Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Музичний серфінг у переддень Нового року

16 грудня, 2005 - 00:00

Змінюючи традиції — все найпопулярніше, хітове та креативне ставити в телеефір якраз на свята — «1+1» вирішив ознаменувати зустріч Нового року показом дивного проекту, реалізованого на базі російського каналу СТС. Випереджаючи прем’єру новорічного музичного фільму «По волнам моей памяти» в Росії, українське ТБ береться занурити глядачів у ностальгічні мотиви тридцятирічної давнини. Адже назва проекту — не що інше, як знаменита платівка Давида Тухманова, яка оселилася з 1975 року практично в кожному другому домі Радянського Союзу. Автор головних ідеологічних хітів — «День Победы» або «Мой адрес — Советский Союз» — по суті, завжди був насамперед першокласним мелодистом. Завдяки йому й з’явився популярний вініл з несподіваною для того часу концепцією — пісень на вірші середньовічних вагантів, Сафо, Ахматової, Бодлера… Диск відразу ж став класикою, а нині — великою історією фірми грамзапису «Мелодія».

Так само незабутнім фільмом обіцяє порадувати глядача автор телевізійної версії — продюсер Олександр Цекало. «У грудні минулого року мені сказали, що у 2005 році платівці мого кумира Давида Тухманова виповнюється 30 років. І за цей час ніхто не ризикнув навіть доторкнутися, якось творчо опрацювати, заспівати по-новому «святая святих» — пісні з цієї платівки. Ця музика не піддається описуванням. Тридцять років тому вона була шалено популярна і досі улюблена багатьма. Я подумав, що зробити концерт на честь цієї платівки не так цікаво, як зняти справжній музичний фільм. Через великі зусилля, але я віднайшов телефон Давида Тухманова. Коли я йому зателефонував, виявилося, що він у Німеччині, де живе вже досить давно…» Далі були переговори, написання сценарію, який Тухманов повинен був схвалити, підписання контрактів, вибір режисерів проекту та аранжувальників відомих пісень.

Останнім за традицією зайнявся давній соратник Цекало — Дмитро Клімашенко. По ходу справи він вирішив скласти дует Володимиру Преснякову-молодшому у виконанні хіта «Жил-был я». Решту композицій він адаптував для Олександра Маршала, якому випала козирна карта — заголовна пісня платівки, Лоліти Мілявської («Из Сафо»), Діми Білана («Приглашение к путешествию»), Анастасії Стоцької («Смятение»), групи «Прем’єр-міністр» («Из вагантов») тощо. Як зазначає Олександр Цекало, Діма Клімашенко, молодий, сучасний музичний продюсер, не знав про цю платівку раніше, тому що людина він дуже сучасна, але поринув у матеріал, закохався в нього. Для запису він використав ті самі інструменти, що й 30 років тому. Звичайно, з комп’ютерною обробкою. Аранжування ми спеціально не «покращували». Це такий термін у музикантів. Там є дуже складні за композицією пісні: не куплет та приспів, а одна, друга, третя лінії, які потім переплітаються. Так що завдання у нього було не з простих.

Утім, як і для всіх інших учасників мюзиклу. У павільйоні «Мосфільму» вибудували справжнє середньовічне місто з таверною, площею, ринком і навіть костелом. Адже за сюжетом, який дуже нагадує пригоду андерсенівських калош щастя, від пісні до пісні, від артиста до артиста у просторі та часі подорожує нотний аркуш. Режисери Єгор Дружинін та Фелікс Михайлов робили відчайдушні спроби керувати процесом зйомок. Але чи то чарівна сила музики вибивала артистів із рамок пристойності, чи то передноворічна лихоманка піднімала емоційні хвилі пам’яті до рівня серфінгістів-професіоналів… Так, абсолютно махнувши рукою на постановку номера з Лолітою, Дружинін відійшов убік і почав спостерігати за тим, як співачка пояснювала танцювальній масовці істинну природу сексуального танцю... Зате сцену після двогодинної репетиції від Лоліти Мілявської зняли практично з першого дубля. Не менш старанно готувалися до номера під кодовою назвою «Граф Калиостро». Пісню «Я мысленно вхожу в ваш кабинет» виконавець Максим Леонідов ілюстрував демонстрацією… фокусів. Образ Графа, майже Каліостро, дуже йому підійшов. Особливо, коли після тригодинних пошуків по всій кіностудії перуки потрібного розміру, її все-таки знайшли. У цьому епізоді неповторним камео — Леді в чорному — «дыша духами и туманами», промайнула балерина Ілзе Лієпа. В цілому у грунтовності підходу авторів нової подорожі «По волнам моей памяти» можна не сумніватися. Ті, хто бачив робочі моменти шоу, запевняють, що глядачеві буде чому здивуватися ще задовго до Нового року. Адже святковий настрій «1+1» почне створювати вже з 25 грудня.

Діна ВОРОШИЛОВА
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ