Антифейковий закон: за, проти та сумніви

15 січня стало відомо, що в Брюсселі розпочала роботу зібрана Єврокомісією група експертів, яка розроблятиме пропозиції для посилення протидії поширенню неправдивої інформації. В цей же день фракція «Блоку Петра Порошенка» в парламенті запропонувала ухвалити закон для посилення відповідальності за розповсюдження фейків.

Це один і той самий рух, або в Україні відбувається щось, відмінне від європейської тенденції?

НА ЧОЛІ З ЮРИСТОМ

Як передає DeutscheWelle, серед членів «антифейкової команди» Європейської комісії — фахівці в галузі соціальних мереж, працівники ЗМІ, представники громадянського суспільства та науковці, всього 40 осіб. Очолила групу юрист із Нідерландів Мадлен де Кок Бунінг.

Як уже писав «День», ЄК ініціювала публічні консультації щодо подолання проблеми з фейковими новинами та дезінформацією та заявила про початок формування експертної групи в листопаді минулого року. Тепер, коли колектив фахівців уже розпочав свою діяльність, наступним кроком стане презентація пропозицій, що будуть вироблені експертами щодо подальших дій Єврокомісії в галузі боротьби з неправдивими повідомленнями. Рекомендації експертної групи будуть враховані при напрацюванні на рівні ЄС стратегії щодо боротьби з розповсюдженням дезінформації. Підсумковий документ Єврокомісія планує презентувати навесні 2018 р.

Зазначається, що фахівці будуть шукати для ЄС рецепт захисту лише від тих фейкових новини, що не є протизаконними, оскільки для протидії неправдивим повідомленням, що порушують закон, вже існує достатньо важелів і на європейському, і на національному рівнях.

Як повідомляється, свою роботу експерти Єврокомісії почнуть із пошуків юридично та науково вірного визначення поняття «фейкові новини».

ПОЛІТИЧНА ІНІЦІАТИВА

Саме з цього, напевно, розпочне свою роботу, у разі свого створення, і «українська антифейкова експертна група».

З ідеєю формування такого колективу виступила і вже звернулася до керівництва Верховної Ради фракція «Блоку Петра Порошенка» у ВР. На думку депутатів президентської фракції, робота експертів має передувати ухваленню парламентом спеціального законопроекту, спрямованого проти розповсюдження неправдивих повідомлень.

До роботи над документом БПП хоче залучити представників усіх фракцій парламенту, експертне середовище, громадськість, журналістів, науковців. Як вважає лідер «Блоку Петра Порошенка» у ВР Артур Герасимов, після розробки законопроект має бути швидко проголосований у сесійній залі у першому та другому читаннях. За його словами, закон щодо запровадження відповідальності за розповсюдження недостовірної інформації необхідний, оскільки «кількість фейків, які наш північний сусід буде поширювати в нашій країні, буде тільки збільшуватися».

Перший віце-спікер парламенту Ірина Геращенко — сама колись відомий телевізійний журналіст — виступила з підтримкою ініціативи БПП, тому що «Україна є головним об’єктом і суб’єктом, проти якого Росія намагається зробити з нас об’єкт і направляє сюди свої стріли гібридної війни». На її думку, парламент і журналісти мають залучитися до такої робочої групи, напрацювати такий законопроект і прийняти його якнайшвидше.

ТІНЬ «16 СІЧНЯ»

І Геращенко, і Герасимов наголошували, що ініціатива президентської фракції є не чим іншим, як бажанням діяти за прикладом Європи, яка останнім часом помітно активізує свою антифейкову діяльність. Утім, можна побачити, що вітчизняний антифейковий рух на чолі із БПП усе ж таки відрізняється від європейської активності.

По-перше, оглядачі сприйняли ініціативу президентської фракції не як системний крок, а як точкову відповідь на розповсюдження «звернення Петра Порошенка до ФСБ». Скан відповідного папірця 13 січня оприлюднив грузинський телеканал «Руставі-2», а потім і низка українських інтернет-ЗМІ. В Адміністрації Президента відразу заявили, що «звернення» є «низькопробною підробкою та фейком». А через два дні з’явилася ідея щодо ухвалення антифейкового законодавства. Не всі повірили у простий збіг.

По-друге, європейська практика боротьби із фейками виключає вплив на процес політики та політиків. У експертну групу, що готує для Єврокомісії рекомендації щодо боротьби з неправдивими новинами, входять експерти та представники громадянського суспільства. В нашому випадку запровадження відповідальності за фейки ініціюють політики, які пропонують залучити до опрацювання цієї ідеї інших політиків — депутатів від усіх фракцій. Тому результатом роботи такої політизованої робочої групи, очевидно, буде документ, створений на засадах політичного компромісу, а не з урахуванням рекомендацій спеціалістів.

Третє. Європейська комісія збирає експертів, щоб з’ясувати, яким чином краще боротися з фейковими новинами і дезінформацією. До початку їхньої роботи ніхто не ставив перед фахівцями чіткого завдання щодо необхідності написання конкретних законодавчих актів чи ще якихось заздалегідь визначених нормативних актів. Натомість у нас депутати від БПП ще до початку створення експертної групи вже вирішили, що саме треба зробити — ухвалити законопроект, причому навіть основний зміст його анонсували: посилення відповідальності за розповсюдження фейків. З експертним середовищем та медіаспільнотою, схоже, автори ініціативи планують погодити лише нюанси...

Четверте. З ідеєю посилити відповідальність за неправдиву інформацію лідер парламентського БПП виступив 15 січня, за день до чергової річниці сумнозвісних «законів 16 січня», спрямованих проти Євромайдану. Не дуже вдало обраний час, скажемо прямо.

Сумна аналогія з «диктаторськими законами» Януковича змусила посилити критику гіпотетичного антифейкового законопроекту БПП та сфокусувати її на можливу спрямованість документу на придушення свободи слова. Саме таку мету переслідував один із законів, проголосований депутатами 16 січня 2014 року. Депутати тоді запровадили кримінальну відповідальність за наклеп у вигляді штрафу, виправних робіт або обмеження волі до двох років.

28 січня 2014 року результати голосування за «диктаторські закони» Верховна Рада скасувала. Але тепер, через чотири роки, одна з тодішніх тем, що спровокували радикалізацію протестів (зіткнення на Грушевського), знову стала актуальною.

Ініціатори ухвалення нового законопроекту «проти брехні» явно не бажають, щоб їх звинуватили в наступі на вільну пресу. На питання журналістів про те, які механізми протидії фейкам планують закласти у майбутній законопроект і чи не призведе це до наступу на свободу слова, Герасимов пояснив, що саме для того, «щоб ми протидіяли фейкам, а не вводили цензуру», і має бути створена робоча група за участю представників ЗМІ та громадянського суспільства.

Що ж такого може запропонувати медіаспільнота, щоб боротьба з фейками не перетворилася на боротьбу проти свободи слова?

ЦЕ СТРАШНЕ СЛОВО «ЦЕНЗУРА»

Буквально днями я завершила для «Українського інституту майбутнього» дослідження щодо сучасного стану та перспектив вітчизняних медіа, під час підготовки якого спілкувалася із 25-ма керівниками ЗМІ з різних регіонів України. Серед тем, що обговорювалися під час проведення інтерв’ю з редакторами та медіаменеджерами, були і можливі методи боротьби з фейками. Найчастіше учасники дослідження як протидію неправдивим новинам пропонували посилити контроль за якістю матеріалів з боку редакцій та радили більш ретельно проводити факс-чекінг. Утім, дехто пропонував посилити покарання журналістів та редакцій за фейки, причому найчастіше згадувалася така форма покарання, як штраф. Водночас значна частина керівників медіа впевнена, що введення державою покарання за недостовірну інформацію є небезпечним, тому що такий механізм може стати інструментом впливу на ЗМІ. На їхню думку, найкращим виходом є створення таких умов, за яких сама редакція була би зацікавлена в посиленні боротьби з фейками.

Такої думки дотримується і голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар. «Ми давно декриміналізували статтю про дифамацію, і я не думаю, що сьогодні може знайтися воля для того, щоб повернути кримінальну відповідальність, оскільки це буде істотним кроком назад, відносно прав журналістів у тому числі, оскільки це небезпечна стаття», — сказала вона агентству «Інтерфакс-Україна», коментуючи пропозицію «Блоку Петра Порошенка» «розробити закон про протидію фейкам». На її думку, можна лише розглянути пропозиції про скорочення термінів розгляду в суді позовів щодо публікації недостовірних повідомлень.

Сюмар упевнена, що в першу чергу журналісти мають самостійно боротися з поширенням фейкової інформації, оскільки вона загрожує падінням довіри до медіа.

Напевно, усі ці зауваження будуть висловлені й під час розробки запропонованого БПП законопроекту, і він у підсумку вийде зовсім не «диктаторським». Утім, все одно «осад» від ініціатив політиків з провладної фракції щодо створення «антифейкового законодавства» залишається. Дійсно, боротьба з дезінформацією — важлива та потрібна справа, і під час гібридної агресії Росії її значення зростає ще більше. Але справа в тому, що втручання влади в медіаконтент може легко та швидко перетворитися на цензуру та диктат, навіть якщо мета цього втручання, в принципі, з самого початку була правильною.