Останнім часом одним з основних предметів суспільної дискусії у США, як і в нас, став негативний вплив телебачення на дітей. Якщо в нас Нацрада з питань телебачення і радіомовлення тільки із грудня 2000 року запропонувала телеканалам демонструвати після 22.00 фільми зі сценами насильства та сексу і заявляти категорії фільмів у програмі, то у США іще 1996 року було ухвалено закон, який зобов’язував усі телепрограми, що виходять в ефір, забезпечувати оцінними характеристиками. При цьому було розроблено і запропоновано для використання спеціальний пристрій «V-chip», щоб батьки могли легко заблокувати програми не для дітей. Із грудня 1999 року всі телевізори в обов’язковому порядку укомплектовано таким пристосуванням. Разом із цим того ж 1996 року Федеральна комісія з комунікацій США зобов’язала всі телестанції Америки транслювати програми загальноосвітнього характеру, як мінімум, три години на тиждень. Проте соціологічні дослідження свідчать, що такі закони працюють не на повну потужність. Причина — в батьках. Однак 85% опитаних батьків заявили, що їх хвилює, що саме їхні діти дивляться по телевізору, не багато хто з них почав використовувати нові механізми контролю. Згідно з дослідженням Центру суспільної політики Анненберг при університеті в Пенсильванії, тільки 20% опитаних мають удома «V-chip» і тільки половина з них використовує ці пристрої. При цьому не багато які батьки змогли визначити за відомими характеристиками ті програми, які рекомендовані для дитячого перегляду.
Лише 10 вiдсоткiв американців використовує механізми контролю за тим, що дивляться їхні діти
26 січня, 2001 - 00:00
Газета:
Рубрика:







