Найстрашніші в житті ті люди, які прочитали одну книжку. З людиною ж, яка багато читає, завжди матимеш про що поговорити, і тобі поруч з нею нічого не загрожуватиме.
Іван Малкович, український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Два центри в морі дезінформації

Хто і як збирається рятувати нас від російських фейків та пропаганди
9 квітня, 2021 - 12:57

В Україні починають свою роботу відразу два державних Центри, спрямовані на протидію дезінформації та розбудову сектору інформаційної безпеки держави. Хотілось би сказати, що «краще пізно», ніж ніколи, але поки що ефективність, як і взагалі доцільність створення нових структур в їх нинішньому форматі із означеними цілями діяльності оцінювати рано.

Звісно, без налагодження системної роботи для захисту від атак на український інформпростір говорити про перемогу у гібридній війні в принципі неможливо. Але з іншого боку, неефективна та непрофесійна діяльність в цієї сфері може ніяк не допомогти, і навіть нашкодити...

ЦЕНТР РНБО

В середині березня рішенням Ради національної безпеки і оборони України та указом президента в Україні було створено Центр протидії дезінформації. На початку квітня глава держави призначив керівником органу Поліну Лисенко. Невдовзі після цього керівник Офісу президента України Андрій Єрмак на зустрічі з іноземними дипломатами презентував нову структуру та повідомив, що «Центр протидії дезінформації уже розпочав свою роботу». Основні напрями роботи озвучила очільниця структури Поліна Лисенко.

Цілями Центру протидії дезінформації було проголошено

•  формування цілісної політики держави з протидії інформаційним загрозам,

•  боротьба з деструктивною пропагандою та дезінформацією,

•  побудова системи стратегічних комунікацій,

•  протидія спеціальним інформаційним операціям держави-агресора та контрольованих нею структур,

•  розвиток взаємодії держави та інституцій громадянського суспільства щодо протидії інформаційним загрозам національної безпеки,

•  створення інтегрованої системи оцінки інформаційних загроз та оперативного реагування на них,

•  формування позитивного іміджу України,

•  підвищення медіаграмотності суспільства.

Нова структура є не самостійною установою, фактично є частиною апарату РНБО. Відповідно, буде отримувати фінансування в межах бюджетних коштів, спрямованих на Раду національної безпеки та оборони. Поки розмір цієї суми не визначено. «Наразі ми працюємо над цим питанням, щоб не образити нікого в цьому процесі, бо в РНБО є свої потреби. Сподіваюся, що коштів, які ми отримаємо, буде достатньо для нашої діяльності», — зазначила керівниця Центру. Відповідно, ще не розпочалося формування штату. Як зауважує в своєму матеріалі Deutsche Welle, «Центр при РНБО — поки без грошей і людей».

ЦЕНТР МКІП

Тим часом інша, близька по сфері діяльності структура — створений практично в той саме період Міністерством культури та інформаційної політики Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки — вже знає своє місце в системі державних установ, свій бюджет (близько 10 мільйонів гривень на рік) і вже взяв на роботу кілька перших співробітників.

Як розповіла в інтерв’ю журналістам очільниця цього Центру Любов Цибульська, нова структура увійшла до складу державного інформаційного агентства «Укрінформ».

Незважаючи на те, що обидві Центри сприймаються як конкуруючи інституції, куратори та керівники обох установ демонструють впевненість в майбутньої співпраці.

На однієї з презентацій Центру при РНБО Єрмак дав зрозуміти, що Центр буде свого роду «верховним» організатором та координатором: за його словами, він об’єднуватиме «всі державні установи, дотичні до процесу боротьби з дезінформацією». Лисенко підкреслила, що планує співпрацювати з очільницею Центру стратегічних комунікацій та інформбезпеки Любов’ю Цибульською, з якою вже мала коротку зустріч напередодні.

Цибульська, в свою чергу, зазначила: «У нас із РНБО різні експертизи. До Ради нацбезпеки стікається інформація з усіх розвідувальних органів, вони мають право приймати серйозні рішення — наприклад, накладати санкції. Наш центр більше про комунікаційну діяльність».

Дійсно — хоча Лисенко і повідомила, що очолюваний нею Центр протидії дезінформації не буде накладати санкції на порушників, проте вона розповіла про можливість звернення до Ради національної безпеки та оборони із проханням запровадження санаційних обмежень щодо певних осіб чи компаній.

Натомість колеги з Центру стратегічних комунікацій та інформбезпеки збираються займатися в основному комунікаційними кампаніями та навчальними проектами.

Ось як розповідає про свої плани керівниця центру, створеного Мінкультом, відповідаючи на питання журналіста видання «Бабель»:

«— Що конкретно ви хотіли б зробити найближчим часом?

— Почати створювати контент. Важливо робити постійні брифінги для міжнародних представництв. Є дуже багато речей, про які треба повідомити: про діяльність Росії в Криму, про мілітаризацію Криму, про те, як Росія легітимізує Крим, заводячи туди різні європейські бізнеси, про активність у східних регіонах і спроби виправдати ескалацію через фейки. Останній приклад — про «вбитого дроном хлопчика». Це типова російська тактика.

— Хочеться трохи деталізувати. Наприклад: Росія каже, що в нас громадянська війна. Що робитиме центр?

— Буде роз’яснювати. Будемо створювати різні види контенту про те, що це російський наратив і чому він неправдивий».

Наразі обидва Центра анонсували зосередження на моніторингу інформаційного простору та аналітиці. Структура при РНБО зазначила, що буде спиратися не тільки на відкрити джерела, але і інформацію «для службового користування».

ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ПЕРЕМОГИ

Наскільки діяльність обох структур буде успішною, не можна, та і не треба говорити на старті їхньої роботи. Дочекаємося перших дій, рішень та результатів.

Варто лише зазначити, що успіху — перемоги України в інформаційній, і загалом в гібридній війні — буде досягнуто лише за кількох умов.

Це

•  готовність працювати виключно на Українську державу і діяти виключно в її інтересах,

•  спрямованість «антидезінформаційних» структур на результат, а не на «заробитчанство» або «показуху»,

•  відсутність впливу на роботу Центрів з боку політиків та політичних структур,

•  залучення професійних спеціалістів світового рівня із досвідом ведення інформаційних війн та реалізації проектів антикризових комунікацій на рівні держав та міжнародних інституцій,

•  ефективна взаємодія з організаціями громадянського суспільства та окремими активістами,

•  розуміння, що гібридна війна — це в першу чергу секретні операції (навіть якщо йдеться суто про комунікації), про які не розповідають на презентаціях та в інтерв’ю.

Наталя ІЩЕНКО
Газета: 
Рубрика: