Найрідкісніша мужність - це мужність думки
Анатоль Франс - французький прозаїк, літературний критик

Наступ замість евакуації

Як у Зеленського готуються до інформаційної війни
2 серпня, 2019 - 13:34
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Інформаційний напрям «У Зеленського» позиціонують як пріоритетний із точки зору «гібридної війни» та такий, що був провалений «попередниками». Наразі команда нового президента активно готується до перезапуску комунікаційної роботи з окупованими територіями, з мешканцями Росії та загалом із російськомовною аудиторією всюди, де б вона не була.

ШАНС Є

«Ключовим видом озброєння в цій війні є інформація. Так, пропаганда була завжди, ми спостерігали її протягом усіх воєн, які відбувалися, але, напевно, це перша війна, в якій інформація стала найголовнішим видом озброєння, і вона часто вбиває набагато сильніше і болючіше, ніж це роблять кулі, снаряди чи міни. Ми як держава, на мій погляд, прогледіли цей аспект і в інформаційному секторі зробили надзвичайно мало», — цитує голову партії «Слуга народу» Дмитра Разумкова парламентська газета «Голос України». На цю тему він, та інші представники команди Зеленського висловилися ще до парламентських виборів, на початку липня, під час круглого столу, присвяченого реінтеграції Донбасу.

Радник президента з політичних питань Микита Потураєв у своєму виступі під час заходу наголосив: «На жаль, на окупованих територіях люди чують Путіна, а не нас, бо нас там дуже погано чути. Але якщо ми хочемо боротися за наших громадян, то маємо організовувати наступальні інформаційні операції. Як казав Черчилль: «Війни не виграються евакуаціями».

Вже після виборів заступник голови Офісу Президента України Кирило Тимошенко в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» 30 липня констатував: «Треба визнати, що Україна практично програла інформаційну війну за уми людей на окупованих територіях Донбасу і в окупованому Криму. Але ще є шанс повернути ситуацію в інший бік».

У вересні ОП планує провести форум з інформаційної політики, де, очевидно, буде напрацьовано бачення процесу, а потім «в дуже швидкому темпі — за цей рік — запустити серйозний проект з інформаційної політики щодо Донбасу і Криму».

РОСІЙСЬКА МОВА НА ДОПОМОГУ

Втім, вже зараз зрозуміло — зміст та форма комунікаційної роботи буде змінено. Замість традиційного інформування «У Зеленського» хочуть «достукатися до розуму людей» за допомогою легких, розважальних форматів — «не новинами їх» «бомбити», а «інтертейментом», плюс робити новини», каже Тимошенко.

Під час розбудови комунікацій із окупованими територіями нова влада збирається спиратися, на додаток до державних коштів, на допомогу провідних приватних телеканалів (не фокусуючись на західних грантах, як було до сьогодні).

З росіянами на території Російської Федерації, а також із російськомовними громадянами по всьому світу команда президента планує працювати за допомогою державного українського російськомовного каналу.

Ця ідея була висловлена нинішнім главою держави ще під час президентських перегонів. 22 березня у програмі «Інтерв’ю з кандидатом у президенти про головне» на ICTV Зеленський заявив: «Я думаю, що нам потрібно розпочати інформаційну війну серйозну — і перемогти в ній. Люди, які сьогодні живуть на території окупованих Донецька і Луганська, повинні повернутися в поле розуміння, що вони українці. Що потрібно зробити? Потрібно зробити російськомовний потужний канал, який був би міжнародним, він мовив би на територію Криму, на територію Донецька та Луганська, на територію Європи, США та Ізраїлю. Який показував би прагматично і правильно реальні новини, реальне життя в Україні, що у нас відбувається. Ми б говорили про те, що, хлопці, вас обдурили».

Нині Офіс президента вже, судячи з усього, почав працювати в цьому напрямку. «У нас розроблений варіант запуску українського російськомовного каналу, яким ми зможемо покривати російськомовне населення по всьому світу. ... Ми хочемо, щоб це все-таки був державний канал. Але ми домовляємося з приватними каналами про передачу прав на використання їх самого класного контенту», — повідомив зокрема Кирило Тимошенко «Інтерфаксу-Україна».

ПОРІВНЯННЯ — НЕ НА НАШУ КОРИСТЬ

Ініціатива команди Зеленського викликала жваву дискусію в експертному середовищі. З усього різноманіття коментарів та оцінок хотілось би відзначити, насамперед, зауваження Міністерства інформаційної політики. Державний секретар відомства Артем Біденко 30 липня нагадав, що в Україні вже існує міжнародний канал UATV, який мовить зокрема і російською мовою.

Дуже симптоматично, що представнику Мінінформа довелося інформувати людей про існування каналу, на який витрачаються державні кошти, але чомусь про нього мало хто знає і ще менше людей пам’ятає. Довідково: на YouTube канал UATV Russian має 65 905 подпісників. Для порівняння, у «RT (екс-Russia Today) на русском» — 1 млн. 082 тис. 921.

Втім, зауваження міністерства слушне — теоретично мова може йти про реформування існуючого медіа, а не про створення нового.

БЕЗ ГРОШЕЙ? КАПІТУЛЮЙ!

Активні «будівельники» інформстратегії «попередників» побачили ще більшу ваду в планах нової команди — нестача коштів. Згідно з розрахунками голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторії Сюмар, на створення медіа, здатних конкурувати із російською пропагандистською машиною, з бюджету України треба виділити суму, співмірну 2 млрд дол., або 50 млрд грн. Це одна чверть всього оборонного бюджету України включно з поліцією та прикордонниками. «Тому — ставте реалістичні задачі. І для початку забезпечте роботу глушилок в зоні розмежування від проникнення рос пропаганди», — вчить новачків Сюмар.

Невідомо, як до цих порад відносяться «У Зеленського», але «з боку» така позиція неймовірно дивує. Тобто виходить, не було ніякого сенсу чинити опір російській агресії, тому що в них державний бюджет є більшим за український? Дивно, що Україна вирішила в 2014 році воювати, а не капітулювати, хоча за логікою «грошей», саме такою має бути порада, заснована виключно на порівнянні військових бюджетів.

Втім, якщо ми вже чинимо опір, треба давати бій в усіх сферах, і в інформаційній в тому числі. Навіть не так, в інформаційний — в першу чергу. «Справжня війна — за розум, за серця. І на відміну від війни гармат і танків ми цю можемо виграти. А значить, зобов’язані», — коротко визначив наміри нової влади Микита Потураєв. Тут можна ще додати, що інший шлях — це капітуляція.

ПРО ФІЛЬТРИ СПРИЙНЯТТЯ

Ще один дуже спірний момент навколо російськомовного каналу — власне його мова. Я сама особисто до хрипоти дискутувала із провідними експертами та представниками державних органів стосовно мови спілкування із Донбасом та Кримом, наводячи аргументи зі сфери соціальної психології. Але вони були непохитні — з окупованими територіями ми будемо спілкуватися лише українською.

Тепер цей доказ наводить голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова. В своєї статті для «ДМ» вона наголошує: треба казати про створення ЯКІСНОГО україноцентричного і УКРАЇНОМОВНОГО контенту, якому — завдяки його якості — і будуть віддавати перевагу російськомовні українці.

Насправді, тут мав бути цілий розділ книжки із соціальної психології, де б розповідалося про т.зв. фільтри сприйняття. Якщо коротко, то людина не сприймає інформацію, щодо якої в неї існує упередженість. Українська мова для мешканців Донбасу та Криму стане тим фільтром, який заблокує не тільки сприйняття, наприклад, меседжів української пропаганди, але і абсолютно об’єктивні повідомлення.

Інше питання, що саме походження майбутнього каналу — «З України» — теж буде породжувати недовіру до усього, що на ньому буде транслюватися на окуповані території або до РФ. І тому вихід тут один — транслювати лише політично нейтральні, не ворожі до населення Донбасу, Криму та Росії картинки світу. Так, йдеться в першу чергу про розважальний контент та серіали «про життя», «інтертеймент», про який йшла мова на початку цієї статті.

БАГАТО «АЛЕ»

Незважаючи на достатньо обґрунтовані підходи нової влади до побудови нової інформаційної політики для реінтеграції окупованих територій та протидії російській гібридній агресії, є «але», і не одне.

По-перше, телерозваги «з України» дійсно можуть стати популярними і в Росії, і на Донбасі, і в Криму. Але далеко не факт, що ця популярність не конвертується лише в гроші для виробника контенту (тих самих приватних телеканалів, на допомогу яких розраховують в Офісе президента) завдяки збільшенню аудиторії. Дуже велике питання, чи зможе деідеологізований «несерйозний» контент забезпечити вирішення головного завдання інформаційної війни, забезпечивши лояльність, симпатію чи хоча б неворожість росіян, кримчан та мешканців ОРДЛО до НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ Україна.

По-друге, є ризик того, що український російськомовний канал, поза волею його створювачів, стане пропагандистським рупором «русского мира» завдяки мові мовлення. Російська мова неодмінно потягне за собою російську культуру, російські традиції, російську картину світу, врешті-решт. Доведеться шукати рецепт протидії цьому переродженню проекту ще на етапі створення.

Але головною небезпекою задекларованої елементів інформаційної стратегії є те, що зосередженням на напрямку «Росія — Донбас — Крим — російськомовні», Зеленський із командою ризикують втратити довіру або ж так і не завоювати довіру патріотично налаштованих українськомовних жителів Заходу та Центру України. Втім, напевно, в Офісі президента та в його партії «Слуга народу» для цієї аудиторії теж вигадають якісь «фішечки».

Наталя ІЩЕНКО
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments