Свобода, друже мій, священна, це одна з найбільших цінностей, яку ми повинні врятувати за будь-яку ціну.
Ернесто Сабато, аргентинський письменник, фізик і художник

«Найпотужніший захист – наше вміння думати та аналізувати»

Італійський журналіст Мауро Воерціо — про механізми дезінформації й те, як не стати її жертвами
22 лютого, 2019 - 11:12
МАУРО ВОЕРЦІО / ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

«Війна стає нормою як для цивільного населення, так і для військових. Це те, що найбільше вражає під час перебування на фронті. Але життя продовжується і перемагає. Ритуали, свята, гостинність... Усе це може здатися ірреальним сценарієм для тих, хто ніколи не переживав схожого досвіду», — пише Мауро Воерціо в своєму останньому репортажі з Донбасу. Він регулярно їздить на схід України, щоб відвозити гуманітарну допомогу, зібрану українськими й італійськими волонтерами. Але головне завдання для нього — протистояти інформаційним атакам. Активіст української Революції Гідності, автор книжки «Ангели Майдану» (іт. — Gli Angeli di Maidan), головний редактор італійської версії міжнародного проекту Stop Fake, без якого не обходиться практично жодна зустріч, дискусія чи круглий стіл у Італії, присвячені Україні, буквально минулого тижня брав участь у обговоренні питання про наслідки війни в Україні для Європи, що відбулося в місті Лоді, а вже наступного місяця планує провести масштабну конференцію про дезінформацію в італійських ЗМІ.

«НАРАЗІ СВОЇМ ГОЛОВНИМ ЗАВДАННЯМ БАЧУ НЕ ВОЛОНТЕРСТВО, А САМЕ ЖУРНАЛІСТСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ»

— Нещодавно ви повернулися з чергової поїздки на схід України. Які ваші враження від того, що відбувається на фронті?

— Я побачив дуже велике покращення з українського боку.

— Це стосується і озброєння, і одягу, і продуктів харчування, одним словом, українські військові мають усе необхідне. Тому ми більше не відвозимо на схід великих гуманітарних передач, зібраних волонтерами. В цьому просто немає потреби. Цього разу ми везли для військових лише те, що вони просили самі напередодні й те, що може принести їм задоволення і піднесення. Це, наприклад, італійська кава, моки для її приготування, деякі ліки. Наразі ж своїм головним завданням бачу не волонтерство, а саме журналістську діяльність, об’єктивне висвітлення подій на сході України.

Сам же хід цієї війни не зовсім змінився. Я бачу такий собі «стан чекання», чекання того, що буде далі. Однозначно, зараз на фронті немає запеклих боїв, але напруга залишається високою. На сьогодні не зовсім зрозуміло, які плани Росії щодо Донбасу. Україна теж не може застосовувати свої сили через міжнародні й геополітичні угоди. Тому залишається тільки чекати.

Італійська сторінка на сайті проекту Stop Fake, на жаль, найнаповненіша серед усіх інших сторінок іноземними мовами. Кількість фейкових новин про Україну саме в італійських ЗМІ просто вражає. Чому?

— Росія дуже розраховує на Італію у своєму плані на підрив єдності в Європейському Союзі. Роль дезінформації у таких планах завжди надважлива, і Росія доклала максимум зусиль, щоб рівень дезінформації в італійських ЗМІ досяг того рівня, який ми маємо сьогодні. Достатньо поглянути на італійське телебачення. Наприклад, президентом найбільшої телерадіокомпанії RAI обрано Марчелло Фоа, який не приховує своїх проросійських поглядів. У грудні ми разом із представниками української діаспори влаштували акцію протесту під головним офісом RAI. Великої реакції з їхнього боку, звісно, не було. Їм просто нічого сказати на свій захист. Все ж вони були змушені зробити невеликий сюжет про наш протест, бо він викликав увагу звичайних перехожих. Крім того, в італійських ЗМІ працює чимало проросійських журналістів, які всіляко підтримують Росію і Путіна. Ну, і, звісно, нинішній італійський парламент у своїй більшості виступає за підтримку зв’язків із Росією. Тому велика кількість фейкових новин, які дискримінують Україну, — зовсім не дивина.

До речі, роль дезінформації під час ведення гібридної війни дуже добре пояснена у відомій Доктрині Герасимова. Це перша фаза, яка є надзвичайно важливою. Другою фазою гібридної війни є так звані туристи, яких ми бачимо, наприклад, на протестах «жовтих жилетів» у Франції й на Донбасі. Ці «туристи» нібито беруть участь у певних уже наявних рухах чи протестах, щоб дестабілізувати держави, які опираються російській політиці. Мені здається, ця російська тактика зрозуміла і дуже добре проглядається в сучасних геополітичних процесах.

«НАЙВАЖЛИВІШЕ, ЩОБИ МИ САМІ НЕ СТАЛИ ДЕЗІНФОРМАТОРАМИ»

— А як же нам, звичайним споживачам інформації, не стати жертвами цих механізмів дезінформації?

— Найпотужніший захист під час інформаційної війни — це наше вміння думати і аналізувати. Дезінформація покликана викликати у суспільстві сугестію, страх. Вона аж ніяк не має на меті просто перекручувати інформацію. Подивіться, як в Італії дезінформація створила навіювання і паніку щодо мігрантів. Завдяки дезінформації російському суспільству постійно нав’язують ідею, що увесь світ хоче знищити Росію, тому потрібно захищатися. Дезінформація дуже добре вивчає, які страхи і сумніви є у того чи іншого суспільства і дає максимальну кількість тієї інформації, яку це суспільство хотіло би почути, щоб підтвердити ці страхи.

Єдине, що ми можемо зробити, це, по-перше, бути свідомими і розуміти, що завжди є хтось, хто маніпулює інформацією, щоб завдати нам шкоди. По-друге, думати і аналізувати те, що ми чуємо, читаємо, бачимо. Найлегший спосіб перевірити, чи достовірною є інформація, — просто пошукати її в інтернеті. Якщо цю новину опублікувала велика кількість національних і міжнародних видань, тоді сумніви мають бути мінімальними. Якщо ж вона поширена лише на дивних, маловідомих сайтах чи сумнівних сторінках із соцмереж, то відразу зрозуміло, що з цією інформацією щось не так. Найважливіше, щоб ми самі не стали дезінформаторами. Слід ретельно ставитися до того, що ми публікуємо в соціальних мережах. Я неодноразово казав читачам сторінки Stop Fake Italia: «Не довіряйте всьому тому, що я пишу. Перевіряйте. Найкращий спосіб бути вільними в інформаційному плані — це не вірити нікому, а шукати, перевіряти, зіставляти самостійно».

— Ви часто організовуєте, модеруєте, доповідаєте на зустрічах і дискусіях, присвячених Україні. Яка роль таких заходів? Чи приносять вони певний результат?

— Результат, звісно, є. Такі зустрічі дозволяють порівняти думки, почути навіть тих, хто думає по-іншому. Проблема в тому, що на ці зустрічі приходить максимум 100 людей. Звісно, ця аудиторія кількісно не може зрівнятися з аудиторією телебачення. Великою проблемою в Італії є те, що певні теми не можуть бути висвітлені на телебаченні, бо воно знаходиться в руках тих сеньйорів, про яких я говорив раніше. Тому треба пробувати достукатися хоча б до невеликої кількості людей, щоб донести певні меседжі. Це нелегко, але ми, принаймні, стараємося.

Юлія ЯРУЧИК
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments