Вдосконалюватися - значить змінюватися, бути досконалим - означає змінюватися часто
Вінстон Черчилль, державний діяч Великої Британії, письменник, найбільше відомий як прем'єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни, лауреат Нобелівської премії з літератури 1953

«Донбас – рана, яка гниє»

Іспанська журналістка Пілар Бонет, яка активно висвітлювала два Майдани, поділилася з «Днем» думками про події в Україні
13 листопада, 2015 - 14:12

Зараз, коли Україна пережила анексію Криму Росією і веде війну на Донбасі, особливо цікаво дізнатися думку іспанської журналістки з приводу того, якою їй бачиться сьогоднішня Україна, а також — який напрям вона прийняла після Революції гідності. Про це — в бесіді з Пілар Бонет.

— Очікування кризи, яким живе Україна, досягло свого дна. Україна перебуває в зоні «турбулентності». Досі в країні не перемогла прозорість і громадський контроль, триває корупція. Старі проблеми виникають тому, що вони не були вирішені до кінця, — говорить Пілар Бонет. — Цей процес сильно деморалізує молодих українців, які вже готові жити в демократичній системі. Раптом вони бачать, що нічого не змінюється — олігархічний режим продовжує діяти: оборудки за лаштунками, шаблонна поведінка, яку ми бачимо на пострадянському просторі (і в інших країнах Східної Європи).

Було б помилкою думати, що це — єдиний процес, який відбувається в Україні. У вас є групи громадянського співтовариства, які намагаються щось змінювати. Думаю, що колись «гнійник» прорве... Правда, врешті-решт, виплеснеться назовні. Проте це буде важче, ніж здається.

За останній час Україна пережила надто багато потрясінь одночасно. Ваша країна не контролює свої східні регіони, має невирішену ситуацію з Кримом. Коли я побачила те, що переживали на Майдані українці, що зараз вони переживають, то зрозуміла: якщо ці труднощі ваші співгромадяни подолають — вони стануть дуже сильними.

ПРО ПРІОРИТЕТИ

— Нині Україна на стадії пацієнта, якому сказали, що він або помре, або одужає. На жаль, і сусіди не дуже допомагають Україні в тому, щоб «вилікуватися». Росія втрутилася в ситуацію в Україні, використавши її слабкості. Проте це — не єдина причина. Київ теж зробив багато помилок, які стосуються ведення політики щодо Криму і східних територій. Треба про це відверто говорити.

Утім, проблеми Донбасу і Криму слід відокремити від внутрішніх перетворень в Україні. Українські політики повинні зосередитися на модернізації і демократизації країни. Це дасть більш вигідні умови для вирішення територіальних проблем. Демократизація, прозорість, вирішення проблем із корупцією — це має стати абсолютним пріоритетом. Але не на словах, а на ділі. Європа допомагає Україні з цим, але головну роботу повинні зробити ви самі. Ніхто не зніматиме з вас відповідальності.

ПРО ДОНБАС І ЛИЦЕМІРСТВО

— Моя критика української влади полягає в тому, що вона не боролася за населення східних регіонів України. Гуманітарна блокада і всілякі заборони мені видаються абсолютно неправильною політикою. Це — відчужує від України населення, яке перебуває в цих регіонах.

Тема Донбасу дуже дорога для мене. Я не поділяю думки, що там усе спокійно. Це — рана, яка гниє. Щодня ви прикладаєте до неї вату зі спиртом під назвою «Мінські угоди». На поверхні рана ніби чиста. Але всередині — жах! Багато хто це розуміє, але мовчить...

У цій ситуації європейці традиційно говорять: не стріляють — уже добре. Київ теж дотримується цього, оскільки, здається, просто не хоче зараз відновлювати ці регіони. Не знає, що з ними робити, і Росія. Є думка, що Кремль наразі розглядає Донбас як валізу без ручки. Насправді — це великий осередок нестабільності в центрі Європи.

Донбас неймовірно важкий у сприйнятті. Ми говоримо про мільйони людей, які перебувають у «нестійкому» становищі. Якщо подивитися, скільки офіційно мертвих (через цей конфлікт. — Авт.), то числа майже сходяться з кількістю загиблих радянських громадян в Афганістані. Якщо Росія, Україна і Європа при цьому можуть говорити, що вони вирішили проблему Донбасу і дивитися в інших напрямах — для мене це неймовірне лицемірство.

Навіть якщо на Донбасі не стріляють — проблему все одно не вирішено. Людина, яка народилася в цьому регіоні, зараз, по суті, ніхто, тому що у неї немає дому, необхідних документів... Мені це здається просто дикістю, що подібне можливо в центрі Європейського континенту.

...Останнім часом про Україну в Європі пишуть дуже мало. Наразі більшість стежить за ситуацією в Сирії, оскільки в Україні — «не стріляють». Коли немає ознак гострої ситуації, то і я зайнята Сирією. Проте хочу приїхати до України наприкінці цього місяця.

«ВАЖЛИВО ПРОВЕСТИ ДЕОЛІГАРХІЗАЦІЮ»

— Від ваших політиків зараз потрібні важкі і послідовні рішення, форсування взаємин з олігархами. Це процеси, які повинні виробити нову, якісну ситуацію. Україні дуже важливо провести деолігархізацію і перемогти корупцію. Це має стати пріоритетним завданням.

Мені здається, що виникнення нового Майдану неможливе в Україні: люди бояться цього. Можливо, це й не повинна бути настільки значна подія, а — численні, маленькі вчинки, щоб створити якісні зміни.

Міжнародна преса також не так пильно дивиться на конфлікти між українськими політиками. Проте виникає такий образ, що в Україні політики борються «всі проти всіх». Якщо це так триватиме, то Україна опиниться в руках Росії без будь-якого вторгнення.

ПРО ВАЖЛИВІСТЬ САМОПОЖЕРТВИ

— В Україні повинно статися щось якісне. Поки що виникає відчуття, що корупційні схеми повторюються. Яценюк перетворюється на Тимошенко. А Порошенко — на Ющенка. Це історія, в якої немає закінчення... Нині я бачу лише поглиблення кризи в Україні.

Важливе також і питання про довіру. В Україні повинна з’явитися точка кристалізації довіри до влади. Політики, які будуть здатні показати особистим прикладом, що вони діють якісно по-іншому, можуть заручитися довірою громадян, що може привести до зміни ситуації.

Ми живемо в медійному просторі, де світ представляється у вигляді штучної конструкції. У Росії — це одна конструкція. В Україні — інша. Дуже важливо спробувати знайти реальність. Я дедалі більше переконана, що поява людей, які готові пожертвувати собою, — може змінити ситуацію. Сьогодні потрібні такі пожертвування.

Ігор САМОКИШ, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments