Хто сьогодні керує Україною

Своя своїх не познаша... Цей старослов’янський вираз означає ситуацію, коли сутичка сталася не між противниками, а серед своїх, так би мовити, скандал у благородному сімействі. Якщо я скажу, що телеканал «Прямий» тісно пов’язаний з партією «Європейська солідарність», то я розкрию секрет Полішинеля. І ось на цьому каналі сталася вкрай неприємна сварка, ініціатором якої став ведучий Микола Вересень. Причому сталася на рівному місці, ніякої необхідності в ній не було й ніщо її не віщувало.

Закінчивши обговорення чергової теми в програмі, Вересень дав слово народній депутатці Софії Федині, яка почала наводити факти про результати діяльності нинішньої влади. І тут ведучий раптом вибухнув, його охопила істерика й він почав кричати на народну депутатку, звинувачуючи її у брехні. Софія, природно, образилася й почала вимагати, щоб Вересень перед нею вибачився. Той чомусь з упертістю гідною кращого застосування вибачатися відмовився. Обурена депутатка на знак протесту покинула студію «Прямого». Дивно, чому саме представниця «Європейської солідарності» викликала у Вересня такий спалах неартикульованої злості? У нього в студії деякі запрошені говорять речі, що межують з антидержавними, і Вересень їх лише тактовно поправляє, а тут таке...

Зрештою, щоб публічно звинуватити людину у брехні, треба мати дуже серйозні підстави й представити їх суспільству... Ведучий цього не зробив. Ми всі живі люди й у нас може бути поганий настрій, але публічні особи мають тримати себе в руках і не виходити за рамки пристойної поведінки. Останнім часом Вересень поводиться в студії, як дресирувальник диких тварин. Була така знаменита радянська дресирувальниця Ірина Бугримова, яка змушувала тигрів стрибати, бігати й лежати після звуку від удару її бича. Але у Вересня в програмі не тигри, пантери або антилопи, а пристойні люди — депутати, політологи, експерти... Ведучий постійно підкреслює, що у нього в студії — він господар. Чи означає це, що йому все дозволено, зокрема й хамські реакції на своїх гостей? Щоправда, й самі гості не повинні дозволяти себе принижувати. Софія Федина не дозволила, й за це їй респект. Треба було б і пану Миколі не забувати, що він виступає не у себе на кухні, а у всеукраїнському ефірі...

На мій суб’єктивний погляд пан Вересень не найвдаліше придбання для «Прямого», куди він прийшов з каналу «NEWS ONE». Судячи з усього, робота на цьому специфічному телеканалі ніякого морального дискомфорту у нього не викликала. А потім сталася прикра випадковість (чи закономірність?). Вересень спробував закликати до порядку в ефірі особливо дрімучого українофоба. І його вигнали. Не українофоба, а Вересня. Мені цікаво, пішов би Микола Вересень з «NEWS ONE» сам, якби його не вигнали? А ось з каналу «ZIK» багато журналістів пішли після того, як він став близьким до одного одіозного великого юриста всіх часів і народів. До речі на одному з телеефірів «Прямого» Вересень фактично солідаризувався із звинуваченнями проти Антоненка, Кузьменко й Дугарова у справі про вбивство Павла Шеремета. Йому, як сказав ведучий, дали почитати документи слідства та захисту. І, за словами Вересня, аргументи слідства були для нього переконливішими, ніж аргументи захисту. А чому мені, вам не дали це все прочитати, а тільки Вересню? Він що, особливо заслужена особа? Перед ким заслужена? Ну, та Бог з ним, з Вереснем...

Набагато важливіше те, що прозвучало в програмі Наталії Фіцич на цьому ж каналі. У нас прогриміла справа про провал операції українських спецслужб щодо арешту так званих вагнерівців через витік інформації з Банкової. Сама Банкова щодо цього мовчить, хоча є підозра, що йдеться про масштабну державну зраду. Хто такі «вагнерівці»? Це підлеглі офіцера ГРУ (Головного розвідувального управління) Генерального штабу російської армії Володимира Уткіна. Хоча Кремль від них відхрещується, але ніяких ПВК (приватна військова компанія) в Росії у принципі бути не може. За словами генерал-майора СБУ Ігоря Гуськова, «вагнерівці» повністю контролюються ГРУ, а група Стрєлкова—Гіркіна — сфера контролю ФСБ РФ. «Вагнерівці» засвітилися у багатьох країнах світу, але Путін щоразу заявляв, що «їх там немає». Незважаючи на всі заперечення Кремля, «вагнерівці» реально діяли проти України в Криму й на Донбасі, де брали участь у добиванні поранених українських бійців. Між іншим, коли російські журналісти вирушили до ЦАР (Центрально-Африканської республіки), щоб вивчити діяльність там збройних російських груп, то журналістів Расторгуєва та Орхана Джемаля (сина відомого ісламського діяча в РФ) там убили. У деяких експертів є підстави вважати, що це зробили «вагнерівці». Вони — це таємна терористична організація Кремля.

Ось кого врятували від відповідальності за вбивства в Україні «миротворці» з вулиці Банкової в Києві...

І тут нещодавно виявилося, що за найактивнішої участі Банкової провалена й операція українських військових розвідників, які готувалися до звільнення наших полонених і заручників у Донецьку. Зрозуміло, адже Банкова пояснює свою капітуляцію необхідністю обміну в’язнями. А якщо вони будуть звільнені, то й виправдовувати здачу інтересів України буде нічим. Одна спецоперація провалена, друга провалена... То хто ж сьогодні керує Україною? І що вони збираються зробити і вже роблять з нашою країною?

Про це говорили на каналі «Еспресо» екснардеп Сергій Висоцький і Віктор Уколов, говорили про велику брехню про нібито розведення військ на Донбасі. Насправді там відбувається відведення (одностороннє) українських військ, а на їхнє місце заходять російські війська (регулярні й колоніальні). Ворог повільно, але неухильно, крок за кроком просувається вглиб української території... А військовий експерт Олександр Мусієнко сказав на «Прямому», що з російської сторони лінії розмежування постійно чути пересування військових колон, постійно завозяться боєприпаси. Це робиться просто так, без будь-якої мети? Ні, тут явно йде підготовка. До чого? До того, для чого потрібні боєприпаси і бойова техніка... А коли станеться, нам знову скажуть безвідповідальні «відповідальні» особи: «Ну, хто ж міг подумати?» Так нам уже казали 2014 року... Не думати — це особливість нинішньої влади й, на жаль, значної частини суспільства. На місцевих виборах активізувалася велика кількість регіональних і етнічних партій. Це потужна основа для розквіту сепаратизму, який, звичайно, буде підтриманий країною-агресором. Здається, уроки з війни, з виникнення усіляких «народних республік» знову не винесено. Найсумніше, що про це мовчать наші патріотичні й демократичні сили. Не розуміють чи переслідують вузько партійні інтереси?