Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Безвідповідальні «відповідальні особи»...

Про наслідки вибору
23 квітня, 2021 - 12:35

Майже півтора року нашої боротьби з пандемією дозволяють поставити нинішній владі тверду «двійку» за її зусилля у цій боротьбі. Тестування населення — провалено, вакцинацію — провалено, контроль за виконанням елементарних санітарних норм — провалено. Цікаво спостерігати за «зеленими» депутатами, які на телеефірах всі ці очевидні факти намагаються спростувати за допомогою відверто цинічної, на дурнів розрахованої демагогії.

У своєму «Політклубі» Віталій Портніков вивів сумний підсумок: нас очікує пандемічна катастрофа, економічна катастрофа і військова загроза. І все це, на його думку, наслідок дворічного перебування при владі популістів на чолі із Зеленським.

Де ті 73% «веселих хлопців», які голосували за нього 2019 року, бажаючи когось «сделать»? Нехай візьмуть на себе відповідальність за результати свого вибору. А поки в численних «відосиках» «зелені» не втомлюються розповідати нам, що депутати ВР від «слуги народу» за 2020 рік стали чемпіонами серед народних обранців з купівлі престижних автомобілів, будинків і земельних ділянок. У них все чудовою. А у їхнього електорату? У студії «Прямого» колишня депутатка від «Слуги народу» пані Скороход викладала свої геополітичні одкровення. Суть нинішньої агресивної війни Росії в Україні вона побачила в тому, що, мовляв, РФ і США з’ясовують свої стосунки в Україні. Так, але Росія вирішує свої проблеми з Америкою на нашій території, намагаючись нас знищити. Чому б РФ не перетнутися зі США десь у штаті Каліфорнія? А не в Криму і Донбасі...

Скороход та її однодумці тут нічого запропонувати не можуть. Конфронтація з РФ — це не наш вибір, це вибір Росії. Ухилитися від цієї конфронтації неможливо, тільки капітулювати або перемогти. Третього не дано. Але цей третій шлях безуспішно шукає пані Скороход і чимало тих, хто мислить так само, як вона. Цей шлях досі шукає пан Зеленський, як би так примудритися, як би так «пропетляти», щоб і вовки були ситі і вівці цілі. Про це мріяв і його електорат, якому, як і його духовному лідеру, «какая разница»...

Про цю ситуацію з нещадною відвертістю сказав той самий Портніков: «Ми маємо аморального виборця в аморальній державі». До речі, про аморальність. Росія в Білорусі за 40 км від столиці Литви Вільнюса поставила сумнівний з точки зору безпеки ядерний реактор. А Зеленський купує електроенергію (фактично російську) з цієї АЕС. Литва дуже побоюється повторення Чорнобиля поруч зі своєю столицею. Литва один з найбільш вірних наших союзників. Президент Литви пан Науседа, виступаючи в українському парламенті, публічно попросив припинити ці закупівлі.

Не припинять. Адже це означає удар по кишені нашої енергетичної мафії. І в той самий час «молода зелена влада» штучно руйнує власну українську енергетику. «Зеленіти» не хочуть визнавати, що вони системно руйнують і наші збройні сили під час війни. Зрив державного оборонного замовлення, саботаж програм переозброєння, відведення військ з оборонних позицій... Та хіба тільки це? Ветерани АТО Ігор Лапін і Мирослав Гай нещодавно, посилаючись на заяву київського міського голови Віталія Кличка, розповіли, що за новою схемою на харчування одного солдата ЗСУ в день передбачено — 81 гривню. В інтернатах в аналогічній ситуації на 1 дитину — 136 гривень. Невже солдат їсть менше за дитину? Причому годують наших захисників тільки один раз на день. А офіцери за харчування повинні платити зі своєї кишені... Ось така турбота «зеленої влади» про оборону країни... І ми знову все спишемо на некомпетентність молодого президента? Треба сказати, що в цій сфері було багато дивного і раніше. За часів пана Ющенка міністром оборони призначали «справжнього полковника» Анатолія Гриценка, який все харчування військових доручив приватним фірмам. Все працювало непогано. Але не врахували один важливий момент. Армії іноді воюють. А на війні ніхто не може змусити цивільного кухаря годувати бійців на передовій під вогнем противника. Немає для цього жодних юридичних підстав. Загрози широкомасштабного наступу російських військ по периметру українських кордонів показує, як злочинно мало було зроблено за ці два роки для оборони країни. Та й не тільки за 2, за всі 7 років... Чимало оглядачів висловлювалися про необхідність формування резервної армії, яка мала 150—200 тисяч бійців і необхідну кількість танків, артилерії, систем ППО, десантних з’єднань, маючи високу мобільність і перебуваючи десь у центрі країни за спиною фронтової армії, могла би швидко реагувати на будь-які нові загрози і виклики з різних напрямків. І це забезпечувало би стратегічну стійкість української оборони, коли навіть якесь ураження на фронті не набувало характеру фатального.

Досі не створено системи територіальної оборони. Її намагаються перетворити на сукупність місцевих громадських організацій. Хоча вона повинна бути частиною ЗС України та підпорядковуватись Генеральному штабу.

А в Криму окупанти збираються (як вони стверджують) подавати позови до міжнародних судів на Україну за те, що наша країна не забезпечує Крим водою. У мові іврит є слово «хуцпа», що означає вищий прояв нахабства, підлості і безсоромності.

Це, наприклад, коли в суді молодий чоловік, який убив своїх батьків, вимагає особливо поблажливого ставлення до себе на тій підставі, що він тепер сирота... Росія — чемпіон хуцпи в сучасному світі. З таким успіхом злодій, який викрав мобільний телефон, може вимагати, щоб його забезпечили ще й зарядним пристроєм...

Але «зелені» не сумують. Вони старанно симулюють активність. Нещодавно прочитав повідомлення: СБУ в Одесі затримало групу хірургів, які брали хабарі за операції. Ось така робота «бакановців». Але до чого тут СБУ? Хіба це її функції? А де Національна поліція, де ДБР? Тут країну можуть знищити, а «бакановці» ловлять хабарників...

Опозиція все більш жорстко критикує владу за бездіяльність під час війни. Але бездіяльність триває і, мені здається, навіть посилюється...

Iгор ЛОСЄВ
Газета: 
Рубрика: