«Iмпульс неймовірної сили»

Уже за місяць «День» запросить на «інтелектуальний липень» найкращих студентів із вишів різних регіонів країни, котрі вважають, що літо — не час «нічого не робити», а нагода для якісного зростання. Саме для такої мислячої молоді ми і організовуємо вже вп’ятнадцяте (!) Літню школу журналістики «Дня» — місяць інтенсивного навчання і практичної журналістики в редакції щоденного конвергентного видання з понад 20-річною історією. Нагадаємо, заповнити анкету для участі у відборі слухачів можна тут.

Для тих, хто ще не визначився, чи варто подаватися на участь у нашій Літній школі, — відгуки її учасників у попередні роки.

«ПРЕКРАСНА МОЖЛИВІСТЬ ПОВНОЦІННО ПОРИНУТИ У ПРОЦЕС»

Олена КУРЕНКОВА, студентка Київського національного університету ім. Т. Шевченка:

— На моє переконання, «День» — найбільш вдалий приклад журналістики нової формації — рішучої, безкомпромісної, інтелектуальної, креативної, мислетворчої. Літня школа «Дня» — це, насправді, не шанс підглянути крізь замкову шпарину, як твориться якісна галузь, а чудова нагода повноцінно поринути у процес. Для когось цей досвід буде корисним, адже допоможе врешті віднайти свою «нішу» в професії, а для когось стане вектором подальшого кар’єрного розвитку. У будь-якому разі, цей місяць неодмінно залишає помітний відбиток на особистості того, хто приходить у редакцію, хай навіть без попереднього журналістського досвіду, однак із шаленим бажанням працювати, відкритою до спілкування та сприйнятливою до всього нового душею. Це неповторна перспектива створення довкола себе особливо інтелектуального інформаційного поля, яке ще довго по завершенні Літньої школи супроводжуватиме по життю, мотивуватиме писати якісні тексти, співпрацювати з газетою і надалі. Якщо ви цього захочете, звісно.

Брак досвіду аж ніяк не стане на заваді мрії — це я можу стверджувати однозначно, адже мені випала можливість стати частиною історії ЛШЖ-2016 ще до вступу у виш (іноді, зізнаюся, цікаво перебувати у статусі «прецеденту»). Тоді для мене все було новим: імена, завдання; в багатьох питаннях мені відверто бракувало знань, і тоді я керувалася виключно інтуїтивними поняттями — про написання матеріалів чи різні суспільно-політичні моменти. Але впевнено можу сказати, що не скористалася всіма можливостями журналістського місяця: тепер думаю, що, певна річ, могла б більше написати, більше розпитати. Але я здобула — без перебільшень — головне: орієнтири для свого журналістського фаху, базові практичні навички редакційної роботи, трохи зорієнтувалася в тематичному просторі і зрозуміла, які теми більшою чи меншою мірою «мої», а які ще доведеться опанувати.

Зараз добігає кінця мій перший рік навчання в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка (випускницею якого є, до речі, Лариса Олексіївна Івшина), і я постійно помічаю за собою, що повертаюся до тих знань, які одержала у своєму «першому університеті», як я тоді називала Літню школу. Все, що я чула від досвідчених лідерів думок — письменників, культурних діячів, політиків, журналістів — гостей «Дня», те, чого нас навчив редакційний колектив (а саме: працювати невпинно, пильнувати дедлайни і завжди бути вдячними за можливість бути саме тут і саме тепер), ба навіть молоді й амбітні колеги-»літньошколярі», сформувало мої журналістські й, ніде правди діти, певною мірою життєві орієнтири. І часом я думаю, наскільки іншим було б моє життя, якби тоді я не наважилася і не надіслала анкету з, будьмо відвертими, дуже непростими запитаннями? Зовсім іншим.

Кожна спроба — незалежно від того, була вона вдалою чи ні — спонукає нас зростати у власних очах. І коли ще у вас виникне потреба поміркувати добряче над тим, які десять книжок ви порадили б прочитати кожному українцеві, або з ким із відомих діячів вам було б найцікавіше поспілкуватися, і про що, як не під час заповнення анкети? Пригадуючи свої минулорічні відповіді, я певна, що на більшість запитань я відповіла б інакше: доцільніше, грамотніше, логічніше; я назвала б інші імена, додала б деякі інші книжки, повніше розповіла би про проекти «Дня», зафільмувала б нормальне резюме. Чи це не свідчення того, що після Літньої школи люди змінюються, зростають? Адже «День» — це газета на виріст. Скористайтеся можливістю рости з нею!

«ШАНС ДІЗНАТИСЬ, ЧОГО ВИ ВАРТІ»

Христина ПЕТРЕНКО, студентка Одеського національного університету ім. I. Мечникова, зараз навчається за обміном в Університеті Турку (Фінляндія):

— Для мене Літня школа журналістики «Дня» стала поштовхом до ретельної роботи над собою. Після місяця щоденної роботи в редакції можу сказати, що це неймовірний шанс дізнатись, чого ви варті, що вмієте і взагалі на що здатні. А найголовніше — якщо ви чогось не знаєте, вас навчать або запропонують можливість навчитись самим! Не дозволяйте сумнівам залишити вас без найкращого літа. Заповнюйте анкету! Ловіть момент!

«ВІДЧУТТЯ СПІЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ»

Марія ЧАДЮК, студентка Національного університету «Києво-Могилянська академія»:

— Літня школа журналістики «Дня» була для мене Одіссеєю — поверненням до тої України, яку я завжди хотіла бачити. Інтелектуальної, модерної, яка ставить глобальні цілі й вірить, що досягне їх. ЛШЖ надає шанс побути в середовищі, коли не потрібно щодня пояснювати, чому важлива історія, культура, чому слід цінувати знання і постійно вдосконалюватися. Це очевидна річ у редакції.

І це відчуття спільних цінностей, які об’єднують (до речі, саме вони можуть стати підґрунтям для об’єднання усієї країни), відчуваєш кожного дня ЛШЖ. Редакція, гості хоча й фахівці у різних сферах, але надзвичайно подібні: відкриті, мудрі, з активною позицією і бажанням творити нову якість української держави. Саме тому в ЛШЖ мені було так спокійно і за українську журналістику, і за нашу країну в цілому.

А ще ЛШЖ — це імпульс неймовірної сили. Ще досі відчуваю на собі його вплив. Бо коли побачила альтернативу, що можна бути частиною іншого інформаційного простору, творити його (хоча б частково), то вже не хочеться повертатися до минулого. Прагнеш і далі тримати цю планку, задану газетою, хоч це часом і непросто.

Тож якщо ви шукаєте справжню Україну — європейську, сучасну, глибоку — вона у «Дні». А ЛШЖ — чудовий шанс долучитися до її творення!

Ще варто додати, випуск зі Школи — лише старт нової історії — індивідуальної співпраці з «Днем». Моя, наприклад, розпочалася з повідомлення Лариси Олексіївни: «Маріє, є ідея». Саме тоді мені запропонували написати матеріал для книги «Сестра моя, Софія...». Лариса Олексіївна та Ігор Радикович Сюндюков направили мене, порадили, на що варто зробити акцент, і тільки завдяки їм моє ім’я значиться серед співавторів книги. І досі самій складно в це повірити, бо це велика честь для мене і той момент, коли усвідомлюєш, що можеш своєю роботою долучитися до великого проекту.

Як виявилося далі, чарівна казка-реальність тільки починалася. Згодом настав Львівський форум видавців, на якому книгу було представлено, і мене теж запросили на неї. Це було незвичне почуття — бути серед журналістських «велетнів», знавців своєї справи. Неймовірний і захопливий досвід і, знову ж таки, велика честь. Спогади з цієї поїздки, зізнаюсь, заховані глибоко в моєму серці, як скарб, який витрачаєш тільки за крайньої потреби — наприклад, коли зовсім втрачаєш віру в себе — тоді можна звернутися до цих спогадів і відновити надію, що все вдасться. Тепло, яке мені пощастило відчути у Львові й загалом у «Дні», мабуть, ще довго буде зігрівати мене по життю.

Редакції та колегам-літньошколярикам я завдячую ще й поїздкою у Брюссель, яку спонсорував Центр інформації і документації НАТО (оце так перша поїздка в Європу в мене видалася!). Вражень було стільки, що ще місяців з три я, мабуть, не могла їх усіх осягнути: і від міста, і від штаб-квартири НАТО. Пригадую зараз, як ми говорили з представниками Німеччини, Америки, Литви — і аж мурахи по шкірі, що це було зі мною. Це той момент, коли свідомість виходить за межі України, починаєш усвідомлювати світовий контекст, дивитися на ситуацію ширше і відкриваєш нові можливості для рідної держави.

Це своєрідний майстер-клас з усвідомлення себе мешканцем світу, тільки не космополітом, а просто людиною, яка бачить усю «світову шахову дошку», а не обмежена клаптиком і тому тільки реагує на виклики, а не планує, не вибудовує свою стратегію. Але найбільше з поїздки пам’ятаю інше — у перший день ми потрапили на парад новорічних платформ, на якому була величезна кількість бельгійців. Тоді побачила стільки щасливих людей, що і досі не можу говорити про це без сліз. Хочеться, щоб у нашу державу повернулася така ж радість і мир.

І ця казка «День» і я» продовжується й далі — написання статей, підготовка інтерв’ю, збирання коментарів. А найголовніше — вона триває у спілкуванні — з редакцією, літньошколярами, знайомими з поїздки у Брюссель. І це, мабуть, найцінніше, бо знайти людей, які поділяють твої цінності й розуміють з півслова, — не так вже і легко.

Тому всім, хто ще вагається, чи варто йти у ЛШЖ, — відкиньте сумніви. Долучайтеся і станьте головним героєм власної казки.

«МІСЯЦЬ У ЛІТНІЙ ШКОЛІ ЖУРНАЛІСТИКИ «Дня» БУДЕ НАЙПРОДУКТИВНІШИМ У РОЦІ»

Дмитро ПЛАХТА, студент V курсу факультету журналістики ЛНУ ім. I. Франка, громадський активіст:

— Місяць у Літній школі журналістики «Дня» для студента чи то просто для молодого журналіста, без сумніву, буде найпродуктивнішим у році. Темп тут насправді шалений. Інтелектуальний інтенсив — красива метафора, яка повною мірою описує незабутній відрізок часу, який, якщо ви сильно постараєтеся, проведете в редакції газети «День».

Літня школа журналістики — це аванс, який надає молодим журналістам «День». Ним необхідно скористатися по максимуму, адже від цього виграєте саме ви. Прагнучи тут навчатися, слід відразу налаштовуватися на серйозну роботу. Не сумнівайтеся, ця праця відразу почне давати результат і забезпечить суттєвий прогрес у професійному (і не тільки, до речі) плані.

* * *

Такий зворотний зв’язок із випускниками Літньої школи журналістики «Дня» важливий і для редакції, і, гадаємо, для наших читачів та потенційних літньошколярів. Тож чекаємо вражень і від інших учасників «літнього інтенсиву» «Дня» різних років, а надто — року започаткування проекту, а це був 2002-й!

Нагадаємо, куратором Літньої школи журналістики «Дня»-2017 є редактор відділу кормережі «Дня» Ольга Харченко: [email protected] 097 76 49 221.