Нові політичні спокуси

Спочатку про білоруські події. Телевізор показав знайомі з київського Майдану 2013—2014 рр. сюжети: поліція Лукашенка жорстоко, по-звірячому б’є кийками беззахисних людей, які лежать на асфальті. Таке було й у нас, на вулиці Банковій і не тільки. Який раціональний сенс у тому, щоб добивати людину, яка не може чинити опір? Це вже навіть не репресії, а реалізація особистої злостивості й садизму, пристрасті до катувань. Ми пам’ятаємо, чим це закінчилося для Януковича, подивимося, чим закінчиться для Лукашенка. Але ж навіть хлопчики у дворовій бійці дотримуються принципу — «лежачого не бити!» Хто б це пояснив панам поліцейським і в Білорусі, і в Україні...

Зрозуміло, що йдеться про політику залякування. Але вона може призводити до різних результатів:

1) страх;

2) люта ненависть до тих, хто цю політику здійснює.

Безглузда, нічим не виправдана жорстокість повертається бумерангом, коли на поліцейських починають полювати. Поки ще десятки тисяч білорусів виходять на демонстрації з голими руками, але терор поліції може все кардинально змінити. А тут іще й східний сусід не дрімає. Як заявив експосол України в Білорусі Роман Безсмертний, Росія вже ввела до цієї країни свої спецпідрозділи, що беруть участь у акціях проти протестувальників. Ну, це нам теж знайомо... Дай Боже білорусам перемогти. Живе Білорусь! Але повернемося на Батьківщину. Нас очікують можливі місцеві вибори. З огляду на ситуацію на півдні й сході, там, у прифронтовій зоні, можуть бути сформовані антиукраїнські органи влади, з усіма наслідками, що випливають звідси. Утім, й у інших регіонах дехто почав нервово готуватися до виборів.

Їжджу Одеською трасою в Києві й через кожні сто метрів бачу величезні білборди пана Пальчевського, який хоче стати мером столиці. Кампанію він веде в стилі пана Зеленського: мінімум інформації про кандидата. А я б хотів прочитати чесну й докладну інформацію про Пальчевського: де народився, працював, де й кому служив. Хотілося б знати про погляди й принципи претендента на мерське крісло. А то мені доводилося спостерігати багато телевізійних виступів фігуранта, й склалося враження, що українська мова, українські патріоти, ветерани й добровольці викликають у пана Пальчевського роздратування. І як мені тепер сприймати рекламно-виборчі ролики, де він говорить про Україну зі сльозою розчулення?

Або ось іще й біл-борди пані Верещук, яка, побувши якийсь час на чолі такого центру світової цивілізації, як Рава-Руська Львівської області, чомусь вирішила, що після цього їй прямий шлях у крісло міського голови української столиці...

Спецслужби Кремля при повній байдужості влади України продовжують цілеспрямовано руйнувати нашу країну. За повідомленнями шефа Служби зовнішньої розвідки Валерія Кондратюка, російські «компетентні органи» під дахом Московського патріархату на Запоріжжі, на Київщині, на Вінничині формують збройні структури. Якщо це так, то чому їхня діяльність не припинена? Наша влада й наші спецслужби знову будуть у ролі сторонніх спостерігачів, як це було в Криму?

Здається, тривають процеси, які влада України ініціювала, але не здатна контролювати.

«24» телеканал детально розповідав про візит нардепа України Віктора Медведчука до окупованого Криму й зустріч там з главою держави-агресора Путіним. Особливо пікантно виглядає те, що поліцейські пана Авакова поїхали на півострів охороняти Медведчука. Як висловлювався герой Михайла Булгакова товариш Швондер: «Це якась ганьба...»

На «Еспресо-TV» політолог Андрій Піонтковський різко негативно оцінив телефонну розмову Зеленського з Путіним, назвавши тон московського диктатора «хамським», а обговорення із Зеленським змін до української Конституції — «безпрецедентним». На думку Піонтковського, в українському керівництві сформувалися дві групи: перша — це Данилов, Резніков, Кулеба, які намагаються захищати національні інтереси, і друга — це Єрмак, Зеленський, Коломойський, які прагнуть на російських умовах трансплантувати в тіло України військово-терористичний плацдарм Росії у вигляді ОРДЛО. Росія поки вагається щодо повномасштабної військової акції. За даними Піонтковського, секретар з питань національної безпеки США сказав шефу аналогічного російського відомства Патрушеву, що в разі нападу РФ на Україну й Білорусь на Росію чекає обов’язкове й повне нафтове ембарго, відключення від SVIFT і арешт капіталів російських олігархів у західних банках (близько одного трильйона доларів).

У Росії продовжує диміти Далекий Схід. У Хабаровську на акції протесту виходять навіть колишні російські десантники — місцеві жителі під гаслом «Москва! Іди!». Один з цих людей у смугастих футболках і блакитних беретах заявив публічно: «Нехай звільнять нас від рабства. Усі москвичі мають звідси виїхати!» Якщо так піде й далі, то скоро москвичів на сході від Уральського хребта почнуть бити. Путін отримав удар бумерангом по голові: якщо може бути «Донецька народна республіка», то чому не може бути Хабаровської народної республіки, Якутської народної республіки, Іркутської, Сибірської і т.д.? Може виникнути ситуація, коли врятувати Путіна зможуть лище Зеленський і його команда, що вони й роблять у міру їхніх можливостей. Прем’єр Денис Шмигаль постійно заявляє про постачання дніпровської води до окупованого Криму, що буде подано російською пропагандою як блискуча «вікторія»: «Путін дотиснув хохлів!»

Така зрадницька акція офіційного Києва буде фактичним визнанням російського статусу Криму й призведе до зняття всіх санкцій з Росії. Колишній представник Президента в АРК Борис Бабін висловився афористично: «Не треба нам заливати воду в радіатори російських бронетранспортерів, які нас вбиватимуть».

Не втомлюється з дивними заявами виступати пан Л.М. Кравчук. Нещодавно він сказав, що готовий сісти за один стіл з представниками «громадянського суспільства» ОРДЛО. Чи може на окупованій території, під російським чоботом, при активному функціонуванні підвалів і камер для тортур тамтешнього МГБ існувати громадянське суспільство? Чи було громадянське суспільство у країні Сталіна, країні Гітлера, країні Муссоліні? Чи є сьогодні громадянське суспільство в Північній Кореї? У ОРДЛО будь-яка людина або співатиме під дудку окупованої влади, або для неї та її сім’ї виникне серйозна фізична небезпека...