Пеліканячий рай

Після зимівлі в екваторіальній Африці та Середземномор’ї пелікани знову повернулися в дельту Дунаю. Тут їхня батьківщина, тут вони в самій глибинці просторих дунайських плавнів, далеко від цікавих очей виводять потомство. Саме дельта Дунаю є основним їхнім ареалом у Європі. Прилітають пелікани зазвичай наприкінці березня. Великі зграї чорно-білих птахів раз у раз ширяють у небесній височині або перелітають із місця на місце нерівними шерегами.

Належать пелікани до так званих веслоногих птахів разом із широко відомими бакланами і менш відомими морськими птахами — олушами. Свою назву ці птахи отримали за наявність між пальцями добре розвиненої плавальної перетинки. Таким чином, лапи слугують їм веслами. Для птахів, що майже весь час перебувають на воді, це дуже важливий «пристрій».

Пелікани — найбільші за розміром представники веслоногих птахів і одні з найбільших мешканців водно-болотяних угідь світу. Їхня вага — від 7 до 14 кілограмів. Пелікани вирізняються серед пернатих своєю загальновідомою особливістю — специфічним незграбним тілом і знаменитим величезним дзьобом, нижня сторона якого потовщена брижею шкіри, що утворює своєрідний мішок, який може розтягуватися до досить великих розмірів. Саме такими ми їх уявляємо ще з дитячих книжок і шкільних підручників зоології. Всього у світі відомо сім видів пеліканів, у Європі лише два — рожевий і кучерявий. Обидва занесені практично до всіх міжнародних і більшості національних так званих Червоних списків живих мешканців нашої планети, які потребують особливої охорони і відновлення чисельності.

Кучерявий пелікан є одним із найрідкісніших видів птахів у Європі. У світі нараховується лише 3—4 тисячі пар кучерявих пеліканів, у Європі — значно менше — всього близько півтисячі. Чисельність його більш відомого рожевого побратима набагато більша — близько 12 тисяч пар у світі та близько 4-5 тисяч пар у Європі, більшість із яких мешкає в дельті Дунаю.

Харчуються пелікани майже виключно рибою. Вони не вміють пірнати, тому глибокі місця для них мало цікаві. Проте рожеві пелікани пристосувалися і там добувати рибу: вони полюють разом із декількома видами рибоїдних птахів — перш за все з бакланами, чайками та крячками. Інтенсивно пірнаючи, баклани примушують рибу піднятися на поверхню. А вже тут вона стає доступною для пеліканів, чайок і крячок. Кучеряві пелікани люблять полювати невеликими групами та поодинці. Участь рожевого пелікана в колективних полюваннях значно розширює його можливості у використанні водно-болотяних угідь. Найімовірніше, саме ця особливість способу життя зумовлює його більшу, в порівнянні з його консервативнішим кучерявим родичем, чисельність.

Після полювання пелікани відпочивають на відкритих, мало зарослих низьких островах і косах, а також окремих великих корчах і сплавинах серед неозорих відкритих мілководь. При цьому головними умовами є надійна захищеність місць відпочинку від наземних хижаків, щоб добре було видно всю навколишню місцевість, а також щоб птахів ніхто не турбував.

Щодо «особистого» знайомства з пеліканами дуже пощастило жителям Придунав’я. Дельта Дунаю — це справді пташиний рай, і не лише для пеліканів. Практично тільки тут на території України можна побачити цілий ряд рідкісних птахів.

Останніми десятиліттями позначилася тенденція збільшення чисельності пеліканів на півдні України, перш за все в Придунайському регіоні. Зростання чисельності обумовлене двома основними чинниками. По-перше, ефективною охороною основних місць його гніздування, розташованих у румунській частині дельти Дунаю, де з 1990 року був створений біосферний резерват «Дельта Дунаю», а також охоронними заходами в нашому Дунайському біосферному заповіднику. Визначальну роль також зіграло помітне покращення якості водного середовища в Дунайському регіоні, що обумовлене удосконаленням природоохоронного законодавства в провідних країнах Дунайського басейну й різким зменшенням потрапляння забруднюючих речовин із території Румунії, України та Молдови внаслідок спаду їхніх економік.

Завдяки збільшенню чисельності пелікани стали зустрічатися практично повсюдно на більш-менш придатних водоймах не лише Придунав’я, а й усього півдня України. Їх тепер досить звично бачити в Чорноморському заповіднику, на Сиваші, а також на косах Азовського моря. В деяких місцях, як, наприклад, у Чорноморському заповіднику та на Азовському морі, вони почали навіть успішно розмножуватися.

Пелікани є живою візитівкою дельти Дунаю. Адже близько 95% туристів, які відвідують край, хочуть побачити в природі саме їх. Тому, сприяючи охороні цих прекрасних птахів, ми робимо привабливішою нашу землю. А це також важливо для відновлення економіки українського Придунайського регіону Адже саме туризм є одним із найперспективніших її напрямів, що стрімко розвивається.