Єдине виправдання існування військової промисловості – це безпека народу.
Альфред Нобель, шведський хімік, винахідник динаміту, засновник Нобелівської премії

Між свободою та безпекою

Чи вдасться одночасно забезпечити захист від гібридного агресора та зберегти демократію?
12 жовтня, 2018 - 13:23

Пошукі правильної відповіді на питання, як поєднати захист демократичних принципів свободи слова та забезпечити захист країни під час гібридної агресії, вже п’ятий рік поспіль є непідйомним завданням для української влади та громадянського суспільства. Черговою спробою розв’язати цю складну дилему стала владна ініціатива щодо ухвалення законодавства про «іноземних агентів». Утім, здається, і цей план з одночасного забезпечення захисту від гібридного впливу агресора та збереження демократії в українських реаліях має всі шанси або залишитися на папері, або мутувати в щось недієве, або навпаки — в щось небезпечне для самої України.

ІНІЦІАТИВА ВЛАДИ

Не щодавно «Народний фронт» вийшов з ініціативою розробки закону про реєстрацію іноземних агентів. 17 вересня на парламентській погоджувальній раді з цією пропозицією виступив голова фракції «НФ» у Верховній Раді Максим Бурбак. «Народний фронт» ініціює розробку законопроекту, аналогічного закону США від 1938 року, про реєстрацію іноземних агентів. Він має стати одним із запобіжників, у тому числі від впливу Кремля на вибори в Україні.

Ми вважаємо, що парламентський комітет з питань національної безпеки і оборони разом із депутатами всіх зацікавлених фракцій мають невідкладно розробити і внести на розгляд Верховної Ради такий законопроект», — зазначив депутат.

За словами Бурбака, ЗМІ або неурядові організації, які, згідно з майбутнім законом, визнані іноземними агентами, будуть зобов’язані на постійній основі інформувати громадян України про те, що вони діють у інтересах іноземних держав. Депутат наголосив, що цей законопроект буде, за задумом, стосуватися виключно іноземних агентів, які прямо або опосередковано діють у інтересах держави-агресора, тобто Російської Федерації.

Під час виступу 20 вересня у Верховній Раді зі щорічним посланням, Президент Петро Порошенко підтримав ідею реєстрації агентів російського впливу в Україні.

«Ми бачимо, як п’ята колона піднімає голову, намагається зібрати до купи різні шеренги, користуючись перевагами демократії, дуже активізується в інформаційному просторі. Наше завдання надзвичайно складне — дати їм відсіч, не порушуючи норм європейської демократії.

Свою роль я бачу в тому, щоби силою закону і силою переконання не дати жодного шансу тим, хто міг би поставити під сумнів наш власний шлях, шлях незалежності, шлях європейської та євроатлантичної інтеграції!

Однак деякі українські політики тиражують фейки російської пропаганди, намагаються зняти з агресора відповідальність за війну, цинічно перекладаючи її з Росії на Україну.

Деякі телеканали, газети та інтернет-видання стали просто неприхованими рупорами російської пропаганди.

...В Україні все ще діє мережа російської агентури, яка бере під контроль медіа, плодить «незалежні» громадські організації. Вони справді незалежні, але від України, і підконтрольні Кремлю, і роздмухують антиукраїнські, антиєвропейські та антиамериканські настрої.

Отож підтримую ідею законопроекту про реєстрацію агентів впливу держави-агресора Російської Федерації. Такий закон жодним чином не вплине ані на громадянське суспільство, ані на масмедіа, ані на свободу слова», — сказав Петро Порошенко.

ЗАУВАЖЕННЯ ВІД НОГО

Втім, незважаючи на всі пояснення та роз’яснення з високих трибун ідеї запровадження в Україні закону про «іноземних агентів», ця тема сприймається медіаспільнотою та громадянським суспільством зовсім без пієтету, навіть ворожо.

9 жовтня низка правозахисних організацій закликали Президента України та Верховну Раду відмовитися від ідеї ухвалення закону «про іноземних агентів». На думку правозахисників, «досвід закону про реєстрацію іноземних агентів (закон FARA), який ухвалений у США для протидії нацистській пропаганді 1938 року, просто неможливо застосувати в Україні, де досі існують системні проблеми з незалежністю правосуддя». На думку правозахисних організацій, «механізм визначення іноземних агентів насамперед буде застосований проти нелояльних до влади представників громадянського суспільства». «Під ударом опиняються ті, хто викриває зловживання в державних органах, критикує неефективну роботу чиновників або публічно заявляє відмінну від провладної точку зору. Реалізація ідеї законодавчого закріплення статусу «іноземних агентів» дозволить саме на такі організації навісити ярлики «агентів Кремля» та ворогів української державності та суверенітету», — вважають автори заяви.

Правозахисні організації впевнені, що «найкращим способом протидії незаконному втручанню Російської Федерації є підвищення професіоналізму та технічної спроможності державних органів, уповноважених боротися з зовнішніми загрозами».

Платформа «Правозахисний порядок денний» — неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект «Без кордонів», «Євромайдан SOS». Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Це здебільшого структури, які живуть за рахунок західних грантів. Утім, вони впевнені, що влада, під виглядом боротьби з впливом держави-агресора, насправді «піде війною» на громадські організації, або ЗМІ, які її критикують, тобто й на них зокрема. Тим паче що негативний приклад є — свій закон про іноземних агентів був кілька років тому ухвалений у Росії і став механізмом в боротьбі з опозицією та незалежними НГО та медіа.

«ІНОЗЕМНІ АГЕНТИ» В США ТА РОСІЇ

«Акт про реєстрацію іноземних агентів» (FARA), який прийнятий у США наприкінці 1930-х років, було спрямовано проти поширення впливу націонал-соціалістичної Німеччини на суспільну думку в Сполучених Штатах. Берлін тоді активно працював із американською громадськістю, наприклад, через комітет «Америка понад усе», створений для антивоєнної пропаганди та спрямований на протидію залученню США у війну.

1966 року «Акт про реєстрацію іноземних агентів» було пом’якшено, а сферу його застосування звужено. Тепер покарання чекає лише «іноземних агентів» лобістів іноземної держави, які не зареєструвалися за спеціальною процедурою. Їм загрожує до п’яти років в’язниці та штраф до 10 тисяч доларів. За даними ЗМІ, за останніх 50 років було винесено всього сім вироків згідно з «Актом».

На сьогодні як «іноземних агентів» у США зареєстровано близько 1700 осіб і організацій. Вони, незважаючи на статус, можуть безперешкодно виконувати свою роботу після реєстрації в Міністерстві юстиції та за умови своєчасного надання контролюючим органам фінансової звітності. Водночас закон не передбачає обмеження їхньої діяльності, а також не поширюється на організації, що займаються наукою, культурою, освітою або релігією.

У Росії закон «про іноземних агентів» ухвалили 2012 року, після масових акцій протесту опозиції. До 2017 року він стосувався організацій, що займалися політикою. З минулого року його дію поширено і на медіа — після того, як рік тому США визнали іноземним агентом російський пропагандистський канал RT (екс-Russia Today). В підсумку у грудні 2017 року іноземними агентами в Росії були визнані «Голос Америки» та «Радіо Свобода».

«ПРОТИ» ТА «ЗА»

В умовах українських реалій прогнози щодо виникнення проблем із застосовуванням навіть виписаного за американськими лекалами закону «про іноземних агентів» не здаються надуманими. Якщо брати до уваги якість роботи та, скажімо так, низький рівень незалежності правоохоронних органів та судової системи України, побоювання щодо використання такого Акта для боротьби не з впливом агресора, а з політичним опонентом, є виправданими та зрозумілими.

І це не єдина проблема з застосування подібного закону в Україні.

Інша перепона для адекватного застосування подібних норм законодавства — непрозорість фінансування громадських організацій та засобів масової інформації. Неможливо виявити «агентів», якщо неможливо дізнатися, хто в реальності фінансує те, чи те НГО або медіа. «Закон не вирішить впливу РФ на медійні процеси в Україні. Я такий закон залишила б позаду, а попереду поставила б закон про фінансову прозорість роботи медіа», — зазначила в інтерв’ю виданню «Новое время» керівник «Детектор медіа» Наталія Лигачова.

Напевно, є й інші зауваження, які справедливі та мають рацію. Але важливо розуміти, що сьогодні демократичні держави не мають жодного іншого рецепту за для обмеження впливу держави-агресора на громадську думку всередині країни, ніж застосування законодавства про іноземних агентів.

Рік тому в Києві відбулася міжнародна конференція National Media Talk. Спікери — медіаюристи в тому числі — тоді теж згадували закон про іноземних агентів, але зовсім у іншому контексті: як приклад, який має наслідувати Україна. Зокрема, Дуглас Гріффін із Albany Associates (Великобританія) у своєму виступі на конференції порадив української владі звернуть увагу на можливість введення реєстрації організацій країни-агресора, в тому числі — ЗМІ, як іноземних агентів. На думку експертів, цей механізм є більш демократичним, ніж заборона мовлення або блокування. Тому критикувати саму ідею запровадження закону, який уже 80 років працює в США, не здається правильним рішенням.

Працюючі практики західної демократії — це єдині механізми боротьби з гібридною агресією, які може собі дозволити країна, яка не хоче допустити скорочення демократичних прав та свобод. Інша річ, що українська дійсність вимагає від громадських організацій та медіаспільноти не абиякої пильності, щоб під виглядом запровадження всесвітньо визнаних демократичних норм наша влада не побудувала в нас «шматок путінської Росії».

Наталя ІЩЕНКО
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments