Вже більше року минуло після початку Революції гідності, однак осмислювати ці події ми будемо ще дуже довго. На щастя, матеріалів, які допомагають процесові – аудіовізуальних і текстових, художніх і документальних, професійних і аматорських – збереглося більш ніж достатньо. Адже чи не кожен учасник Євромайдану намагався у доступній йому формі фіксувати все, що відбувається довкола. Сьогодні результати цієї роботи продовжують з’являтися у нових публікаціях та на екранах. Так, нещодавно у приміщенні Києво-Могилянської академії власний погляд на події минулого року представили творці фільму «Майже весна».
Над створенням стрічки працювало п’ятеро людей: Іван Підгірний (режисер і оператор), В’ячеслав Чорний (журналіст в кадрі), Володимир Овчаренко (оператор), Юлія Кропив’янська (журналіст в кадрі і консультант) та Дмитро Федорчук. Жоден з авторів не немає профільної освіти, але для них це вже не перша спільна робота – раніше з’явилися також дві ігрові короткометражки, одна з яких навіть брала участь у кінофестивалі «Молодість». Монтували відзнятий матеріал власними силами.
Ідея картини виникла у двох товаришів Івана Підгірного і В’ячеслава Чорного наприкінці 2013 року. Обоє – історики, випускники КНУ ім. Шевченка. «Передусім ми прагнули просто зафіксувати події, які відбувалися, оскільки вже у грудні-січні стало зрозуміло, що це доленосні моменти нашої історії, – розповідає В’ячеслав Чорний. – Чесно кажучи, спершу навіть не дуже уявляли, що з цього матеріалу вийде в результаті». За словам хлопців, фільм був для них також своєрідним способом зробити власний внесок до загальної справи. «Коли спостерігали за всім, задумались – що конкретно ми можемо зробити? – пригадує Іван Підгірний. – Як від бійців на барикадах від нас зі Славою користь мінімальна, хоча й там були. Як ще можемо допомогти, окрім як теплими речами? Оскільки вміємо знімати, вирішили спробувати – раптом щось вийде. Словом, не сиділось нам вдома – так і з’явився фільм».
Документальна стрічка охоплює період з 8 січня і до повалення режиму Януковича у лютому. Хронометраж – 45 хвилин. Звичайно вмістити у цей час всі ключові події було неможливо та й автори, здається, не ставили собі цього за мету, але декілька цікавих епізодів камера зафіксувала. Впродовж фільму журналісти ходять по революційних місцях, спілкуючись з протестувальниками. В кадр потрапляє протистояння поруч з Києво-Святошинським районним судом, під час якого «беркутівці» були змушені пройти через «коридор ганьби». Також до фільму увійшли сутички на вулиці Грушевського й сюжет про те, як активісти захищають від міліції поранених побратимів у лікарні. Картину супроводжують англомовні субтитри, що суттєво збільшує її потенційну аудиторію.
За словами авторів, учасники протестів до зйомки ставилися по-різному. «Деякі люди просили не знімати їх і це цілком зрозуміло, – розповідає Іван Підгірний. – Так, наприклад, в Українському домі дозволили зафільмувати лише Бібліотеку Майдану. Хоча якихось аж надто негативних реакцій на нашу камеру пригадати не можу. Пам’ятаю, коли знімали на вулиці Грушевського, один з активістів подумав, що ми просто прийшли сфотографуватись, і висловив своє обурення. Але жодного конфлікту не виникло. До слова, особисто в мене люди, які приходили зробити «селфі» на фоні спалених автобусів, коли все вже закінчилось, викликали ідентичні емоції. Здебільшого ж протестувальники зустрічали нас привітно».
Загалом представлена стрічка має дещо фрагментарний характер – це скоріше окремі замальовки, а не спроба відтворити всю історію Майдану. Немає тут й якогось аналізу чи висновків. За словами авторів, своєю роботою вони прагнули дати можливість учасникам подій пригадати, як все відбувалось. Й з цією місією вони безумовно впорались. Сьогодні, у 2015 році, січень-лютий 2014-го здаються нам водночас близькими й далекими. Як свідчить назва фільму, тоді, на Майдані, попри всі жахливі жертви, межа між миром та війною залишилася недоторканою. Зруйнували її згодом й у тому місці, де ніхто не чекав... З тих пір навіть слова змінили для нас своє значення – «бойові дії» і «перемир’я», про які говорить журналіст, стоячи на вулиці Грушевського, зараз викликають зовсім інші асоціації.
Ознайомитись зі стрічкою «Майже війна» можна на Youtube, де вона з’явилась невдовзі після показу.
