Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Фейки за партами

або Чому вчителів лякає телебачення
27 березня, 2021 - 19:51

«Почитав аргументи противників вакцинації від Covid-19 і виявив шокуючу правду, яку приховує від нас влада — в Україні тупо не працює шкільна освіта». Про це написав на днях в своєму Фейсбуку пан Володимир Гевко з Тернополя.

З точки зору формування громадської думки, умовні «шкільні знання» створюють фундамент, на якому потім будуються уявлення про світ, який люди черпають з медіа — і традиційних, і нових. І якщо в голові у людини ще зі школи замість об’єктивної картини сучасного світу суміш «білих плям» та застарілих відомостей, то і новини вона буде сприймати через цю призму своїх неповних та несучасних уявлень. Наслідком стає довіра до ненаукових тверджень, фейкових повідомлень, популістських гасел...

Недостатній рівень середньої освіти дійсно можна вважати ключовою причиною сповзання країни в провалля невігластва — в тому числі, і питаннях медицини. Але посилює ефект некісної освіти друга по значущості причина — те, що в Україні «тупо не працює» освітня функція засобів масової інформації. І навіть гірше — ЗМІ нерідко самі або займаються пропагандою банального глупства, або ж просувають відверто деструктивні меседжі — і з приводу вакцин та вакцинації також.

Ця складна та застаріла проблема яскраво проявилася в наш пандемічний час.

З одного боку, українці роками дуже недовірливо ставилися до будь-яких вакцин. З іншого, в нас неодноразово владу «ловили» на махінаціях із медичними препаратами. Відповідно, нинішня кампанія з вакцинації, яка апріорі мала бути проблемною через її масштаб та задекларовану швидкість, була приречена на несприйняття значною частиною українського суспільства. В умовах політичного протистояння всередині країни, пропагандистських атак з боку проросійських медіа та не належного рівня урядових комунікацій ці об’єктивні причини посилилися.

В результаті, окрім проблем із закупкою та поставкою вакцин, маємо одночасно проблему і з довірою до наявного в Україні препарату для щеплень (хоча, очевидно, в наших умовах будь-яка інша вакцина теж не отримала б 100% схвалення суспільства). Тобто навіть якщо влада раптом доставить в країну 40 млн доз, навіть якщо вона організує ефективну кампанію із вакцинації, далеко не всі українці зголосяться прийти і зробити щеплення.

Лише третина — 33,4% населення України готові зробити щеплення проти коронавірусу у найближчі місяці, 60,7% — не готові, 5,9% — коливаються («важко сказати»). Про це свідчать результати соціологічного дослідження «Ставлення українців до вакцинації та можливого карантину, березень 2021 року» Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). 54% з тих, хто неготовий вакцинуватися, мають сумніви у вакцині

(Опитування проводили 10-12 березня методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів серед 2 014 респондентів старше 18 років з усіх регіонів України, крім тимчасово непідконтрольних. Статистична похибка не перевищує 2,4% для показників, близьких до 50% та 1,1% — для показників, близьких до 5%).

Можна подивитися не тільки на кількісні показники, а й на змістовні маркери.

Буквально днями «Нова українська школа» зібрала думки шкільних педагогів про вакцинацію — 1 165 освітян заповнили спеціальну анкету. Вибірка не може вважатися репрезентативною, а результати не є дослідженням. Проте, на думку авторів дослідження, їм вдалося «вловити» загальне ставлення до щеплень від коронавірусу.

Отже — 57,3% опитаних не хочуть вакцинуватись. На питання «Чому?» освітяни відповідали по-різному, але були серед них і такі відповіді:

«Вакцина виготовлена з використанням абортивного матеріалу. А це — гріх», вчитель з Івано-Франківська.

«Вважаю дурістю вакцинуватися проти респіраторної інфекції, ще би від нежиті щеплення вигадали», вчитель із Києва.

Директорка одного з ліцеїв Житомирської області, коментуючи відмову більшості освітян від щеплень, пояснювала: «Вчителі розгублені, бо потік фейкової інформації з телеекрану про погану вакцину їх лякає».

Тобто, коло замкнулося: спочатку в школі людей не вчать критичному мисленню, потім цією особливістю аудиторії активно користуються медіа для створення «хайпу» та підвищення рейтингу або для ведення гібридної війни чи з’ясування політичних стосунків, на цьому тлі навіть вчителі «лякаються фейків», після цього ані самі не здатні критично мислити, ані виховувати критичне мислення в дітей...

Звісно, можна і треба більш активно боротися із «антивакцинатрською», як і з усією іншою дезінформацією в ЗМІ та в соціальних мережах. Але базовим захистом від неправдивих новин і — як результат — фейкових уявлень про світ, в якому ми живемо, є все ж таки освіта та культура. Бо якщо людину зі шкільною парти привчали до середньовічного чи конспірологічного погляду на світ, ніякі курси із медіаграмотності не переконають її в тому, що Земля не є пласкою, світом не правлять рептилоїди, а вакцини не є засобом чіпування людства.

Наталя ІЩЕНКО
Газета: 
Рубрика: