Народ і населення

Телевізійна громадськість жваво обговорювала ситуацію з газопроводом «Північний потік-2». Були й цілком екзальтовані крики у стилі «Усе пропало!» і спроби тверезо розібратися в тому, що сталося. Так, те, що ми побачили після зустрічі президента США та канцлера ФРН, не можна назвати подією, що додає оптимізму. Так, це дуже велика зовнішньополітична поразка Зе і його команди. Але, на жаль, і України...

Поразка для «зелених» цілком заслужена. Вони ніяк не хочуть зрозуміти, що «пропетляти» у нинішній війні і протистоянні з агресором не вдасться. Російський напад неминучий, а «ставання на коліна», «заглядання в очі Путіну» його тільки наближає. Потрібно готувати армію, країну, військову промисловість до відбиття ворожого удару. А що ми бачимо натомість? Саботаж Банкової... Жертва саботажу — обороноздатність України.

На виборах 2019 року труси і капітулянти пішли за «зеленими», розраховуючи «відкосити» від війни, мовляв, Зе домовиться з Путіним і війна сама собою зійде нанівець. Населення тоді перемогло народ своєю чисельністю, на жаль, на виборах перемагає кількість незалежно від своєї якості.

Війни слід уникати, але вже якщо вона почалася, причому не з нашої вини, то треба воювати й перемагати, а не ухилятися й піднімати руки вгору.

Якщо ми тільки станемо на коліна перед Москвою, то ми з колін уже ніколи не піднімемося, якщо від нас узагалі щось залишиться... Капітуляція перед Кремлем означатиме згоду на знищення України й усіх нас.

Усі ці питання гостро піднімалися в ток-шоу «Говорить великий Львів» на телеканалі «Еспресо-TV».

Колишній віце-спікер Верховної Ради і ветеран війни за незалежність Руслан Кошулинській запитав: «Що за великим рахунком зробила минула й нинішня влада для посилення країни? Чому влада забула Крим? Здала?» Влада може поговорити на «Кримській платформі»...

Кошулинській жорстко і справедливо висміяв постійні «пісні» Банкової про «дипломатичний шлях» реінтеграції втрачених територій. Так, «дипломатичний шлях» нам поки ще нічим не допоміг. Якби на кордонах з РФ стояла потужна, озброєна до зубів українська армія, тоді до нашої дипломатії ставилися б набагато серйозніше. А без такої армії нашим лідерам залишається тільки їздити по світових столицях і принижено випрошувати допомогу, «щоб Росія на нас не напала». Так, Захід нас кинув. А це єдине, що могло б зупинити Росію. Але наше населення саме зробило свій вибір 2019 року. Якщо воно не готове захищати свою країну, то чому це повинні робити іноземці? Народ, звичайно, вчинив би інакше...

У студії «Еспресо» провели голосування: «Чи потрібно Україні шукати діалогу з агресором? 82% — відповіли «ні», а 18% — «так». 18% — це ті українці, які вже сьогодні готові здати агресору свою країну на прийнятних, як вони вважають, умовах. Вони думають, що їх біда не торкнеться, що особисто їх агресор не образить. Скільки вже таких «хитрих» пішло під сокиру імперії...

Уся діяльність влади України з 2014 року була здебільшого контрпродуктивною: ні воєнного стану під час війни, ні розриву дипломатичних відносин з агресором, ні чіткої позиції, що в країні війна, що Росія — ворог.

Нещодавно на «5-му» телеканалі читав висловлювання високопоставленого американського дипломата пана Кента.

Читав і душа раділа. Замість обридлої дипломатичної «каламуті», коли довго говорять, нічого не сказавши, американський представник висловився чітко, зрозуміло й однозначно. На його думку, те, що відбувається на сході України, — це не конфлікт, а війна. Це агресивна війна, яку Росія веде проти України. Тому саме Росії мають бути адресовані вимоги припинити війну, а не Україні, оскільки бойові дії йдуть на українській території. Так, вулиці Банковій, усім її чиновникам, починаючи з найвищого, треба записатися в учні до пана Кента, щоб він навчив їх висловлюватися чітко й зрозуміло, називаючи речі своїми іменами.

Не лише з 2019 року, а і раніше наші лідери сиділи на двох стільцях, оскільки ми ж дуже хитрі. А тепер цілком закономірно опинилися між стільців на підлозі...

Ми обурюємося цинічною й надмірно ухильною політикою деяких наших західних партнерів. Але ж і наша політика весь цей час була не кращою. Вона була двоїстою, невизначеною й непослідовною...

На початку радянсько-німецької війни 1941—1945 рр. такі великі західні діячі, як Гарріман і Гопкінс приїжджали до Москви щоб з’ясувати, чи чинитиме СРСР опір Гітлеру до кінця. І тільки після того, як вони зробили позитивний висновок, на Радянський Союз був поширений «ленд-ліз»...

Дивлячись на поведінку Зеленського, на Заході зрозуміли, що по-справжньому він і його оточення опір російської агресії не чинитимуть. А якщо так, то який сенс підтримувати таку країну? Нардеп Олег Синютка зробив у студії «Еспресо» таку заяву: «Корінь наших проблем сидить на Банковій і здає національні інтереси. І поки не буде вирішена ця проблема, залишаться невирішеними й усі інші».

«Зелені» відповіли на каналі «Україна-24» вустами «слуг народу» Гетманцева та Янченка. На всі претензії до «зелених» Гетманцев заявив: «28 років у країні нічого не робилося, й тільки тепер почалися реформи». Знайомі «пісні»: без нас і травичка не росла, і сонечко не світило...

До речі, єхидний Дмитро Співак досхочу познущався із «синоложів «слуг» (синологія — наукова дисципліна, що вивчає Китай у всьому його розмаїтті), зокрема із заяв Арахамії й Корнієнка про те, що Китай може бути для України прикладом. Співак повідомив, що за 5 років у Китаї було розстріляно 40 тисяч чиновників і політиків, а ще 114 тисяч посадили на терміни від 10 до 20 років. Цікаво, як цей передовий досвід Зе і команда планують творчо використовувати в Україні? З кого почнуть? Цікаві ідеї з цього приводу були у пана Потураєва, він їх висловив з парламентської трибуни... На думку Співака, сьогодні в Україні цивілізований ринок землі неможливий, а «зелені» просто відкрили шлагбаум для продажу останнього національного ресурсу. Суть «зелених» реформ Співак висловив так: «Це націоналізація збитків і приватизація прибутків». А щодо Китаю переконливо висловився російський опозиціонер професор Андрій Зубов: «Китай цікавить в Україні земля та шляхи сполучення. А керувати всім буде Росія».

У студії «Захід» Антона Борковського екс-посол України в США Валерій Чалий висловив жаль, що внаслідок витоку інформації з Банкової багато західних країн не хочуть мати справу з нами щодо делікатних речей у сфері діяльності спецслужб, розвідувальних даних і т.д.

Потішив і насторожив спогад нашого екс-міністра закордонних справ Володимира Огризка. Виявилося, що російські дипломати на переговорах нерідко, як дрібні шахраї, підміняли сторінки вже затверджених обома сторонами документів... А після переговорів щодо Чорноморського флоту Огризко, за його словами, втратив останні ілюзії щодо Росії... А от Зеленський ніяк не втратить, бажаючи потрапити в руки московських обер-майстрів на бажаній зустрічі з Пу... І ще один факт, який змусив знову гірко задуматися про нашу судову систему. У Чехії білоруса, який воював в Україні на боці ДНР, чеський суд засудив на 4,5 року ув’язнення. Але потім суд подумав і дійшов висновку, що цього замало й переглянув вирок. Тепер терорист сидітиме 21 (!) рік. Як сказав ветеран визвольної війни Ігор Лапін, у нас цей бойовик міг би стати народним депутатом, не отримавши ніякого покарання...