впадає у депресію, так що ми купили відразу двох. Вони жахливо симпатичні — у них косоокі очі й вуха, що стирчать. Але вони менші від собаки.

— Діти зраділи, що ви тепер поруч із ними?

— Я б не сказала. Вони давно питали: «Мамо, ти скоро вийдеш на роботу?» Я казала: «Ну хіба погано, що я вдома, з вами?» А вони: «Ні, мамо, дуже добре. Ми просто хвилюємося за тебе». Але тепер я більш зайнята, ніж будь-коли, і відчуваю, що робота позитивно впливає на наші взаємостосунки. Немає нічого поганого в тому, щоб надати дітям можливість сумувати за тобою.

— У фільмі «Я ніколи не буду твоєю» ваша героїня закохується в чоловіка на 11 років молодшого за себе. Не дивно було грати жінку у віці?

— Я не відчуваю, що стала старшою. Звичайно, помітила, що змінилася, але я намагаюся не концентруватися на цьому. Тепер це легше, ніж тоді, коли мені виповнилося сорок, і здавалося, що я не зможу переступити межу. Ми всі старіємо, але одного разу ви зізнаєтеся собі в цьому, і вам стає легше.

— Деякі відчувають полегшення лише після косметичної операції.

— Коли я висипаюся, і в мене залишається час на себе, то я дивлюся в дзеркало і думаю: «Я класно виглядаю! Можу ще кілька років протриматися до підтяжки шкіри обличчя». А коли втомлююся, то кажу собі: «Схоже, треба дзвонити лікарю прямо зараз». Принаймні, я зважуся на операцію лише після того, як мені стане гидко дивитися на своє відображення у дзеркалі.

— Вам зараз легше живеться, ніж у молодості?

— Раніше я відчувала себе неприкаяною і часто закохувалася в чоловіків, які мені не підходили. У якусь мить я була впевнена, що зіпсувала собі життя. Якби хтось сказав, що в сорок із хвостиком у мене буде приголомшливий чоловік, прекрасні діти і вдалі ролі в кіно, я б не повірила. З іншого боку, коли я згадую минуле, то розумію, що багато що сприймала дуже серйозно, якщо не сказати — трагічно. Тепер я набагато частіше сміюся над собою.

— Років десять тому ви сказали в інтерв’ю, що зустріли свою долю після того, як, розчарувавшись у чоловіках, купили будинок і вдочерили немовля.

— Це дуже показовий момент: як тільки я влаштувала своє життя, в нього ввійшов правильний чоловік. Відтоді, як ми вперше зустрілися з Девідом, ми ходимо з ним «на побачення» щосуботи, і я сподіваюся, що це ніколи не скінчиться.

— Як ви зважилися на вдочеріння мулатки?

— Мати Клаудії працювала медсестрою в Нью-Йорку. У неї було четверо дітей, і вона ледве зводила кінці з кінцями. Зізнаюся, що я була шокована упередженим ставленням оточуючих. Та ми всі змішаної крові! Клаудія — дуже хороша і гарна дівчинка. Повірте, що я люблю її не менше, ніж сина, якого я народила.

— Ви часто потрапляли до списків найкрасивіших людей світу. Чи полегшила вам життя ваша краса?

— Це міф, що у зовні красивих людей ідеальне життя...