«Доторкнутися до слова»

Сьогодні видавництво «Грані-Т» представить видання для незрячих, надруковані шрифтом Брайля, — «Прибулець з країни Нямликів» Лесі Ворониної (серія «Сучасна дитяча проза») та книжку «Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Катрусю Білокур, Ганса Андерсена та Чарлі Чапліна» (серія «Життя видатних дітей»).

Таким чином, уперше за 20 останніх років незрячі діти зможуть прочитати книги сучасних українських письменників, повідомляє видавництво.

Тираж кожного видання складатиме 200 екземплярів.

У рамках соціального проекту «Доторкнутися до слова» книги вже надіслані безкоштовно у понад 80 закладів для сліпих дітей: школам, бібліотекам, інтернатам та навчально-виробничим об’єднанням.

— Сьогодні надрукувати книгу шрифтом Брайля в Україні досить складно, оскільки відсутні повноцінна поліграфічна база та спеціальний папір для друку шрифтом Брайля, — пояснює Людмила СТАРОДУБ, заступник директора видавництва «Грані-Т», координатор проекту «Доторкнутися до слова». — Такого паперу в Україні не виробляють і не завозять з інших країн, а єдине підприємство, яке ще має можливість друку шрифтом Брайля. Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС. Кожен примірник збирають вручну, зшиваючи великоформатні сторінки з рельєфно-крапковим текстом. Книга шрифтом Брайля відрізняється від «пласких» книг форматом та набагато більшою кількістю сторінок. Якщо говорити про період часу, необхідний для перекладу тексту у шрифт Брайля, коректуру, друк, переплетіння і виготовлення палітурки, — це близько місяця».

Так само як забезпечення елементарних зручностей та умов для неповносправних людей, видання літератури шрифтом Брайля є ознакою цивілізованої країни, де словосполучення «права людини» — не пустий звук. На жаль, в Україні незрячим школярам досі доводиться навчатися за радянськими підручниками.

До речі, першу книгу для незрячих в Україні видав секретар Одеського відділення піклування сліпих, лікар-офтальмолог Г. Міткевич. Це були вірші російського поета ХІХ століття Олексія Кольцова, що, погодьтеся, симптоматично.

— Держава не лише не фінансує видання дитячих художніх книг шрифтом Брайля, вона не забезпечує дітей навіть підручниками, — констатує Людмила Стародуб. — Тимчасом, незрячі діти, так само як і всі інші, ходять до школи, отримують атестат. І сьогодні вони змушені навчатися за підручниками, які друкувалися ще за часів Радянського Союзу. Підручники не перевидаються, а інформація, яку отримують ці діти і яка їх формує, відповідно, не оновлюється. Що вже казати про художню літературу? Інша проблема полягає в тому, що книги шрифтом Брайля швидше зношуються, оскільки «літери» — випуклі крапочки — після нетривалого користування цими книгами стають значно менше відчутними.

Надалі «Грані-Т» планує продовжити видання книг для незрячих. Зокрема, протягом поточного року буде видано ще близько десятка книг. Наступні на черзі — «Таємниці старої обсерваторії» Олеся Ільченка.