Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

«Iмператорські» потім...

Перемагають рефлекси, або Ще раз про «президентський» університет
11 червня, 2021 - 13:02

«Зелені» при владі продовжують дивувати діями, що не завжди піддаються оцінці на підставі здорового глузду.

Ось і тепер наш Президент з властивою йому схильністю до помпезності урочисто оголосив, що збирається заснувати в Києві «президентський» університет. І навіть назвав територію майбутнього будівництва: «Експо-центр України», колишня «Виставка досягнень народного господарства» у Голосіївському районі столиці. Екологам тут саме час зіграти похоронний марш: Київ втратить одну з небагатьох зелених зон, які у нього ще залишаються. Зрозуміло, що цей антиекологічний проєкт осідлають безліч осіб, які давно й ефективно навчилися «освоювати бюджет». На це епохальна будівництво збираються викинути більш ніж 7 (сім) мільярдів гривень. До речі, з приводу назви «президентський». У цивілізованій демократичній країні університет не може бути «президентським». Він може бути лише незалежним, автономним.

«Президентські» університети є в таких країнах, як Казахстан, Узбекистан і Росія. Пан Зеленський хоче приєднатися до цього списку? Так, і на Заході є традиція у глав держав, які вийшли у відставку, власним коштом (!!!) засновувати навчальні заклади або бібліотеки свого імені. Якщо пан Зеленський за результатами президентської діяльності хоч трохи наблизиться до панів Рейгана й Клінтона, то чому б і ні? У новому університеті планують готувати фахівців з кібербезпеки. Навіщо ж витрачати величезні кошти і створювати щось у чистому полі з нульового циклу, коли це з успіхом можна робити на вже наявній і добре розробленій базі в Київському технічному університеті (КПІ), у Київському університеті ім. Т.Шевченка, у Києво-Могилянській академії, у Львівській політехніці? Навіщо ще один університет, коли їх в Україні й так величезна кількість при досить скромній якості більшості?

Жоден наш виш не потрапив до списків найкращих світових...

Система вищої освіти у нас перебуває в глибокій кризі, не менш глибокій, ніж судова система. І замість того, щоб навести в цій сфері лад, хапаються за нову яскраву «іграшку», яка може швидко набриднути, але колосальних витрат вимагає вже зараз. Здається, глава нашої держави та верховний головнокомандувач усіма збройними силами забув, що в Україні війна. На фронті не вистачає набоїв і снарядів (досі не побудували патронний завод після захоплення Росією такого в Луганську), величезним є дефіцит бойових літаків і бойових кораблів, ракетних комплексів, а мільярди викидаються на сумнівну затію, яка цілком може почекати до кращих часів. До речі, сам пан Зеленський нещодавно в  інтерв’ю німецькій газеті заявив, що, за його даними, широкомасштабне вторгнення російських військ в Україну може відбутися не пізніше вересня поточного року. Але якщо це так, то всі сили й кошти треба використати на зміцнення нашої оборони. Залишається 3—4 місяці! А натомість — чергова гуморина... Перемагають рефлекси, вироблені протягом творчого життя -покрасуватися перед публікою, заслужити бурхливі оплески, що переходять в овацію, викликати інтерес до власної персони.

Але ж вирішується питання — бути чи не бути державі, нації, країні... На каналі «Прямий» блогер і громадський діяч Карл Волох проливав світло на дивну ситуацію у вітчизняній енергетиці. В Україні багато років був надлишок електроенергії, яку країна експортувала й нині здатна експортувати. А закуповували її в Білорусі та Росії в інтересах українських олігархів.

Карл Волох брав участь у багатьох переговорах з ізраїльськими керівниками про військово-технічну допомогу Україні.

На переговорах ізраїльтяни завжди порушували питання про складнощі, які виникають (і не лише у ізраїльтян!), коли мова заходить про постачання зброї в Україну. Ізраїльська сторона, за словами Карла Волоха, прямо говорить українським представникам: як ми можемо вам продавати зброю, якщо у вас повно російських шпигунів і те, що ми вам сьогодні дамо, завтра буде у Росії. Так, сумно, але факт. Якщо у нас досі не хочуть чесно розібратися з провалом операції щодо «вагнерівців» і визнати, що ворожа агентура окопалася у найвищих ешелонах української влади... А на «1 + 1» у програмі «Право на владу» нардеп, нині виключений з фракції «Слуга народу», Євген Шевченко захищав «чесне ім’я» Олександра Лукашенка, виступаючи проти санкцій, накладених на Білорусь після акту повітряного піратства з боку офіційного Мінська. Ці санкції, на думку нардепа, штовхають Лукашенка до Росії. Але Лукашенко вже повністю здався Путіну. У Білорусі вже є російські війська. Самопроголошений президент РБ уже не має свободи вибору. Він не є суверенним лідером суверенної держави. Ми не могли й не можемо, всупереч закликам Євгена Шевченка, за вуха відтягнути Лукашенка від Москви, куди він усі ці роки прагнув, влізаючи в російську державу дедалі глибше.

Наш кордон з Білоруссю вже сьогодні є кордоном з Росією. І ми повинні думати про оборону цієї частини своєї території. Представниця білоруської опозиції, яка перебувала у студії «1 + 1», запропонувала нардепу Шевченку обзавестися білоруським паспортом і переїхати до Білорусі на постійне проживання.

Шевченко люто ненавидить західні впливи, кричить про український суверенітет, але при цьому сприймає його як абсолютну відкритість зовнішньому управлінню Україною з боку Москви.

А «Інтер» показав просвітницький фільм «Булгаков. Великий киянин». У фільмі було чимало цікавих і не дуже відомих навіть любителям творчості письменника фактів.

Зокрема, класик був учасником Білого руху, служив військовим лікарем у Добровольчій армії Денікіна, з якої він не тікав, як з армії УНР у Києві, а покинув білогвардійців з поважної причини: захворів на тиф. Ведучий «Інтера» з величезним пієтетом і шанобливими інтонаціями повідав, що булгаковські «Дні Турбіних» сам Сталін дивився чи то 14, чи то 15 разів. Це природно, СРСР був Російською імперією під іншою назвою. Як сказав Путін: «А що таке СРСР? Та ж Росія, тільки назва інша». Ті українські діячі, які повірили, що Україна як Україна зможе існувати і розвиватися у складі Союзу, виявилися жорстоко обманутими. Імперія просто скинула одну шкуру, одягла іншу, але так і залишилася імперією. «Інтер» повідомив, що партійно-політичні підлабузники постійно вимагали від Булгакова написати що-небудь про Сталіна. І Булгаков разом з дружиною поїхав на південь, в Батумі, де починалася революційна діяльність товариша Джугашвілі, щоб зібрати матеріал для п’єси. Але на півдорозі їх зупинили. Сталін дуже не хотів, щоб хтось копався в його минулому... Сюжет у цілому був цікавим. Але примітно, що тема України не прозвучала в ньому зовсім. Можна, виявляється, говорити про Київ, не згадавши про Україну. Це «Інтер»...

Iгор ЛОСЄВ
Газета: 
Рубрика: