Наука спілкування

Днями у Львівському національному університеті імені Івана Франка Лада Рослицька, директор із стратегічної комунікації інформаційного каналу Ukraine Today, експерт з міжнародної безпеки, прочитала цикл лекцій з політичної комунікації. «День» скористався нагодою, щоб поставити пані Ладі кілька актуальних запитань.

— Як можете оцінити позиціонування України у світовому інформаційному просторі?

— Позиціонування України у світі, на жаль, є дуже слабким. Багато людей поза межами Східної Європи не знають, що Україна це не те саме, що Росія. Досі з боку України було дуже мало зроблено для ідентифікації і самопрезентації на міжнародному рівні. Щоправда, слід зазначити, що реформування і просування образу України за кордоном після Революції Гідності таки набуває позитивних змін. І це дуже добрий зачин. Будемо відстежувати, якою буде подальша тенденція в цьому напрямі.

На мій погляд, це передовсім відповідальність України презентувати саму себе у світі. І хочу зауважити, що є що презентувати. Інша річ, що нині війна стала тим чинником, який  привернув увагу світової громадськості до України, коли почали гинути українські громадяни.

— Чого нам не вистачає, зокрема у сфері політичної комунікації?

— Можна сказати, що всього комплексу інструментів політичної комунікації. Зокрема  потужного суспільного телебачення і радіомовлення, на які влада не має жодного впливу. І саме останнє є дуже важливим. Щодо політичної комунікації, то, на мій погляд, бракує відділень на академічному рівні, які б мали вивчати це явище і відповідно його застосовувати у суспільну практику.

— Тоді від кого і від чого це залежить?

— Зараз це залежить і від громадянського суспільства, і від влади. Влада зобов’язана виконувати реформи щодо політичної комунікації, яка засвідчуватиме прозорість її дій, що врешті забезпечуватиме формування громадянського суспільства. Приміром, телебачення та радіостанції на місцевому рівні повинні забезпечувати комунікацію таким чином, щоб люди не тільки знали, а й розуміли, що саме відбувається у їхніх маленьких містечках, щоб вони могли організуватися і вирішувати свої проблеми самостійно. Вважаю, що саме комунікація влади з народом є запорукою громадянського суспільства. Скажімо, питання децентралізації досі залишається на прядку денному. І без правильної політичної комунікації, без пояснення, роз’яснення тут не обійтися.

— «Ukraine today» після того, як перейшов в мережу Інтернет, у пошуку нових форматів. Які нові програми ви маєте намір запустити?

— «Ukraine today» як складова мережі «1+1 Медіа» брала участь у тендері, котрий «плюси» виграли від Європейської комісії.  І чи не вперше Україна матиме власну бізнес-програму, яка транслюватиметься і на загальнонаціональному рівні, на «2+2», і на міжнародному. Програма українською мовою називається «Роби бізнес!», англійською — «Business Insight». Англійською її транслюватимуть на тих мережах, які мають стосунок до «1+1 Медіа». Європейська комісія її розповсюджуватиме по цілій Європі. І це, вважаю, для українців великий здобуток. Головна мета програми — показати людям, що відбувається на міжнародному фінансовому та економічному ринках, яким чином Європейський Союз буде співпрацювати з малим і середнім бізнесом в Україні. Очевидно, Україні на цьому шляху буде складно. Адже треба підвищувати стандарти, що своєю чергою вимагає коштів. Втім, наша мета показати, що є чимало можливостей для реалізації бізнес-проектів, зокрема завдяки Європейському банку реконструкції та розвитку чи незначним грантам від Європейського Союзу, котрі будуть підтримувати бізнес-ініціативу. Вважаю, коли люди знатимуть, що є програми, які їх підтримують, що є співвітчизники, які успішно працюють у Європі, тоді їхні світоглядні горизонти розмикатимуться, їхня думка про самих себе і свої можливості змінюватиметься на краще. І це найголовніше. 

— За вашими спостереженнями, наскільки глибоко іноземні журналісти, які пишуть про Україну, обізнані у наших проблемах, знають новітню історію, розуміються на перипетіях політикуму? Врешті-решт чи розуміють іноземні кореспонденти те, що насправді призвело до двох Майданів? Наскільки їхнє бачення є адекватним?

— Відверто кажучи, адекватності бракує. Одна з головних причин, що вони не мають доступу до англомовного контенту про Україну. Йдеться не лише про новини чи про політику. Йдеться про інновації, культуру, науку, про суспільство загалом. Україна просто на очах розвивається дуже динамічно. Ми бачимо цей позитивний розвиток, однак його не бачать там, закордоном. Як хтось може зацікавитися Україною, якщо він не має доступу до того масиву інформації, яка формує позитивний образ України.

...У цілому багато журналістів розуміли і писали про Майдан дуже ґрунтовні статті, скажімо, у «The New York Times чи «Foreign Policy». Візьмімо інший приклад: консультативний референдум у Нідерландах щодо асоціації України і ЄС. Їхні журналісти досить швидко зрозуміли, що референдум, його інтерпретація, були в той чи інший спосіб пов’язані із кремлівською зовнішньою політикою. Тому життя їх вчить. Вони змушені вносити корективи. Однак я не впевнена, що самі українці розуміють, що відбулося на Майдані. І тут ми знову можемо і мусимо говорити про політичну комунікацію між владою і народом. Я за те, аби уряд вів відкриту розмову зі своїми громадянами, пояснював свої рішення. Я глибоко переконана, що українському суспільству це зараз необхідно. Люди тільки чують про реформи... Вони не мають жодного уявлення, що становить суть цих реформ, як їх буде впроваджено в життя і т. д.  Вони розуміють, що газ подорожчав, комунальні послуги зросли. Вони мало уявляють, що то є ЄС, чи що таке жити в демократичній країні...

— Чи достатньо ефективно, якщо говорити про зовнішній вектор інформування, Україна бореться з російською інформаційною агресією? Адже це складова національної безпеки.

— Даруйте, але як ми можемо говорити про боротьбу з російською інформаційною агресією на зовнішньому рівні, якщо Україна, на мій погляд, на внутрішньому рівні цього не робить. Держава повинна це робити якомога швидше. І, сподіваюся,  «Ukraine today» також докладеться до цього.

— 25 квітня український телеканал іномовлення UATV став доступним для абонентів платформи Avios, яка надає послуги IPTV у близько ста містах і містечках Польщі (Варшава, Краків, Щецин, Ґдиня, Вроцлав, Люблін, Познань, Торунь та інші). Як оцінюєте роботу каналу? Дехто з експертів закидає, що мовник в «кращих» традиціях державного ТБ часто використовує архаїчні формати.

— Це як порівнювати автомобілі марки Мерседес з розбитою Волгою. Тому щодо телеканалу, дизайн має бути чіткий і зрозумілий, а повідомлення — об’єктивним. Я цього наразі не бачу. Хоч мушу сказати, що вихід на аудиторію Польщі і навіть Грузії — це позитив.