Піднесім свій народ культурно, навчаймо його. Не тільки учитель може навчати, але може його навчати та виховувати і урядовець, вояк, промисловець чи інший.
Августин Волошин, український політичний, культурний і релігійний діяч Закарпаття

Нерівна всім рівність

Нова ініціатива Міністерства культури загрожує знищити українську кіноіндустрію
24 липня, 2020 - 13:47
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Літо для кінематографа — мертвий сезон: ні прем’єр, ні фестивалів. Однак українській кіноспільноті приводів для хвилювання не бракує. Останній з них офіційно називається «Про затвердження Порядку та критеріїв проведення творчого конкурсу (пітчинг), а також порядку прийняття рішення Радою щодо державної підтримки кінематографії про надання державної підтримки в формах, передбачених пунктами 1—3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні». Це проєкт наказу Міністерства культури й інформаційної політики.

Найбільш усіх ошелешив розділ «Попередня оцінка кінопроєктів». Точніше, його частина, присвячена оцінці досвіду шукачів фінансування.

«Досвід продюсера та режисера-постановника оцінюються за критеріями, які передбачають наявність у доробку:

   1) фільму(ів):

не менше одного завершеного виробництвом, або такого, що перебуває у виробництві неігрового (документального), просвітницького, анімаційного, авторського фільму, фільму для дитячої аудиторії;

не менше  двох завершених виробництвом  ігрових фільмів для широкої глядацької аудиторії/телефільмів хронометражем не менш ніж 70 хвилин або двох телевізійних серіалів із загальним хронометражем усіх серій не менш ніж 400 хвилин;

   2) прем?єр(и) в межах конкурсних програм кінофестивалів (акредитованих Міжнародною федерацією асоціацій кінопродюсерів) згідно з переліком, оприлюдненим на офіційному вебсайті Держкіно;

   3) номінацій(ї)/включень(ня) до шорт-листа Американської кіноакадемії/ Американської телевізійної академії/Голлівудської асоціації іноземної преси/Європейської кіноакадемії/Британської академії телебачення та кіномистецтва;

   4) нагород(и) на міжнародних кінофестивалях (акредитованих Міжнародною федерацією асоціацій кінопродюсерів) згідно з переліком, оприлюдненим на офіційному вебсайті Держкіно;

   5) нагород(и) на міжнародних кінофестивалях (з безперервною історією проведення заходу впродовж останніх 7 років) згідно з переліком, оприлюдненим на офіційному вебсайті Держкіно;

   6) нагород(и) Американської кіноакадемії/ Американської телевізійної академії/Голлівудської асоціації іноземної преси/Європейської кіноакадемії/ Британської академії телебачення та кіномистецтва;

   7) нагород(и) на українських кінофестивалях (з безперервною історією проведення заходу впродовж останніх 7 років) згідно з переліком, оприлюдненим на офіційному вебсайті Держкіно;

   8) нагород(и) українських кінокритиків;

   9) нагород(и) Української кіноакадемії;

10) фільму, що зібрав понад 100 000 глядачів для фільмів широкої глядацької аудиторії або 50 000 глядачів для авторських фільмів у кінотеатральному прокаті в Україні;

11) фільму, що зібрав у кінотеатральному прокаті в Україні не менше ніж 40% кошторисної вартості його виробництва або перевищив її;

12) міжнародного комерційного кінотеатрального прокату фільму (не менш ніж у трьох країнах);

13) показу фільму/ телефільму/телесеріалу  в ефірі загальнонаціонального телеканала України, що входить до топ-10 телеканалів за рейтингом серед телевізійної аудиторії, оприлюдненому на офіційному вебсайті Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, або іншого загальнонаціонального телеканала України, або зарубіжного телеканала;

14) фільму/телефільму/телесеріалу, який за результатами дослідження телевізійної аудиторії під час трансляції (демонстрації) фільму має показник перегляду від початку до кінця не менше як 30% глядачів;

15) поширення фільму/телефільму/телесеріалу на платформах індивідуальної доставки фільмів глядачам за допомогою телекомунікаційної або інтернет мережі (VOD) доступних в Україні (з кількістю користувачів, які мають підписку, не менше 200 000);

16) власного фінансового внеску у виробництво фільму/телефільму/телесеріалу;

17) повнометражного фільму будь-якого виду, створеного без залучення державних коштів, який був випущений у широкий прокат/ представлений у конкурсній програмі міжнародного кінофестивалю, акредитованого Міжнародною федерацією асоціацій кінопродюсерів та включеного до відповідного переліку кінофестивалів, оприлюдненого на офіційному вебсайті Держкіна / було показано в ефірі  телеканала;

18) фільмів, на основі українських оригінальних версій яких зарубіжними суб’єктами кінематографії створені фільми, випущені в широкий кінотеатральний прокат».

Варто додати, що бали за цими критеріями виставлятимуть не експерти, шо оцінюють творчий і фінансовий потенціал того чи того проєкту, а Рада з підтримки кінематографа — через голову експертів і без урахування змісту конкретного проєкту.

У багатьох кінематографістів це викликало паніку. Бо на практиці це означає кінець незалежних, дрібних продюсерів, колосальні трудності для початкуючих продюсерів і режисерів, монополізацію можливостей в руках обмеженої групи кіностудій і каналів, крах малобюджетного, арт-хаусного кіна. Адже головним інвестором у кіно в нас лишається держава, і тепер кошти від неї стане отримати практично неможливим.

«НАВІЩО ЗАКЛАДАТИ БОМБУ ПІД СТОСУНКИ В КІНОІНДУСТРІЇ?»

Ми звернулися по коментар до людини, здатної оцінити нововведення найбільш фахово — колишнього голови Держкіна Пилипа ІЛЛЄНКА.

— Мені здається, що цей проєкт містить певну кількість недопрацювань та недоліків, які носять різний характер — від концептуальних і світоглядних позицій до зауважень техніко-юридичного характеру.

Хотів би звернути увагу на особливо важливі моменти.

Перше — понятійний апарат. Нормативно-правовий акт має містити чіткі визначення. Наприклад, там є визначення «авторський фільм». Але це категорія, що застосовується більше в кінознавстві та є не дуже вдалим варіантом терміна «авторське кіно», запропонованого колись теоретиками кіна. Коли вони про це говорили, то явно не мали на увазі правничу термінологію. З погляду юриспруденції «авторське кіно» — масло масляне, бо згідно з законом  будь-який твір має автора. Тож унесення в нормативний документ таких категорій — хибне рішення, яке призведе до великої кількості конфліктів. Це ж стосується інших визначень. Наприклад, анімаційного фільму як фільму синтетичного мистецтва. Але кіно це в принципі синтетичне мистецтво. А щодо ігрового там так не написано. Тобто логіки явно бракує.

Друге, й це хвилює найбільше — створення так званих рейтингів продюсерів і режисерів. Йдеться про рейтинги фізичних осіб — не компаній чи осіб юридичних. Причому критерії дуже суперечливі. Не зовсім зрозуміло, нащо ці рейтинги взагалі. В законі написано, що при ухваленні рішення про надання державної фінансової підтримки мають бути враховані досвід продюсера й режисера. Це нормально. Але якісь рейтингові списки, які публікуються окремо і є не частиною рішення, а додатковим результатом конкурсу, здаються спробою запровадження якогось маркування, створення нерівних умов. Це навіть порушення прав, гарантованих Конституцією, в 21 статті якої написано про загальну рівність усіх людей. Режисер хоче отримати гроші на фільм. Йому можна дати гроші або відмовити в цьому. На цьому все. Але крім цього тепер йому повісять бирку — що він на стільки-то балів менш талановитий за свого колегу. Ця бирка матиме наслідки. Таке вже в історії було. Так давайте їх ще маркувати жовтими зірками на рукаві. Це якесь «Чорне дзеркало» (антиутопічний серіал про владу й засоби контролю. — Д.Д.) або повернення в минуле, коли якщо ти не член Спілки письменників, то, значить, не письменник. Це дуже небезпечно. Люди просять розглянути їхню заявку, і або профінансувати її, або відмовити. Вони не просять давати публічну оцінку їхньому таланту. Тобто треба визначити, наскільки Валентин ВАСЯНОВИЧ талановитіший за Мирослава СЛАБОШПИЦЬКОГО чи Марина ВРОДА — за Марину СТЕПАНСЬКУ. Навіщо закладати таку бомбу під стосунки в кіноіндустрії? Досвід можна враховувати інакше.

Так само цікаво, чому ці рейтинги формуються з даних лише за останні 5 років. Таке враження, що спеціально хочуть когось відрізати від коштів. Що, 5 років тому в нас у кіні зовсім нічого не було? Чи якщо раніше людина отримала нагороду на Каннському фестивалі, її талант за 5 років прокис? Тобто, наприклад, каннські перемоги Вроди або Слабошпицького не будуть враховані. Режисер може знімати один фільм раз на 6—7 років, адже це буває дуже непросто. Щоправда, як виняток, вказано, якщо людина хворіла чи була на виборній посаді, то тоді ще 3 роки врахують. Я дуже перепрошую, а якщо людина сиділа в російській тюрмі 5 років? Або воювала в АТО? У нас війна вже траває 6 років. Про це свідомо забувають.

І ще питання практичного характеру: а якщо в фільму більш ніж один продюсер чи режисер? Як ділити ці бали? А іноземним режисерам і продюсерам теж складатимемо рейтинги? Вони сильно цьому зрадіють?

Це дуже нагадує довгу неприємну історію, від якої важко позбавитися, бо рейтинги використовуватимуться маніпулятивно, їх не можна оскаржити.

Не розумію головного: причини такої глобальної зміни правил. Що не так у старих? Пояснювальна записка до проєкту відповіді не дає. Адже зміни стосуються не лише оцінки досвіду режисерів, а й розвал системи  балансів, що трималася на окремій оцінці експертних комісій і окремій оцінці Ради. З такими нововведеннями експерти взагалі не гратимуть жодної ролі, а Рада, як ми побачили за останній рік, може поступатися тиску — так сталося, коли вона незаконно скасувала результати 11 конкурсного відбору. 

***

Слід ще додати, що громадське обговорення нового наказу триватиме до 27 липня.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Газета: 
Рубрика: