Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

Наука і практика – треба більше точок дотику

У Києві представили результати дослідження якості журналістської освіти
9 листопада, 2018 - 14:27
ФОТО DETECTOR.MEDIA

Видання «Детектор медіа» провело вже друге дослідження (минуле було у 2016-му році), яке мало на меті визначити якість журналістської освіти в Україні. Два роки тому подібне дослідження спровокувало масштабну дискусію щодо вічного питання: чи потрібна журналістська освіта? Тоді також був наданий рейтинг вищих навчальних закладів, який був доволі несхвально прийнятий в освітньому середовищі. У цьому році такого рейтингу не буде.

Пояснення досить просте: дослідницька група поставила перед собою комплексніші завдання. Наприклад, були збільшені вибірка та географія дослідження. Однак лише 13 із 46 ВНЗ, які мають факультети чи кафедри журналістики, погодилися надати докладну інформацію, за допомогою якої можна ґрунтовно оцінити якість підготовки фахівців. За словами дослідників, здебільшого університети ігнорували запити або відповідали: «Хто ви такі, щоб нас оцінювати».

Ситуація навколо диспуту між так званими теоретиками та практиками знову повторилася. Представники медіабізнесу досі впевнені, що їм легше та простіше навчити людину з нуля, замість того, аби працювати з випускниками журфаку. Більшість викладачів навпаки активно виступають за необхідність журналістської освіти, в тому числі бакалаврату. Водночас представники університетів погоджуються із тим, що журналістська освіта гостро потребує осучаснення та адаптації до потреб галузі. Зокрема декан факультету журналістики Національного університету «Одеська юридична академія» Тетяна Кузнецова вважає, що ефективність навчального процесу головним чином залежить від двох сторін – викладача й студента. «Я декілька років роблю все, щоб мої студенти мали змогу пройти практику в різних регіонах України. Із цією пропозицією я завжди звертаюся до своїх колег з інших навчальних закладів, і дуже рада, що мене підтримують. Мої студенти їдуть в інше місто, там проходять практику, а я приймаю студентів з іншого навчального закладу», – пояснила вона.

КОЖЕН ТРЕТІЙ НЕ ПРАЦЮВАТИМЕ В МЕДІА

Лише 64% опитаних студентів пов’язують своє майбутнє із журналістикою. На жаль, за результатами дослідження неможливо визначити: чому так стається. Проте на думку дослідників, об’єктивно існує дві причини. Або абітурієнти не мали вдосталь розуміння, що таке насправді журналістика. Для цього старшій школі варто краще ознайомлювати випускників із тонкощами майбутніх професій. Або існує ймовірність, що університети відбили бажання займатися журналістикою. Варто відзначити, що проблема розчарування в обраній професії стосується не лише спеціальності журналістики, а загалом рівня вищої освіти в Україні.

БАКАЛАВРАТ ЖУРНАЛІСТИКИ ЧИ ІНШОЇ СПЕЦІАЛЬНОСТІ?

На конференції з представленням результатів дослідження, що відбулася в Києві, виступили випускники журналістських факультетів, більшість з яких залишалася задоволена рівнем своєї підготовки. Цікаво, що здебільшого основними плюсами освіти вони називали здобуття навичок комунікацій, знань у загальних дисциплінах та обробки інформації. Так, одна випускниця пояснила, що йшла не стільки на спеціальність «журналістика», скільки для здобуття вищої освіти.  З цього боку здобуття ґрунтовних знань, які допомагають розвиватися людині як особистості, виглядають доволі привабливими та пояснюють необхідність здобуття саме вищої освіти. Але чи журналістської? Хіба не можна, оволодіти подібними навичками та знаннями з базових дисциплін на інших спеціальностях, на кшталт, соціології, філології чи політології?

Дослідницька група опитала 86 медіа з усіх регіонів України, які здебільшого висловили думку, що їм нема різниці, з якою освітою брати людину на роботу. Цікаво, що у 23% опитаних редакцій з усіх регіонів України майже немає працівників із журналістською освітою. «Не обов’язково мати журналістську освіту, щоб працювати у цій сфері. Достатньо слідкувати за актуальністю подій, які відбуваються у світі. Та головне, мати бажання розвиватися», – зазначив на конференції ведучий радіо НВ Олег Білецький.

З цієї причини майже чверть представників медіабізнесу, які брали участь в опитуванні, наразі мають свої школи, курси та різноманітні програми, де певний термін навчають студентів, а далі відбирають для себе найкращих. Один із особливих прикладів – Літня школа журналістики газети «День», яка в цьому році відзначила своє шістнадцятиріччя, про унікальність якої я знаю з власного прикладу. За цей час через стіни редакції пройшло більше 500 молодих людей з різним освітнім напрямком, але з великим бажанням бути в журналістиці. Якісній і розумній журналістиці. Дехто зрозумів, що це ремесло не для нього, а є ті, хто продовжили свій шлях та навіть залишилися працювати в газеті, поділяючи її цінності та «систему координат». Головне, що дає робота серед професіоналів, – це бажання та можливість росту. Молоді люди на власні очі бачать приклади журналістів, які якісно та правдиво висвітлюють події. «Хвороба нашої журналістики — «курячий» інтелект. Вона виглядає так: от я знайшла зернятко і буду цілий день біля нього гребтись. Але нові горизонти мислячих людей від такої журналістики відкриватись не будуть», – наголошує головний редактор Лариса Івшина, яка започаткувала Літню школу журналітики «Дня» ще 2002 року.

СВІТ ІНФОРМАЦІЙНИХ «БУЛЬБАШОК»

Багато з опитаних студентів зазначили, що у їхніх університетах зросла кількість майстер-класів, що дозволило підвищити рівень не тільки зацікавленості у журналістиці, але також набути досвіду перевірки інформації. Це актуально у світі гібридних воєн. Тому одним із головних завдань університетів або медіашкіл повинні бути навички фактчекінгу.

Більшість опитаних представників медіандустрії відзначають, що саме практичних навичок вкрай бракує випускникам. Респонденти вказують, що часто доводиться навчати з нуля випускників основам журналістської майстерності.

Адже при спілкуванні з практикуючими журналістами студенти набувають кращого розуміння не тільки журналістики, а також суспільних та політичних процесів країни. Так одна дівчина з Харківського національного університету ім. Каразіна розповіла дослідникам: «Усе, чого я навчилася, це було завдяки літнім практикам та стажуванню в ЗМІ».

На мою думку, у рамках Літньої школи журналістики «Дня» учасники мають можливість відкрити Україну з нового боку. На перший погляд всі освічені люди ознайомлені із важливими подіями, які відбуваються в країні. Це курс на євроінтеграцію, мовні питання, автокефалія та насамперед події на Донбасі. Але насправді у багатьох людей рівень знань про суспільно важливі проблеми поверховий та інформація часто засвоюється некритично з матеріалів певних видань, які мають свою політику. Натомість людина повинна сама аналізувати події та процеси. Це дозволяє бути не тільки професійним журналістом, але також громадянином, який не ведеться на брехню.

ЧИ АКТУАЛЬНА ЖУРНАЛІСТСЬКА ОСВІТА?

Університети не мають можливості встигати за змінами, які майже щосекундно відбуваються у світі. «Загалом система та програма, які пропонуються студентам, змінюються не так швидко, як медіа. Ми не встигаємо за цим процесом. Хочеться, щоб ми визнали, що не можна консервувати журналістську освіту у тому стані, в якому вона є. Адже нарази навчання на журналістських факультетах не є найефективнішим способом стати журналістом», – наголошує журналіст та колишній викладач Школи журналістики УКУ Отар Довженко.

Відповіді представників медіаіндустрії підтверджують значний розрив між ЗВО та ЗМІ. Отже, вищим навчальним закладам та медіаіндустріям варто більше співпрацювати разом для того, щоб намагатися рухатися єдиним шляхом.

Владислава ШЕВЧЕНКО, випускниця Літньої школи журналістики «Дня»-2018
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments