Якщо свобода взагалі щось значить, то це право говорити іншим те, чого вони не хочуть чути
Джордж Оруелл, британський письменник і публіцист

Обирати — не вибирати?

5 листопада, 1999 - 00:00

Саме існування на нашому ТБ післявиборчої телевізійної
всенощної парадоксально припускає, що громадяни навряд чи можуть спати
спокійно після такого, здавалося б, природного відправлення свого громадянського
обов'язку.

Нинішня ніч вибору не стала винятком. Ті, кому не спалося,
з успіхом демонстрували тривожну збудженість в ефірі відразу трьох телеканалів:
«1+1» , «Інтера» та СТБ . І хоч це нічне телепильнування
за цілком зрозумілої причини на результат виборів, що відбулися, вплинути
не в змозі, особливості його протікання багато в чому показові з погляду
можливості інших результатів і іншого вибору в суспільстві в принципі.
Саме тому три телемарафони, що пройшли в ніч на 1-е листопада, можна розглядати
швидше не як епілог марафону президентського, а як некролог марній надії.
Навіть облагороджені відповідним чином телеверсії проведеного в країні
заходу дають загалом адекватне уявлення про нинішні вибори, як про «найбiльшрадянські»
за весь пострадянський період у сенсі відсутності у реальних виборців реального
предмета вибору, як такого.

І непристойне у своїй явній триумфальності свято а ля «Блакитний
вогник» на «Інтері» за духом провінційного аматорства й імперської
підлесливості цілком відповідало пережитому історичному моментові. Так
само, як і млявий перебіг інформаційної вахти СТБ , що змушений
тягнути лямку власного великого почину на минулих парламентських виборах,
але вже зовсім з іншими людьми і іншою ситуацією на каналі. Переможною
заданістю відрізнялася й уже традиційна могутня симуляція патріотичного
підйому на «1+1» . Проте, агресивний буржуазний індивідуалізм ведучих
Миколи Вересня й Віталія Портникова за своєю суспільною значущістю
(хоч і на шкоду коректності) представляється навіть суттєвішим, аніж акт
корпоративної солідарності у вигляді присутності в ефірі «1+1» Миколи
Княжицького
в якості співведучого. Загалом же це високо професійне,
технічно бездоганне і безпрецедентне супершоу дозволяє говорити про телевізійну
технологію як про дзеркало демократії. І саме з цього погляду «Ніч виборів»
на «1+1» є нехай непрямим, але свідченням того, що головний свій вибір
суспільство зробило не минулої неділі. І, значить, наша потенційна здатність
вибирати аж ніяк не вичерпується на наступному тижні.

Ганна Шерман, «День» 
Газета: 
Рубрика: