Кинути роботу для рідного краю і піти на роботу до його гнобителів… єсть справжньою цілковитою зрадою
Борис Грінченко - український лексикограф, письменник, педагог, громадсько-культурний діяч

«IНТЕР» національна еволюція

19 жовтня, 2001 - 00:00

20 жовтня виповнюється п’ять років з дня появи у нашому інформаційному просторі телеканалу «Інтер». За цей час телеканал, що спочатку сприймався тільки як ретранслятор ГРТ, став одним iз найбільших національних каналів. Напередодні його п’ятиріччя кореспондент «Дня» зустрівся з головою правління «Інтера» — Владом РЯШИНИМ.

— П’ять років — досить великий термін для досить непередбачуваного українського телевізійного ринку. Як би ви описали еволюцію каналу протягом цих років?

— Еволюція стрімка. За п’ять років компанія пройшла шлях від нетривалих включень на частоті каналу ГРТ до створення повноцінного загальнонаціонального каналу, який здатен виробляти конкурентноспроможний український продукт. І якщо, скажімо, п’ять років тому основним і єдиним нашим партнером був телеканал ГРТ, то зараз ми успішно працюємо і з іншими російськими каналами (зокрема, РТР, НТВ), з російськими продакшн-компаніями і т.д. Крім того, нас добре знають на російському ринку, ми успішно працюємо з закордонними компаніями. Цього року було укладено контракти з компаніями «Warner Brothers», «Paramount Pictures», на фінальній стадії знаходиться процес переговорів iз компанією «Walt Disney». У нас вдала праця з УЄФА. Плануємо наступного року вступити до Європейського мовного союзу.

Цього року ми уперше знімаємо три телесеріали. Один із них фінансуємо практично власними силами, а знімаємо спільно з українською студією «Байрак» (режисер — Оксана Байрак), продюсером двох інших є компанія «Іллюзіон» Романа Балаяна, фінансуються вони нами спільно з російськими структурами.

Крім того, еволюція — це й серйозне кадрове та технічне зростання. На сьогоднішній день ми володіємо принципово іншими — у порівнянні з первинними — технічними можливостями. Так, наприклад, у четвер, 18 жотня, ми «підняли» «Інтер» на супутник «Сіріус-2». І тепер паралельно з наземним поширенням сигналу (тобто від передавача до передавача по радіорелейній мережі) ми починаємо поширення сигналу iз супутника. Це дозволить приймати нас у посольствах і консульствах України в Європі. Це дозволить дивитися нас і у Росії — звичайно, не всій українській діаспорі (тому що, на жаль, Тюмень поки наш сигнал, який поширюється iз супутника, не охоплює), але, принаймні у Москві, скажімо, українське посольство, українська діаспора зможуть побачити наші програми. Зрозуміло, що у цьому випадку ми говоримо тільки про можливість безпосереднього прийому нашого каналу за кордоном. Тому що, якщо будемо говорити про повноцінне ефірне мовлення за кордоном, то це зовсім інша річ — зокрема, з погляду правового поля. Але такі плани є. Я не знаю, чи здійсниться це у 2002 році чи трохи пізніше (побачимо, якою буде ситуація), але сама ідея створення каналу «Інтер» з «очищеними» правами на територію всього світу (структура мовлення якого базувалася б не на показі фільмів, що купуються нами за кордоном, а саме на серіалах і програмах, зроблених тут) існує і, можливо, вона буде реалізована. Продовжуючи розмову про технічну еволюцію, варто відзначити, що на сьогоднішній день ми маємо можливість миттєво реагувати на будь- яку ситуацію в Україні (йдеться про прямі включення і т.п.). Ведеться будівництво апаратно-студійного комплексу площею близько 300 кв. метрів для створення проектів прямого ефіру. Активно співпрацюємо (і будемо продовжувати співпрацю) з компанією «Укртелефільм», на базі якої знімали святкові музичні проекти, а зараз — програми «Дев’ятий вал», «Кохання з першого погляду» та ін. Оскільки наступного року ми плануємо серйозно займатися виробництвом серіалів, то передбачаємо створення у себе власної бази кіновиробництва.

А щодо кадрової еволюції, то це еволюція від групи однодумців, що нараховує, можливо, декілька десятків чоловік, до півтори тисячі (з урахуванням дочірніх структур та регіональних представництв).

— На «Інтері» фактично було втілено концепцію його засновника — Олександра Зінченка. А чи можна зараз говорити про якісь уже сформовані традиції, команду, яка є носієм цих традицій?

— Звичайно. Готуючись до святкування п’ятиріччя всередині нашої «сім’ї», ми заради цікавості з’ясували, а скільки ж нас — тих, хто на «Інтері» від дня його створення. Таких виявилося 82 людини. Це кістяк команди. Тому, звичайно, є свої традиції, є дуже теплі стосунки між людьми, які пов’язані й успіхами, й невдачами, й роками спільної роботи. До п’ятиріччя «Інтера» ми їздили регіонами, зустрічалися з глядачами, студентами вузів, зокрема. І мені було приємно чути, коли на зустрічах зі студентами неодноразово звучала думка про те, що команда «Інтера» — «зоряна команда». Є команда «зірок», а є «зоряна». Тобто, якщо у команді, кажучи футбольною мовою, зібрати, наприклад, Пеле, Марадонну, Стрельцова, Яшина, Шевченка, то невідомо ще, «чи заграє» вона і чи виграє (хоч усі вони суперзірки). На «Інтері» саме у командному ограненні, як мені здається, кожен сяє сильніше.

— Ви згадали про зустрічі зі студентами... «Інтер» взагалі проводить досить могутню позаканальну PR- кампанію до свого п’ятиріччя (вивіски у метро, зустрічі зі студентами знову ж таки і т.д.). Чому так багато приділяється уваги саме цій складовій роботи каналу?

— З двох причин. Адже важливо, займаючись власним PR-ом, не тільки нести деяку інформацію в маси, але й отримувати зворотний зв’язок. І ось якраз зустрічі зі студентами — це і є спроба почути реальну думку конкретних людей про той чи інший продукт, дізнатися, чого їм не вистачає і чого вони хочуть. До речі, після того, як у нашому ефірі було припинено показ програми «Время», як показали зустрічі зі студентами, молоді люди були набагато менше стурбовані цим фактом. Чому? Студенти — жителі України, і вони себе так і позиціонують. Вони цілком інакше взагалі дивляться на все. Їх, наприклад, хвилювали проблеми такого роду: «А чи буде інформація в повному обсязі з Росії?», «Чи планує «Інтер» створення корпунктів?» І почувши, що ми плануємо широко розгорнути корпункти у Росії — в Москві, Мурманську (під час підняття «Курська» у нас були, наприклад, включення звідти); почувши, що ми підписали контракти з CNN, а зараз на стадії підписання знаходиться контракт з BBC — з використанням наймогутніших мереж цих компаній; почувши, що наші корпункти створено у США, Пакистані, Афганістані, Узбекистані, Грузії, Азербайджані, Абхазії, питання було знято. Тобто все зрозуміло — у нас є могутній національний канал, який здатний (у тому числі і за допомогою партнерів — і російських, і закордонних) донести об’єктивну інформацію з різних місць до глядача. То що ж є важливішим — отримати інформацію чи подивитися на вивіску програми і побачити те, до чого ти колись звик?

— До речі, мені іноді доводилося чути від ваших колег-телевізійників з інших каналів думку, що, мовляв, рейтинг «Інтера» багато у чому тримається саме за рахунок того, що він успадкував ту аудиторію, яка дивилася ГРТ (і ті, хто дивився програму «Время», стали глядачами «Подробиць»). Чи так це? А якщо ні, то яку саме аудиторію ви придбали?

— Якийсь час, дійсно, так і було (чого гріха таїти). Але зараз, як мені здається, глядач вже не ідентифікує «Інтер» виключно з ГРТ, а ідентифікує наш канал, я сподіваюся, просто з якісним продуктом. Так, програма «Городок» — російського виробництва, але вона не виробництва ГРТ. Безумовно, ГРТ — наш стратегічний партнер. І ми плануємо розвивати наші відносини, але не на рівні показу всього продукту виробництва ГРТ, а купуючи краще. Одночасно намагаємося зараз довести виробництво власної продукції до такого рівня, щоб, можливо, нарешті це стало цікаво показувати і ГРТ на своєму каналі, купуючи у нас.

Так, дійсно, у нас був момент, коли «Інтер» асоціювався в основному з дорослою аудиторією, яка звикла дивитися ГРТ, ЦТ-1. А сьогодні ми прагнемо збільшити відсоток аудиторії, яка дивиться «Інтер» як український національний канал. Нашою програмною політикою, яку проводимо останнім часом, намагаємося збільшити відсоток молодої, активної аудиторії, яка буде визначати власне «телебачення» і взагалі життя нашої країни в майбутньому.

— До речі, про програмну політику. Більшість каналів робить наголос тільки на новинних блоках. У вас також один iз найбільш могутніх новинних блоків, але все-таки, крім цього, ви робите безліч розважальних програм. Які основні принципи програмної політики каналу?

— Наприкінці весни, на початку літа цього року ми дійсно ухвалили рішення продовжувати посилення нашої інформаційної служби, але паралельно прийшли до думки, що нам не вистачає ігрових, розважальних програм — добротних, постановочних, які б виходили у прайм-тайм. Це недешеве задоволення. Однак зараз я можу сказати, що після виходу перших передач «Дев’ятий вал» та сьогоднішньої прем’єри «Шаленого світу» (19.00) ми це завдання, будемо вважати, вирішили. Усього ж за п’ять місяців ми спродюсували та випустили сім нових проектів: крім згаданих — «Кохання з першого погляду», «Камера сміху», програма Костянтина Стогнія «Кримінал», суперечлива та, безумовно, непроста програма Юрія Рогози «Колір ночі», інтелект-шоу «LG-Еврика» (тут, мабуть, треба додати — кадровий потенціал використовувався свій). Але цей тільки початок шляху.

Ще одним пріоритетом є кінопоказ. До речі, наступного тижня у нашому ефірі з’являться перші фільми компанії «Warner Brothers». Уже надійшли картини за контрактом iз «Paramount Pictures». Плюс виробництво серіалів, про що я вже говорив. І зараз, коли ми досить чітко зайняли свою нішу, створили «лінійку» розважальних проектів, посилили інформаційні блоки, розуміємо, що нам не вистачає аналітики, публіцистичних або соціальних проектів, можливо, аналітичного ток-шоу. Розраховуємо, що останнє — завдання таке вже поставлене — буде готове в листопаді-грудні. І саме під такі проекти ми, власне, будуємо наш новий апаратно- студійний комплекс — з можливістю прямого ефіру, інтерактивного спілкування, зйомок у принципово інших технологіях (там буде використовуватися технологія віртуальної студії). Якщо охарактеризувати зараз нашу програмну політику одним реченням, воно прозвучить приблизно так: телеканал «Інтер» як загальнонаціональний український канал працює на всю сім’ю, при цьому робить зусилля щодо додаткового залучення аудиторії від 15 до 40 років. Вона нам принципово цікава. З цією аудиторією нам жити у цій країні. Разом iз нею будувати нашу країну, наше суспільство.

— І останнє запитання: яким ви бачите майбутнє свого каналу, скажімо, до наступного ювілею, до десятиріччя?

— Я думаю, до того часу технології підуть настільки далеко вперед, що принципово іншими взагалі можуть бути навіть принципи телемовлення. Цілком зрозуміло, що у глядача через п’ять років буде величезний вибір і безліч можливих джерел інформації, і для того, щоб залишитися цікавим для телеаудиторії, доведеться витримати дуже колосальну конкуренцію, і з погляду розвитку технологій, і з погляду творчого потенціалу. Але, незважаючи на все це, розраховую, що і через п’ять років будуть цінитися ідея, творчість. Звичайно ж, розраховую на те, що через п’ять років «Інтер» буде не просто каналом, а наймогутнішою платформою з цілим рядом каналів. Уже сьогодні ми запустили два супутникові — Enter і Enter Film, — які зараз транслюються у кабельних мережах. Наступного року плануємо запуск ще двох — Enter Sport і Enter News. Цілком можливо, що це не межа, і кількість супутникових каналів буде зростати.

Розмовляв Михайло МАЗУРІН, «День»
Газета: 
Рубрика: