Права без обов’язків – то сваволя
Леся Українка, українська поетеса, письменниця, культурний діяч

Iнтернет-радіо: то хто ж кого завоював?

25 грудня, 2009 - 00:00
УКРАЇНСЬКА РЕДАКЦІЯ «DEUTSCHE WELLE» ЗІЗНАЄТЬСЯ, ЩО ПРАЦЮЄ БІЛЬШОЮ МІРОЮ НА ІНТЕРНЕТ, АНІЖ «У МІКРОФОН» / ФОТО НАДАНЕ АВТОРОМ

Журналістка Ганна Полуденко, якій протягом місяця довелося стажуватися в українській редакції «Радіо «Німецька хвиля» («Deutsche Welle») в Бонні, розповідає про українську альтернативу в німецькому радіопросторі та переконує, що майбутнє радіо — в мережі.

Читацькі, слухацькі та глядацькі втрати в зв’язку з поширенням інтернету відчули всі традиційні ЗМІ, і радіо — не виняток. Тому «Німецька хвиля», як і багато інших радіостанцій, вирішила йти в мережу — аби відвойовувати свою аудиторію вже «на чужій території». І хоча на «Німецькій хвилі» переконані, що смерть традиційних медіа — це міф (тут щиро вірять у незнищенність майже ритуальної ранкової газети, так само як і улюбленої радіостанції в умовах постійних дорожніх заторів), ігнорувати прогрес було б нерозумно. І його не ігнорували. Тепер же зізнання журналістів української редакції «Deutsche Welle» звучить дещо парадоксально: сьогодні, кажуть вони, більшою мірою радійники працюють саме на інтернет-версію, аніж на традиційну. Тож питання, хто кого завоював: радіо — інтернет чи інтернет — радіо, досить суперечливе.

«Ми вийшли в інтернет, аби продовжувати розвиватися, а не боротися за виживання», — пояснює головний редактор (між іншим, єдиний німець у колективі) української редакції «Німецької хвилі» в Бонні Бернд Йоханн. Українська редакція «Deutsche Welle» була заснована 2000 року. Майже одночасно почала функціонувати її електронна версія. «Головна складність була в наповненні сайту, адже йдеться не лише про те, аби викладати в мережу матеріали, що озвучуються в ефірі, а й про набір інших цікавих тем», — розповідає Йоханн. І якщо англійська та німецька редакції мали «пілотні» колективи, які працювали виключно на наповнення інтернет-сторінки, то українська редакція була змушена самотужки робити все й одразу. «Нам було складно миттєво налаштуватися на виробництво вдвічі більшого контенту, — розповідає журналіст «Німецької хвилі» Володимир Медяний. — Тому наш вихід у мережу був доволі повільним. Але сьогодні ми вже більшою мірою працюємо саме на інтернет, а не на радіо».

Робота на інтернет — це передусім робота на збільшення аудиторії, розповідає Медяний. Математика тут доволі проста. Чим більше матеріалів написано — тим більше людей їх прочитає. Натомість розширення тридцятихвилинної радіопрограми до годинної зовсім не означає зростання її аудиторії.

УКРАЇНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА НА НІМЕЦЬКІЙ ХВИЛІ

Один із найбільш принципових аргументів «за» вихід радіохвиль у інтернет — це гнучкість мережі, її готовність до експериментів, нових та неординарні проектів. Адже далеко не все цікаве можна вмістити в 15 хвилин ефіру. Оскільки від головної редакції вказівки щодо нових проектів надходять рідко, все залежить від особистої ініціативи працівників. Одна з останніх таких ініціатив — це інтернет-проект, присвячений українській альтернативній музиці: «Музика без меж». «Нещодавно, перебуваючи в Україні і слухаючи місцеве радіо, я чув переважно одноманітну попсу. Враження, відверто кажучи, не найкращі склалися не лише про наповнення українського радіоефіру, а й про музичний розвиток загалом. Але раптом мені до рук потрапив диск «Радіо Україна» (збірка української альтернативної музики, виконавчий продюсер — Сергій Литвинюк. — Прим. «Дня»). Завдяки йому мені відкривався справжній космос української музики. Виявляється, в Україні є гурти, які експериментують зі звучанням і які не набридає слухати. Ми відразу зв’язалися з керівником проекту і домовилися про співпрацю», — розповів Медяний.

Так уже майже півроку (з кінця травня) щотижня на сайті «Німецької хвилі» в рубриці «Музика без меж» звучать розмови з українськими музикантами, а також творіння українських гуртів, скажімо так, поза популярним жанром: «Мертвий Півень», «Фата Моргана», «Сестри Тельнюк». З останніх, що виходили в ефір на «Deutsche Welle»: «Рутенія», «Полинове поле», «Жаба в дирижаблі». Виходом в ефір української альтернативи на «Німецькій хвилі» цілком задоволені — і відвідуваність цієї рубрики в мережі доволі висока, і відгуки слухачів позитивні.

А от те, чому українські радіостанції гребують цією музикою, — тема окремої непростої розмови.

ДОВІДКА «Дня»

«Німецька хвиля» — громадський мовник, що фінансується за рахунок податків німецьких громадян. «Німецька хвиля» була заснована 1953 року. Сьогодні вона говорить тридцятьма мовами, має 210-мільйонну аудиторію та кореспондентів у шістдесяти країнах світу. Українська радіоредакція «Німецької хвилі» була заснована 27 березня 2000 року. В українському радіопросторі її програми можна почути на радіо «Промінь» та на інших радіостанціях-партнерах.

Ганна ПОЛУДЕНКО
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments