На чому сьогодні тримається влада Путіна

Кремль не запрошував і не збирається запрошувати президента України Володимира Зеленського до Москви 24 червня на парад Перемоги. Про це повідомив прессекретар Путіна Дмитро Пєсков. І обгрунтував це наступним чином: «Україна не є де-факто і багато в чому де-юре учасницею СНД, не виявляє бажання якимось чином продовжувати роботу в цих структурах і жодного разу не сигналізувала про своє бажання розділити радість від свята перемоги». Кінець цитати.

Цим висловом Дмитро Пєсков зробив істотний внесок в історію Другої світової війни. Оскільки з’ясувалося, що перемогу в цій війні, яка закінчилася 2.09.1945, здобули виключно ті країни, які мають де-факто і де-юре членство в СНД, організації яка була створена 8.12.1991. Тобто через 46 років після закінчення війни. Крім цього, Пєсков зробив істотне уточнення щодо регламенту дня Перемоги. Виявляється, відзначати цей день можуть тільки ті, хто радіють. А ті, наприклад, в Україні, хто не радіє, а навпаки сумує про те, що Україна у Другій світовій втратила понад 9 мільйонів чоловік, спадкоємцями переможців не є.

Натомість Зеленському Пєсков повідомив, що «є низка партнерів, які виявили бажання приїхати до нас, до нашої радості». Приєднатися до радості Пєскова (і, треба думати, Путіна) попередньо виявили бажання Казахстан, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Сербія, Хорватія, Абхазія та Південна Осетія. Очевидно, в новій версії Другої світової війни, визнаної єдино правильною, саме таким буде склад антигітлерівської коаліції. Без будь-яких самозванців, типу США або, не дай Боже, Великої Британії. Втім, в останній момент ця коаліція може розширитися за рахунок президента Білорусі Лукашенка і прем’єр-міністра Вірменії Пашиняна...

Коментуючи відмову Кремля запрошувати Володимира Зеленського на парад Перемоги, Володимир Соловйов у своїй програмі «Вечер» від 10.06.2020 чомусь дуже збуджено і нестямно закричав: «Нечего делать бандеровским сволочам на нашем параде!». Він ще довго не міг заспокоїтися і надривався, мабуть, сподіваючись, що Зеленський у Києві його почує: «Ему не место в нашей стране! Бандеровский недобиток!!».

Треба сказати, що своєю публічною відмовою запрошувати президента України на парад Перемоги, Кремль зробив «бандерівському недобитку» Зеленському істотну послугу. Оскільки дозволив йому уникнути вибору: їхати чи не їхати, і пов’язаної з цим вибором втрати частини прихильників. Очевидно, що присутність на військовому параді в країні-агресора стала б політичним самогубством для президента України.

Однак дані всеукраїнського опитування фонду «Демократичні ініціативи», оприлюднені 5.05.2020, побічно свідчать, що якась частина громадян України була б незадоволена, якби Зеленський публічно відмовився від запрошення на парад Перемоги в Москві. Про це може свідчити той факт, що близько 52% опитаних в Україні поділяють радянську і офіційну російську інтерпретацію дати 9 травня, вважаючи його днем перемоги у «Великій вітчизняній війні». Скільки з цих 52% прихильників Вадима Рабиновича і його пропутінської «Опозиційної платформи — за життя» (очевидно, що ці всі там, серед цих 52%), а скільки прихильників Зеленського, сказати складно, але можливо й навіть неминуче, що прихильники Зеленського там теж є. Отже, для Зеленського є подарунком, що його не запросили.

Майбутній парад Перемоги, без доступу людей на Червону площу, в якому з очільників іноземних держав беруть участь тільки залежні від Росії сателіти, це другий етап обнулення Путіна, а разом з ним і всієї Росії. Зараз у всього російського МЗС аврал — всі, від міністра до останнього аташе шукають підходи до глав держав, намагаючись заманити до Москви хоча б кого-небудь, щоб хоч трохи розбавити сумовитий пострадянський пейзаж на трибунах Червоної площі.

Діючи за принципом «викупати коней у шампанському не вийшло, так хоча б кота пивом обіллємо», Путін за всяку ціну намагається реалізувати свою спочатку безглузду «двухходовку», що складається з голосування за своє довічне самодержавство і свята «побєдобесія», якому планувалося надати масштабів абсолютно космічних, і в центрі якого мав стояти він, Володимир Путін, у ролі головного переможця світового фашизму.

Ситуація з пандемією в Росії перетворила путінську «двухходовку» з двох безглуздих заходів на дві вірусні бомби, які напевно заберуть чимало життів. Протилежні сигнали, які випускає цими днями російська влада, свідчать про роздвоєння свідомості, іноді іменоване шизофренію.

Путін зі свого бункера оголошує про тріумфальну перемогу над вірусом і вітає з цієї вікторією росіян.

Глава Росспоживнагляду Анна Попова попереджає, що вірус нікуди не пішов і слід зберігати масково-рукавичковий режим.

Департамент охорони здоров’я Москви опублікував дані про смертність за травень: перевищення цього показника в порівнянні з середнім значенням у травні за останні три роки становить 5799 випадків. «Якщо розрахувати цей показник на основі даних останніх трьох років, то середньорічна смертність у травні становитиме 9914», — повідомляє сайт цього відомства.

У 5260 випадках основною або супутньою причиною смерті визначено коронавірус, — це 92% всієї надлишкової смертності в травні.

Очевидно, проведення масових заходів у такій ситуації рівноцінно масовому вбивству. Це далеко не перший злочин Путіна. Принципова відмінність від усіх його попередніх злочинів у тому, що в цьому випадку бенефіціаром є одна людина — він сам, Володимир Путін.

Нікому, крім нього, крім його примхи, не потрібно це безглузде голосування щодо обнулення. Жодних додаткових повноважень до його вже безмежної влади поправки до Конституції додати не можуть, а що стосується легітимності та збереження режиму... Тут багато може розповісти М.С.Горбачов, який 17.03.1991 організував референдум про збереження СРСР, у якому переважна більшість громадян проголосувала «за», і через пів року Радянського Союзу не стало. Зник за два дні...

Коли Путін вбивав НТВ і душив свободу слова, це було в інтересах чиновників, яким свобода слова поперек горла.

Коли він дерибанив ЮКОС бенефіціарами був не тільки Сечин, а й тисячі силовиків, для яких це стало сигналом загальноросійського переділу власності.

Коли Путін окупував Крим і Донбас, його щиро підтримали люди, отруєні імперською отрутою.

Те, що він сьогодні робить, нікому не потрібно і не цікаво. Телевізор буде натужно висловлювати своє захоплення, але навіть крізь екран видно, як мешканці зомбоящика позіхають, криво посміхаються і схрещують за спиною пальці, практично відкрито показуючи, що їм самим все це смертельно набридло.

Путін уже «обнулився» по самі вуха. Він усім набрид і усім заважає. Його влада сьогодні тримається на страху підібраної методом негативної селекції «еліти» та на паралізованому стані населення, з якого методом тотальної зачистки вичистили все, що було здатне до опору.