Церковна дипломатія

Минулого тижня глави двох українських Церков — Блаженнійший Святослав (Шевчук) та Патріарх Філарет — взяли участь у 62-му Національному молитовному сніданку з членами конгресу та президентом США. Крім того, духовні лідери мали низку офіційних зустрічей та круглих столів, під час яких говорили про процеси, які відбуваються в Україні. Для багатьох ця подія стала предметом для дискусії, зокрема у «кулуарах» соціальних мереж, оскільки були висловлені звинувачення Церкви у діях, які їй не належить чинити.

МОЛИТОВНИЙ СНІДАНОК

Традиція проведення молитовних сніданків розпочинається з 1953 року. Відтоді політична еліта США запрошує у перший четвер лютого бізнесових, політичних чи громадських лідерів з понад 140 країн світу. «Ця зустріч є тим часом, коли ми можемо забути про наші розбіжності і намагатися побудувати та зміцнити відносини за допомогою нашої любові до Бога і піклуватися одне про одного», — зазначено в офіційному запрошенні. Примітно, що ця подія є можливістю ближчого знайомства, налагодження контактів. Про цінність такої події наголосив у коментарі української служби «Голосу Америки» Марк РОЗЕЛ, викладач університету Джорджа Мейсона та редактор книжки про роль релігії у житті американських президентів: «Національний молитовний сніданок відображає культуру Сполучених Штатів, де кількість віруючих зростає, а не навпаки. І люди прагнуть мати президента із сильною вірою, їм подобається, що він бере участь у публічних заходах із виявленням релігійності та віри». Відомо, що релігійний сегмент Сполучених Штатів доволі строкатий, тому проведення Національного молитовного сніданку — свідчення відкритості еліти до діалогу із різними представниками релігійного світу.

Цього року молитовний сніданок у США практично був присвячений обговоренню української ситуації. Впродовж урочистостей Патріарх Філарет закликав США допомогти Україні у вирішенні економічної та політичної кризи. «Питання Євроінтеграції сьогодні — це питання збереження цілісності України. Питання європейського вибору — у виборі між демократією та диктатурою», — наголосив він під час зустрічей. Крім того, у коментарях для американських медій свою підтримку для України висловили конгресмен США Марсі Каптур та заступник держсекретаря США — Ерік Рубін. «Ми вважаємо, що інші країни не мають права тиснути на своїх сусідів. Україна — незалежна і суверенна держава, тому це треба захищати», — наголосив пан Рубін.

У часі молитовного сніданку українська громада у США мала теж можливість долучитися до акцій, які нагадали б американському континентові про надзвичайно критичну ситуацію в Україні. Важливо, що Блаженнійший Святослав спільно із Патріархом Філаретом відслужили молебень за мирне врегулювання ситуації у державі. Примітно, що біля пам’ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні пролунала молитва єдності.

СОЮЗНИЦТВО З МАЙДАНОМ

У рамках офіційних зустрічей із політичною елітою США, Блаженнійший Святослав та Патріарх Філарет знайшли можливість висловити позиції Церков та релігійних організацій у медіа. Зокрема, на наш погляд, варто поміркувати над інтерв’ю духовних лідерів для української служби «Голосу Америки».

У розмові із журналістами служби Патріарх Філарет спочатку нагадав американській спільноті про історію зародження Євромайдану і студентський каталізатор мирних протестів. На думку Святійшого, коли пригадати передісторію подій, можна дійти до тієї думки, що саме народ — ключовий каталізатор протестів, оскільки початки студентських акцій були цілком аполітичними. «Народ — непереможний. Те, що ми спостерігаємо на Майдані свідчить, що його зламати не можна, адже народ — це сила!» — наголосив Патріарх Філарет. Крім того, у розмові було згадано про те, що Патріарх Філарет відмовився від президентської нагороди та проведення урочистої академії до 85-річчя. На що Патріарх відповів, що Церква повинна завжди бути з народом. Про важливість візиту духовних лідерів до Вашингтона наголосив також і Блаженнійший Святослав. На його думку, ситуація, яка відбувається в Україні має зачіпати кожного американця, оскільки є загроза втрати демократії у Східній Європі. Блаженнійший зазначив, що Церкви та релігійні організації в Україні виступили посередниками миру між владою та суспільством, зокрема через участь у круглих столах. «Ідея круглого столу — дискредитована в Україні. Не хотів би нікого ображати, проте це зоркестроване шоу... Я вийшов з останнього круглого столу, коли хтось із присутніх почав ображати моїх вірних, а також тих людей, які стоять на Майдані», — закцентував Блаженнійший Святослав. Нагадаємо, після проведення одного із перших круглих столів, у інтерв’ю для «Эхо Москвы» Блаженнійший Святослав також висловив неефективність такої моделі перемовин, називаючи такий процес «набором монологів».

КОМЕНТАРІ

«ЦЕРКВА СТАЄ «ПЕРЕВІРЕНИМ ДЖЕРЕЛОМ» ІНФОРМАЦІЇ»

Анатолій БАБИНСЬКИЙ, головний редактор часопису «Патріархат», працівник Інституту релігії і суспільства Українського Католицького Університету:

— Історія УГКЦ у ХХ столітті показує, що Церква може бути добрим середником українців у світі. Коли ми не мали держави, існував Радянський Союз, то дуже часто саме Церква ставала нашим голосом. Особливо з часу приїзду в Рим Блаженнійшого Йосипа Сліпого. УГКЦ від 60-х до кінця Радянського Союзу залишалась чи не єдиним потужним рупором і речником українців, який чули та до якого дослухались світові лідери. Сьогодні ми маємо дещо схожу ситуацію, коли ведеться інформаційна війна, коли голос українського політикуму не є одностайним, то голос якоїсь більш стабільної інституції, такої як Церква, може важити на міжнародній арені багато. Церква не їхала на цю імпрезу «в пакеті» з владою. Це були автономні делегації. Вже з того факту, що Блаженнійший Святослав і Патріарх Філарет були присутні там, свідчить, що Церкву трактують поважно і слухають її голосу. І якщо ви почитаєте новини, які з’явились опісля Сніданку, то побачите, що їхній присутності там надають більше ваги, ніж тим політикам, які поїхали з України. Ієрархи не представляли там якоїсь політичної позиції, але вони на весь світ, а там були присутні представники понад сотні країн, сказали про ті цінності, за які українці мерзнуть і гинуть ось уже третій місяць: справедливість, чесність і солідарність. Це дуже важливо тепер, коли в Україні хиткою залишається і влада, і опозиція, яка не може знайти в собі достатньо сил для більш конкретних дій. Однак світ повинен знати, що тут відбувається, і в цих умовах Церква стає «перевіреним джерелом», яке може донести голос людей до світової спільноти.