«Iнфокаліпсис» наших днів
— Хотілося б відзначити відразу — це була перша міжнародна конференція, присвячена виробництву російськомовних новин. 367 учасників і 187 телекомпаній — такий представницький форум, звичайно, говорить багато про що. І буквально з перших виступів (а відкривав конференцію президент російської Національної асоціації телемовників Едуард САГАЛАЄВ) якось саме по собі народилося гасло «Влада, телебачення, ХХI століття». І хоч у якій би послідовності промовлялися ці слова, саме вони багато в чому сьогодні є визначальними в роботі журналіста. Тут передусім необхідно говорити про професіоналізм і відповідальність людей, які роблять новини.
Всі учасники конференції і практично всі промовці, серед яких Генріх Юшкявічус — радник Генерального директора ЮНЕСКО, Манана Асламазян («Інтерньюз»), Леонід Парфьонов (НТВ), Роб Рейнолдс, (CNBC, США), говорили про те, що сьогодні новини — це суцільні катастрофи і жертви, причому це проблема не лише на пострадянському просторі, але й в усьому світі.
Було знайдено навіть визначення такому стану новинних програм — «інфотейнмент», або «інфокаліпсис» — суцільна біда, загибель цивілізації. І з тим, що такий стан справ необхідно змінювати, погодилися всі учасники дискусій. Новини не можуть складатися із суцільних катастроф і вбивств. Можливо тому люди, зайняті виробництвом новин, — особливо це було помітно при перегляді сюжетів російських, казахських, грузинських, українських компаній — намагаються подавати політичну, економічну проблеми через «людину», через емоції. Все рідше можна побачити так звані «паркетні» зйомки, «засідалівку». І це абсолютно закономірне явище в сучасному телебаченні. Адже те, що звичайна людина з її проблемами виходить в новинах на перший план, виглядає вже абсолютно природно. Людей перестала цікавити політика в її чистому вигляді.
Дуже важливу, на мій погляд, інформацію представив Шарль Бебер («КАНЕ», Франція). На замовлення провідних світових телекомпаній, таких як BBC, CNN, CDF було проведено спеціальне дослідження. З’ясувалося, що головний новинний глядач — 50—55% — людина віком 65 років і старша. А ось молодь віком від 15 до 24 років становить у середньому 5—9% аудиторії. Така тенденція спостерігається у всьому світі. Молодь новини не дивиться. Щоб залучити цю аудиторію, постачальники новинного телепродукту зайняті пошуком нових візуальних форм. Змінюється стилістика — неформальна подача новин, інтерактивні опитування, оперативність і швидкість. Так, на американському телебаченні монтаж новин швидше нагадує кліп, все частіше використовується графічний матеріал, імідж — що називається «дорослий ведучий» — все, що він говорить, апріорі викликає довіру. Або ведучих двоє — при цьому обов’язково присутній контраст: блондин — брюнетка, білий — темношкірий.
Та хоч які б нові технології використовувалися, головним залишається професіоналізм журналіста, його вміння відшукати і грамотно подати ту чи іншу інформацію. І головна вимога — говорити правду і тільки правду. Але тут, звичайно, будь- який телеглядач скаже, що принаймні на пострадянському просторі це неможливо. Особливо, якщо це — місцева телекомпанія, де тиск влади особливо відчутний. Та як показали дискусії і представлені на обговорення сюжети, насправді «не такий страшний чорт, як його малюють».
Хоч як би там було, саме телебачення є досить вагомою, якщо не головною, складовою у формуванні громадської думки, і влада це сьогодні добре розуміє, так що у свою чергу шукає шляхи взаєморозуміння та примирення.
