Обирати собі уряд має право лише той народ, який постійно знаходиться в курсі того, що відбувається
Томас Джефферсон, видатний політичний діяч, дипломат і філософ епохи Просвітництва, один з авторів Декларації незалежності США, 3-й президент США в 1801-1809 роках

Мрії «коркового шолома»...

Якщо українська держава й надалі толерантно ставитиметься до своїх противників, то такої держави більше не буде
15 січня, 2021 - 12:02

«Корковий шолом» — це улюблений головний убір європейських колонізаторів у африканських і азіатських колоніях, в певному сенсі — символ колоніалізму. Це зараз на Заході вважається ганебним і непристойним публічно виступати з оспівуванням колонізаторського минулого. А раніше наявністю й кількістю колоній пишалися, європейські держави змагалися, хто більше їх придбає, а ті, в кого їх було мало, вважали себе скривдженими долею та історією. Улюбленими темами для колонізаторів були розповіді про те, як вони несли цивілізацію та культуру «диким тубільцям, хоча нерідко «тубільні» цивілізації вже процвітали тоді, коли Європою ще бродили стада первісних мисливців. Коли в XIX ст. у британському парламенті якийсь народний обранець вирішив познущатися з «5-ї графи» прем’єр-міністра Бенджаміна Дізраелі, той відповів гідно: «Коли предки цього джентльмена ще розгойдувалися на деревах, мої предки вже були священиками в храмі Соломона». Але відтоді вихваляти «тягар білої людини» та прославляти «героїчні діяння» колонізаторів стало в західних країнах чимось надзвичайно архаїчним і старомодним, все одно що розгулювати Лондоном і Парижем у камзолі, трикутному капелюсі, панталонах і туфлях зі срібними пряжками. Засміють і вилають. А от на деяких телеканалах українського телебачення подібних «копалин» вистачає. Нещодавно зазирнув на канал «ZIK» і почув міркування телеведучої Сніжани Єгорової. На думку цієї пані, всі біди в Україні почалися після проголошення незалежності. Причому саме це слово Єгорова вимовляла українською з такою огидою, наче брала в рот якусь гидоту, наприклад, черв’яка...

Усіх, хто стоїть на українських позиціях Єгорова оголосила психічно хворими. Вона закликала підтримати ініціативу «зеленого» депутата Бужанського і скасувати закон про мову, який, мовляв, змушує мільйони людей говорити «невластивою їм мовою». Події на Майдані в 2013—2014 роках Сніжана назвала «державним переворотом». Вона використовувала улюблені тези російської антиукраїнської пропаганди про нібито наявність у нас «двох Україн» і «двох націй». Банальна ідеологія розколу, яку українцям нав’язують вже багато років. Особливо пристрасно Єгорова вимагала «не переписувати історію», тобто імперська, колоніальна історія України повинна зберігатися в дівочій чистоті й недоторканості. Загалом, вона продемонструвала, що в Україні є чимало людей з колонізаторською психологією, які ототожнюють себе аж ніяк не з корінним населенням, яких дратує сам факт існування незалежної України. І цей факт вони вважають протиприродним...

Якщо українська держава й надалі толерантно ставитиметься до своїх противників, то такої держави скоро не стане. І навряд чи нас утішить, що колишні українські президенти скажуть: «Зате у нас була демократія». Демократія і політичне безсилля — це абсолютно різні речі. Під час війни потрібна військова демократія, а не та, яка знищує країну. Між іншим, коли нещодавно на Першому національному телеканалі запитали експрезидента Порошенка, чому він, перебуваючи при владі, не закрив антиукраїнські канали, що працюють на ворога, Петро Олексійович пустився в довгі й нудні міркування про користь демократії...

Тут нещодавно прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що про події в Україні його шефа інформує Віктор Медведчук... Під час війни громадянин України інформує главу держави-агресора про події в Україні... Це як називати? Ну і як би вчинили з таким інформатором під час Другої світової війни в США, Великій Британії, я вже не кажу про СРСР?

Іноді наші вороги все-таки говорять щиру правду. Ось днями колишній фюрер «ДНР» полковник Ігор Гіргін-Стрєлков зволив визнати: «Зараз в ОРДЛО люди живуть гірше, ніж у Росії й гірше, ніж на Україні. Замість вітрини «русского мира» вийшов якийсь смітник». Ось цю б фразу донести до кожного скаліченого російською пропагандою жителя Одеси, Харкова, Запоріжжя, Дніпра, тих, хто досі бажаючи «неба в алмазах», розрекламованого російським телевізором, закономірно опиняються на смітнику... Те саме Гіркін-Стрєлков міг би сказати про Абхазію, Південну Осетію, Придністров’я, Крим і кого вони там ще «ощасливили»... Подивився я ще одну програму на «ZIK», де гості та експерти, буквально вистрибуючи зі штанів від старанності, доводили, що ніякого коронавірусу не існує, це все вигадки західних імперіалістів або хитрої влади в Україні. Але все змінювалося у їхніх міркуваннях, щойно мова заходила про російську вакцину «Супутник-5». Наприклад, журналіст Кацман дуже хвалив Казахстан, який за російською ліцензією вже почав виробляти свою вакцину. Дозвольте, панове, але де ж логіка? Ви ж самі доводили, що ніякого коронавірусу немає. То навіщо в такому разі вакцина від неіснуючого збудника? Навіщо так старається кум Путіна пан Медведчук, якщо вірусу немає?

А коли про російську вакцину не йдеться, на «ZIK» проповідують підлі і небезпечні в умовах пандемії речі. Я вже читав чимало некрологів, де було зазначено, що покійний заперечував існування COVID-19...

А на «5-му» каналі у рухомому рядку прочитав дуже цікаве повідомлення, яке одночасно розсмішило й засмутило: «СБУ заблокувала велику партію контрафактного тютюну для кальянів». Навмисно не вигадаєш, схоже на гумореску. Та хіба цим повинна займатися СБУ, тим паче під час війни? Її головне завдання — контррозвідка, протистояння іноземним спецслужбам, що діють проти України. Це також розвідка, боротьба проти тероризму, проти внутрішнього ворога — п’ятої колони агресора.

Що ж, реформування СБУ стає дедалі актуальнішим. Але треба внести в закон пункт, що на посаду голови СБУ може бути призначено лише особу, котра має досвід роботи у спецслужбах. А то у нас і там буде суцільний «95-й» квартал» або «Ліга сміху»... До речі, «95-й квартал» після відходу Зеленського, який як художній керівник був абсолютно на своєму місці, переживає не найкращі творчі часи. Він впав у суцільне убозтво. Нещодавно побачив у їхньому виконанні комічну сценку, від якої стало сумно. Якийсь дядько вправлявся з переробленням прізвищ українських політиків — літера туди, літера сюди, й прізвище змінюються до невпізнання. Улюблене заняття дітей 5—6 років. Але виявилося, що метою всієї нісенітниці є перекрутити прізвище Порошенко. У версії «95-го кварталу» воно мало звучати як «Порноешко». Придурок, який це віщав, був дуже задоволений своїм гумором і довго сміявся. Є такі жарти, з яких сміється лише сам жартівник... Словом, якщо найближчим часом Володимир Олександрович не повернеться до рідного творчого колективу, «95-й квартал» остаточно загрузне в маразмі...

Ігор ЛОСЄВ
Газета: 
Рубрика: